4.5. Організація бюджетного процесу в Україні та його учасники

Організація бюджетного процесу в Україні регламентується Бюджетним кодексом (Додаток А), рішеннями Верховної Ради, місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів.

Бюджетний процес уявляє собою регламентовану нормами права діяльність, яка пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням, виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом та затвердженням звітів про виконання бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

У Бюджетному кодексі (гл. 4 "Бюджетний процес та його учас­ники") законодавчо закріплено чотири великі стадії бюджетного процесу:

• складання проектів бюджету;

• розгляд та прийняття Закону „Про державний бюджет України” і рішень про місцеві бюджети;

• виконання бюджету, у разі необхідності внесення змін і доповнень до Закону „Про державний бюджет України” і рішень про місцеві бюджети;

• підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішен­ня щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства покладений на Верховну Раду, Рахункову палату, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державну контрольно-ревізійну службу, Верховну Раду АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад.

Усі стадії бюджетного процесу повторюються систематично щорічно. Бюджет складається та затверджується на рік, що має назву бюджетного року або бюджетного періоду. В Україні бюджетний рік співпадає з календарним роком (також бюджетний рік співпадає з календарним у Франції, Бельгії, Швейцарії; у Великобританії, Канаді, Японії він починається з 1 квітня, в Італії – з 1 липня, в США – з 1 жовтня).

Аналізуючи дані табл.. 4.1, можна підкреслити невідповідність термінів прийняття бюджету ВР в перші роки незалежності. З прийняттям Бюджетного кодексу був закладений принцип незворотності дії бюджету в часі, тобто, в разі неприйняття бюджету до 1 січня рік дії бюджету повинний починатися з дати його опублікування і закінчуватись у відповідну дату через рік. Ці норми бюджетного права знайшли своє практичне втілення в дотриманні термінів розгляду та прийняття щорічного бюджету.

Бюджетне планування уявляє собою комплекс організаційно-технічних та методичних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду та затвердження. Воно посідає центральне місце у фінансо­вому плануванні, оскільки пов'язане з показниками фі­нансових планів підприємств, організацій та установ різних форм власності. В процесі бюджетного планування аналізу­ються кількісні та якісні показники, що дає змогу врахувати пропозиції щодо зміцнення дохідної частини бюджету, забезпечення держави необхідним обся­гом фінансових ресурсів для виконання визначених Консти­туцією функцій. Бюджетне планування тісно пов'язане з економічним і со­ціальним плануванням: низка бюджетних показників базується на показниках плану економічного та соціаль­ного розвитку.

Таблиця 4.1

Дати подання проекту та прийняття Закону „Про Державний бюджет України”

Бюджетний рік	Подання проекту Державного бюджету на розгляд до Верховної Ради	Прийняття закону „Про Державний бюджет” на поточний рік
1992	грудень 1991р.-червень 1992 р.	18 червня 1992 р.
1993	березень-квітень 1993р.	9 квітня 1993 р.
1994	січень 1994 р.	1 лютого 1994 р.
1995	березень 1995 р.	7 квітня 1995 р.
1996	грудень 1995 р.	22 березня 1996 р.
1997	вересень 1996 р.-червень1997р.	1 липня 1997 р.
1998	вересень 1997 р.	30 грудня 1997 р.
1999	вересень-жовтень 1998 р.	31 грудня 1998 р.
2000	вересень-жовтень 1999 р.	17 лютого 2000 р.
2001	15 вересня 2000 р.	7 грудня 2000 р.
2002	15 вересня 2001 р.	20 грудня 2001 р.
2003	14 вересня 2002 р.	26 грудня 2002 р.
2004	10 вересня 2003 р.	27 листопада 2003 р.
2005	15 вересня 2004 р.	26 грудня 2004 р.

У процесі бюджетного планування забезпечуються необхід­ні фінансові пропорції у відповідності плану економічного і соці­ального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету та резерви їхнього росту, обсяг видатків та резерви їхнього ско­рочення; створюється достатня фінансова база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між ланками бюджетної системи; створюються держав­ні матеріальні та фінансові резерви.

Кожний етап бюджетного процесу має особливості, які характеризуються його учасниками (органами та посадовими особи, що наділені бюджетними повноваженнями) та їхніми функціями.

Для здійснення програм та заходів, за раху­нок бюджету бюджету, асигнування надаються розпорядни­кам бюджетних коштів, які за обсягом наданих прав поділяються на головних та розпорядників нижчого рівня. Фізичним та юридичним особам, які не мають статусу одержувача бюджетних коштів вони надаються лише через розпорядника. Головні розпорядники коштів державного бюджету ви­значаються відповідно до Бюджетного кодексу та затверджуються щорічним законом „Про Державний бюджет України” шляхом установлення бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет. До функцій головного розпорядника бюджетних коштів належать:

• розробка плану діяльності згідно зі завданнями та функціями, визначеними нормативно-правовими актами, з метою досягнення конкретних результатів за рахунок бюджет­них коштів;

• розробка на базі плану діяльності проекту кошторису та бюджетних запитів для подачі Міністерству фінансів чи місце­вому фінансовому органу;

• отримання бюджетних призначень через їх затвердження у щорічному Законі „Про Державний бюджет України”, забезпечення управління бюджетними асигнуваннями;

• затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів ниж­чого рівня;

• здійснення внутрішнього контролю за повнотою надходжень до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержу­вачів бюджетних коштів, а також за витрачанням ними коштів;

• одержання звітів про використання коштів від розпорядників нижчого рівня та одержувачів, аналіз його ефективності.

Розпорядниками коштів II ступеня виступають бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи і на розподіл виділених асигнувань для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Розпорядниками коштів III ступеня виступають бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов’язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи і на розподіл виділених асигнувань безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.