Приложение а

Проект

Закон України

«Про доповнення Господарського кодексу України»

Для ефективної діяльності суб'єктів господарювання, розвитку виробництва і правового забезпечення економічної політики, реалізації державних цілей, завдань і програм Верховна Рада України ухвалює:

Внести до Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003. – №№ 18-22. – Ст. 144) наступні доповнення:

І. Преамбулу викласти у наступній редакції:

1. Господарський кодекс України закріплює правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання із різною формою власності.

2. Метою Господарського кодексу України є підвищення ефективності господарського законодавства і діяльності суб'єктів господарювання, встановлення державного господарського правопорядку, забезпечення захисту господарських прав та інтересів українських товаровиробників, сприяння розвитку економіки і виробництва для насичення внутрішнього ринку національною продукцією та поліпшення добробуту народу, визначення шляхів і засобів гармонізації кодексу й адаптації господарського законодавства із Європейським правом.

ІІ. Главу І доповнити статтею 1.

Стаття І.¹ Господарське законодавство і господарське право

1. Господарський кодекс України є основою господарського законодавства і господарського права як галузі права.

2. Господарське законодавство являє сукупність господарських законів. Його мета – кваліфіковане регулювання юридичних, соціально-економічних, політичних та інших взаємовідносин між суб'єктами господарювання і державою. Змінювати та доповнювати господарське законодавство має право лише Верховна Рада України.

3. Господарсько-правові норми являють сукупність інших нормативних актів із господарських питань.

4. Господарське право як галузь права є сукупністю законодавчих та господарсько-правових норм, які закріплюють державні вимоги та накази, правила й порядок діяльності у господарській сфері для реалізації економічної політики, виконання умов договорів, захисту інтересів національного товаровиробника і підвищення добробуту суспільства.

III. Розділ 1 доповнити статтею 5.¹

Стаття 5.¹ Державний господарський правопорядок

1. Державний господарський правопорядок являє концентроване вираження законодавства і господарсько-правових норм в економіці; є частиною економічної та правової політики.

2. Мета державного господарського правопорядку – встановити в економіці правове господарювання.

3. Правове господарювання це господарська діяльність, здійснювана на законодавчій основі і відповідно до господарсько-правових норм для досягнення поставлених цілей.

4. Правове господарювання припускає реальну і невідворотну відповідальність суб'єктів господарювання, владно-виконавчих структур і їх посадових осіб за негативні наслідки дій або бездіяльності.

5. Завдання правового господарювання: виключити диктат апарату управління в економіці, відділити економіку від політики, зняти обмеження і заборони на шляху функціонування і розвитку виробництва, ефективно управляти економікою.

6. Засоби правового господарювання: професіоналізм і конструктивність в управлінні господарськими процесами, ефективне господарське законодавство, ініціатива і законослухняність суб'єктів господарювання.

IV. Доповнити розділ 2 статтею 8.¹

Стаття 8¹. Державна економічна політика

Державна економічна політика означає правомірність дій та ефективність цільових програм владно-виконавчих органів, суб'єктів господарювання з регулювання та підвищення результативності та конкурентоспроможності всіх сфер господарської діяльності на законодавчій основі з виконанням конструктивних правових засобів.

Стаття 8². Державна господарсько-правова політика

Державна господарсько-правова політика означає вимоги та вказівки державі, визначені в законах та інших нормативних актах із забезпечення реалізації економічної політики.

5. Доповнити розділ 14 статтею 13З.¹

Стаття 133.¹ Форми та види власності

1. Економічною основою господарювання є власність: її форми, види та підстави для виникнення.

2. Власність в Україні виступає в наступних формах: державна, колективна, приватна.

3. Видами державної власності є загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

4. Видом колективної власності є статутна (пайова) власність членів кооперативів, орендних колективів, господарських товариств та інших підприємств.

5. Видами приватної власності є підприємства, діючі на базі приватної власності громадян, іноземців, осіб без громадянства, їх праці або із залученням найманої праці; селянські (фермерські) господарства.

5. Доповнити статтю 223 і викласти в новій редакції

Стаття 223. Терміни позовної давності

1. При реалізації в суді відповідальності за правопорушення в господарських відносинах застосовуються загальні і скорочені терміни позовної давності.

2. Позовна давність – це термін, протягом якого суб'єкт господарювання може звернеться до суду за захистом господарських прав та інтересів.

1. Перебіг термінів позовної давності починається після дня господарського правопорушення, внаслідок чого були порушені права та інтереси суб'єкта господарювання.

3. Загальні терміни позовної давності встановлюються в один рік.

4. Скорочені терміни позовної давності встановлюються у шість місяців.

5. Позовна давність не може бути ні скорочена, ні збільшена за угодою суб'єктів господарювання (сторін).

6. Порядок числення термінів позовної давності не може бути змінений за угодою сторін.

5. Доповнити статтю 216 пунктом чотири.

Пункт 4 викласти в наступній редакції:

1. Господарсько-правова відповідальність – необхідна умова господарювання. Господарсько-правова відповідальність – це обов'язок суб'єктів господарювання понести економічне покарання за господарське правопорушення.

2. Господарсько-правова відповідальність здобуває результативність лише за наявності організованої роботи для її реалізації та ефективних господарських санкцій.

3. Видами господарсько-правової відповідальності є державна, законодавча, договірна, галузева, регіональна і локальна відповідальність.

4. При державній законодавчій відповідальності держава встановлює у законах її вид,розмір і порядок реалізації, які суб'єкти господарювання змінити не можуть. Державна відповідальність визначає основу системи відповідальності у різних сферах господарювання.

5. При договірній відповідальності суб'єкти господарювання у договорах встановлюють форму, розмір і порядок використання відповідальності. Державна (законодавча) відповідальність є підставою договірної відповідальності.

6. Метою галузевої господарсько-правової відповідальності є закріплення спеціальних заходів економічної дії за порушення у галузі правил господарювання і встановлення правопорядку.

7. Регіональна господарсько-правова відповідальність призначена для закріплення порядку у господарських сферах адміністративно-територіальних структур – регіону, області, міста, району. Вона встановлюється у рішеннях і розпорядженнях місцевих владно-управлінських органів.

8. Локальна господарсько-правова відповідальність служить засобом забезпечення нормального виробничого процесу суб'єктів господарювання. Вона встановлюється у наказах (розпорядженнях), інструкціях (положеннях) підприємства або в його структурних підрозділах за недотримання виробничого порядку, невиконання умов цехової кооперації і за інші порушення внутрішньогосподарчої діяльності.

VIII. Доповнити главу 26 статтею 236.

Стаття 236.¹ Заохочувальні оперативно-господарські заходи

1. За стабільне і якісне виконання умов договорів, контрактів та інших господарських угод суб'єкти господарювання (сторони) мають право в договорі передбачити вживання заохочувальних оперативно-господарських заходів.

2. Такими заходами можуть бути:

поставка додаткової кількості продукції одержувачу без оплати; зниження ціни на продукцію, необхідну споживачу, що поставляється; надання одержувачу права вибору (відбору) продукції на складі постачальника, постачання продукції із короткочасною відстрочкою її оплати.

IX. Доповнити розділ V главою 24¹.