60. Розкрийте основні прикмети ділової гри.

Ділова гра - це групова вправа по виробленню послідовності рішень у штучно створених умовах, що імітують реальну виробничу обстановку. Ділова гра самий складний вид ігрових методів навчання, вона є модельним заміщенням двох реальностей - процесу виробництва і процесів діяльності в ньому людей, тобто виробничої діяльності.

У діловій грі учень виконує квазіпрофесійну діяльність, що несе в собі риси, як навчання, так і майбутньої професійної діяльності. Засвоєння знань, формування умінь і навичок здійснюється як би накладеними на канву професійної праці в її предметному і соціальному аспектах. Ці знання засвоюються не про запас для майбутнього застосування, не абстрактно, а в реальному, для учасника, процесі інформаційного забезпечення його ігрових дій, у динаміку розвитку сюжету ділової гри, у формуванні цілісного образа професійної ситуації. Крім того, у діловій грі в умовах спільної роботи кожен студент здобуває навички соціальної взаємодії, колективістську спрямованість, ціннісні орієнтації й установки, властиві фахівцю.

Крім перерахованих вище 4 загальних ознак ділова гра володіє наступними відмітними ознаками:

- наявність моделі об'єкта;

- наявність загальної проблеми чи мети ігрового колективу;

- наявність і розподіл ролей суб'єктів керування;

- розходження рольових інтересів учасників при виробленні рішень;

- взаємодія виконавців ролей у спільній діяльності на основі діалогового спілкування;

- колективне знаходження рішення;

- облік невизначеності, вірогідного характеру розвитку подій;

- багато варіантність рішень;

- наявність ланцюжка ситуацій, послідовності рішень, що випливають один з одного;

- стиск масштабу часу;

- управління емоційною напругою на основі ефективної системи стимулювання, що забезпечує одночасне рішення двох задач:

а) спонукання кожного гравця поводитись як у реальному житті (діяльності); б) спонукання кожного учасника поступитися своїми інтересами заради загальних цілей колективу (привести свої інтереси у відповідність із загальною метою);

- розгалужена система об'єктивної оцінки індивідуальної і групової діяльності, особистого внеску кожного учасника в загальний результат;

- роль викладача як арбітра ходу гри.

61. Обґрунтуйте основні принципи дистанційної освіти та навчання.

Дистанційне навчання (ДН) - сукупність інформаційних і педагогічних технологій цілеспрямовано організованого процесу синхронної й асинхронної інтерактивної взаємодії викладачів і студентів між собою і з засобами навчання, інваріантного до їхнього розташування в просторі і часі, що реалізується в специфічній дидактичній системі.

Дистанційна освіта - освіта, реалізована за допомогою дистанційного навчання

Дистанційна технологія навчання - сукупність методів і засобів навчання й адміністрування навчальних процедур, що забезпечують проведення навчального процесу на відстані на основі використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

До основних принципів СДН відносяться:

Гнучкість. Студенти займаються в зручний для себе час, у зручному місці й у зручному темпі. Кожний може вчиться стільки, скільки йому особисто необхідно для освоєння курсу дисципліни й одержання необхідних знань по обраних дисциплінах. Важливим показником "гнучкості" є некритичність освітнього процесу ДН до відстані, тимчасовому графіку реалізації навчального процесу і конкретній освітній установі.

Відкритість навчання. Принцип відкритості виражається в «м'якості» обмежень за віком, початковому освітньому цензу, вступних контрольних заходів для можливості навчання в освітній установі у вигляді співбесід, іспитів, тестування і т.д. Це не знижує якість навчання, але вимагає додаткових зусиль з боку освітніх установ ДН при подальшому індивідуальному навчанні прийнятого студента.

Паралельність. Навчання може проводитися при сполученні основної професійної діяльності з навчанням, тобто "без відриву від основної роботи".

Дальнодія. Відстань від місця перебування студента до освітньої установи (за умови якісної роботи зв'язку) не є перешкодою для ефективного освітнього процесу.

Асинхронність. Має на увазі той факт, що в процесі навчання той, який навчає і той, якого навчають, працюють по зручному для кожного графіку.

Комплексність. Забезпечує безперервність довузівского, вузівського і післявузівского навчання.

Масовість. Кількість студентів не є критичним параметром.

Доступність. Передбачає низьку вартість навчання, навчання за місцем проживання, відкритий доступ до засобів інформаційних технологій, субсидії і пільги по навчанню;

Рентабельність. Під цим мається на увазі економічна ефективність ДН. Ефективне використання навчальних посібників, площ, транспортних засобів, консервативне й уніфіковане представлення навчальної інформації і мультидоступ до неї (на базі формування сервера) знижує витрати на підготовку висококваліфікованих фахівців.

Соціальність. ДН деякою мірою знімає соціальну напруженість, забезпечуючи рівну можливість одержання освіти незалежно від місця проживання і матеріальних умов.

Інтернаціональність. ДН забезпечує зручну можливість експорту й імпорту освітніх послуг.

Принцип стартових знань. Припускає наявність деяких стартових знань у студентів (початковий рівень підготовки потенційних споживачів освітніх послуг при ДН) і апаратно-технічне забезпечення.

Індивідуалізація. Забезпечує можливість складання індивідуального плану навчання з урахуванням вихідного рівня підготовки студента, коректувати попередню підготовку споживача освітніх послуг з метою заповнення відсутніх початкових знань і умінь, що дозволяють успішно проходити навчання в СДН, а також коректувати освітню траєкторію за результатами поточного контролю.

Модульність. В основу програм ДН закладається модульний принцип. Кожна окрема дисципліна (навчальний курс) яка освоєна студентом, адекватна по змісту визначеної предметної області. Це дозволяє з набору незалежних навчальних курсів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

Інтерактивність. Особливість цього принципу в СДН полягає в тому, що він відображає закономірність не тільки контактів, студентів з викладачами, опосередкованих засобами ІТ, але і студентів між собою. Досвід показує, що в процесі ДН інтенсивність обміну інформацією між студентами більше, ніж між студентом і викладачем.