
- •Від автора
- •1.2. Основні принципи формування виробничих систем
- •1.3. Цілі та завдання виробництва
- •1.4 Особливості створення та функціонування систем
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 2 організація виробничих процесів в часі
- •2.1 Поняття та класифікація виробничих процесів
- •2.2.Особливості організації виробничих процесі на підприємствах нафтогазового комплексу
- •2.3 Методика розрахунку тривалості виробничих процесів
- •2.4 Виробничий цикл та розрахунок його тривалості
- •2.5 Методика розрахунку тривалості циклу спорудження свердловин
- •2.6 Шляхи скорочення тривалості виробничого циклу на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 3 організація виробничих процесів в просторі
- •3.1. Виробнича структура підприємства та фактори, що її визначають
- •3.2. Типи виробничих структур та умови їх використання
- •3.3. Оптимізація виробничих структур підприємств
- •3.4. Особливості виробничих структур підприємств нафтогазового комплексу
- •Тема 4 організація комплексної підготовки виробництва
- •4.1 Суть комплексної підготовки виробництва
- •4.2. Організація наукової підготовки виробництва
- •4.3. Організація конструкторської та технологічної підготовки виробництва
- •4.4 Організаційно-економічна та матеріальна підготовка виробництва
- •4.5 Організація винахідницької та раціоналізаторської роботи на підприємстві
- •4.6. Організація патентно-ліцензійної роботи на підприємстві
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 5 організація основного виробництва на підприємстві
- •5.1. Поняття та основні ознаки раціональної організації виробництва
- •5.2. Основні форми організації виробництва
- •5.3. Типи виробництва та їх організація
- •5.4. Методи організації виробництва
- •5.5. Розрахунок та проектування потокових ліній
- •5.6 Методика визначення виробничих заділів
- •5.7 Особливості організації основного виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Організація процесу буріння та кріплення свердловини
- •Організація основного виробництва у видобутку нафти і газу
- •Організація основного виробництва, в транспорті та зберіганні нафти і газу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •6.1. Зміст та структурна модель системи технічного обслуговування виробництва
- •6.2 Організація ремонтного обслуговування виробництва
- •6.2.1 Завдання, функції та структура ремонтного господарства
- •6.2.2 Вибір раціональної організації ремонтного обслуговування
- •Б. Форми організації ремонтів
- •Е. Особливості організації ремонту свердловин
- •6.2.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
- •6.3 Організація транспортного обслуговування виробництва
- •6.3.1 Завдання, функції та види транспортного обслуговування
- •6.3.2 Системи та форми транспортного обслуговування
- •Б. Характеристика основних вантажопотоків
- •В.Системи вантажоперевезень
- •6.3.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності транспортним обслуговуванням
- •6.4 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.1 Завдання, функції та структура енергетичного господарства
- •6.4.2 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності енергетичного обслуговування
- •6.5 Організація інструментального обслуговування виробництва
- •6.5.1 Завдання, функції та структура інструментального господарства
- •6.5.2 Класифікація інструмента та технологічної оснастки
- •6.5.3 Регулювання запасу інструменту
- •6.5.4 Методика оцінки рівня організації та ефективності інструментального обслуговування
- •Тема 7 організація матеріально-технічного постачання
- •7.1. Цілі, завдання та функції матеріально-технічного постачання
- •7.2 Вибір та обгґрунтування оптимальної форми постачання
- •7.3 Методика формування виробничих запасів підприємства
- •7.3.1 Методика формування поточних запасів
- •7.3.2 Методика формування гарантійних запасів
- •7.3.3 Методика формування сезонних запасів
- •7.4 Методи управління виробничими запасами
- •7.5 Формування збутових запасів
- •7.6 Організація складського господарства
- •7.7 Організація доставки матеріальних ресурсів у виробничі підрозділи
- •7.8 Організація господарських зв’язків та договірних відносин
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Регулювання та управління виробництвом
- •Тема 8 формування організаційних структур підприємства
- •8.1. Основні закономірності управління виробництвом
- •8.2. Централізація та децентралізація повноважень
- •8.3 Принципи побудови організаційних структур
- •8.4 Групування функцій управління підприємством
- •8.5 Основні ланки управління підприємством
- •8.6 Організація процесу управління підприємством
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 9 регулювання та оперативне управління виробництвом
- •9.1 Суть, мета та завдання регулювання і оперативного управління виробництвом
- •9.2 Організація диспетчеризації виробництва
- •9.3 Оперативні графіки та їх використання
- •9.4 Органіграми та організація управління
- •9.5 Інформаційні системи та програмне забезпечення регулювання виробництва
- •9.6 Методика оцінки рівня досконалості процесів управління виробництвом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Література
- •Тема 1. Виробництво та виробнича система 12
- •Тема 2. Організація виробничих процесів в часі 42
- •Тема 3. Організація виробничих процесів в просторі 89
- •Тема 4. Організація комплексної підготовки виробництва 121
- •Тема 5. Організація основного виробництва на підприємстві 170
- •Тема 6. Система технічного обслуговування виробництва 235
- •Тема 7. Організація матеріально-технічного постачання 317
- •Тема 8. Формування організаційних структур підприємства 368
- •Тема 9. Регулювання та оперативне управління виробництвом 401
8.5 Основні ланки управління підприємством
Апарат управління будь-якого підприємства повинен бути побудований відповідно до розглянутих принципів та функцій управління. При цьому апарат управління класифікується за такими основними групами функцій: загальне керівництво, технічне керівництво, керівництво зовнішньоекономічними зв’язками та керівництво соціально-культурним обслуговуванням колективу.
Загальне керівництво. Загальне керівництво здійснюється керівником підприємства (генеральним директором, директором, керуючим, начальником і т.д.), котрий є уповноваженим власника майна підприємства. Залежно від форми власності та форми господарювання керівник може призначатись, вибиратись або найматись власником (власниками) майна підприємства. При найманні (призначенні, обранні) власником керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому зазначаються права, строки найму, обов’язки і відповідальність перед власником та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення та звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України.
Керівник здійснює керівництво підприємством на засадах єдиноначальності. На нього покладається відповідальність за схоронність та раціональне використання виробничих фондів, за розробку та виконання виробничих планів, за здійснення технічного прогресу, підвищення якості продукції, продуктивності праці та рентабельності виробництва, забезпечення нормальних умов праці та поліпшення матеріальних і культурних умов життя працівників.
Керівник здійснює всі права, що належать підприємству як юридичній особі. Це права та зобов’язання щодо організації виробництва і праці, права та зобов’язання у взаємовідносинах з іншими підприємствами, кредитними, бюджетними, та іншими організаціями. Всі свої функції керівник реалізує через заступників та безпосередньо підлеглі йому функціональні підрозділи. Переважно керівнику підприємства підлягають безпосередньо такі підрозділи апарату управління.
а) Плановий або планово-економічний відділ. Цей відділ здійснює перспективне та поточне плануванні на рівні підприємства та його виробничих підрозділів, аналіз їх роботи, статистичний облік та організацію внутрішньовиробничого господарського розрахунку.
б) Відділ праці та заробітної плати, що здійснює підготовку та бере участь в розробці показників з праці та заробітної плати; керівництво організацією технічного нормування та організацією праці; бере участь в узагальненні та розповсюдженні передового досвіду.
в) Бухгалтерія (головна бухгалтерія), до функцій якої відносяться: облік матеріальних та грошових коштів; розрахунки з працівниками; облік виробництва та його результатів; бухгалтерський облік; контроль за правильністю, законністю та доцільністю всіх господарських операцій.
г) Планово-диспетчерський (планово-виробничий) відділ, котрий відає оперативним плануванням виробництва; розробкою виробничих графіків та контролем за їх виконанням; поточним регулюванням виробництва; міжцеховими складами напівфабрикатів та міжцеховим транспортом.
д) Фінансовий відділ, що здійснює планування, облік та аналіз фінансів підприємства; визначає його доходи та видатки; здійснює оперативну фінансову роботу щодо забезпечення підприємства грошовими ресурсами; проводить розрахунки з партнерами.
е) Відділ технічного контролю, до функцій котрого належать: контроль вхідних матеріалів та обладнання; контроль якості продукції; перевірка вимірних приладів та інструментів; облік та аналіз браку та його попередження; розгляд рекламацій споживачів.
ж) Відділ капітального будівництва. Він здійснює комплексне керівництво капітальним будівництвом на підприємстві незалежно від способу його проведення. В умовах роботи бурових підприємств цей відділ переважно підпорядкований заступнику начальника з економічних питань.
з) Загальній відділ, охоплює працівників секретаріату, юрисконсульта підприємства, начальника спеціальних служб, охорони підприємства. В бурових підприємствах даний відділ підпорядкований заступнику з адміністративно-господарської роботи.
Всі економічні служби підприємства в умовах роботи нафтогазового комплексу очолюються головним економістом на правах заступника з економічних питань. При цьому на багатьох підприємствах крім того можуть створюватись різні економічні лабораторії, відділи організації виробництва, нормативно-дослідні бюро, що працюють, або у формі підрозділів або на громадських засадах.
2. Технічне керівництво. Загальне технічне керівництво підприємством здійснює перший заступник керівника - головний інженер. Відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” головний інженер назначається керівником підприємства і відповідає за розробку планів нової техніки та за їх реалізацію; за підготовку та обслуговування виробництва; за технічний рівень виробництва.
Для успішної реалізації закріплених за ним функцій йому безпосередньо підпорядковані наступні функціональні підрозділи:
а) Відділ головного конструктора, до функцій якого відносять: проектування нових та удосконалення освоєних конструкцій; керівництво експериментальними цехами та лабораторією; керівництво організацією технічної інформації. Даний підрозділ зустрічається тільки на підприємствах нафтового машинобудування.
б) Відділ головного технолога, котрий здійснює проектування технологічних процесів; проектування та керівництво виготовленням оснастки; запровадження нових технологічних процесів. На деяких підприємствах до його функцій також віднесено керівництво раціоналізаторською та винахідницькою роботою а також охороною праці та технікою безпеки.
в) Відділ головного механіка, який керує проведенням ремонтів, доглядом і технічним обслуговуванням будівель і споруд; модернізацією обладнання; виготовленням нестандартного обладнання для механізації і автоматизації виробництва.
г) Відділ головного енергетика, котрий виконує функції головного механіка стосовно енергосилового обладнання та комунікацій, а також забезпечення підприємства всіма видами енергії.
В умовах роботи підприємств нафтогазового комплексу технічна служба має свою специфіку і представлена переважно такими функціональними підрозділами геологічний, технічний, технологічний, виробничий відділи та відділ охорони праці і техніки безпеки.
Геологічний відділ здійснює вибір та обґрунтування основних напрямів пошуково-розвідувальних робіт; геологічний контроль в процесі буріння і розробки родовищ; виявлення промислових нафтогазоносних горизонтів та оцінку нафтогазоносності площ; коригування проектів розробки родовищ і т.п.
Технічний відділ забезпечує постійне удосконалення техніки; запровадження автоматизації та телемеханізації у виробничі процеси буріння та розробки родовищ; організує роботу з раціоналізації та винахідництва.
Технологічний відділ забезпечує постійне удосконалення технології проводки свердловин, їх конструкцій, промивальних та цементних розчинів; веде облік та аналізує роботу бурового інструменту; контролює нагнітання робочого агента в пласти і т.д.
Виробничий відділ здійснює керівництво та розробляє графіки проведення робіт і контролює їх виконання; займається нормуванням використання основних фондів, виробничих потужностей, витрат матеріалів та ін.
3. Керівництво зовнішніми зв’язками. Керівництво зовнішніми господарськими зв’язками підприємства здійснює заступник керівника з загальних питань. Його основне завдання - забезпечення виробництва необхідними матеріалами, паливом, обладнанням, інструментом та організація договірних відносин із замовниками та постачальниками. З цією метою йому підпорядковано відділ матеріально-технічного постачання, який відає складанням заявок на матеріальні ресурси, укладанням договорів, контролем за їх виконанням, а також здійснює керівництво складським господарством.
В умовах підприємств нафтогазового комплексу до складу даної функції віднесено також забезпечення необхідним транспортним обслуговуванням через систему управлінь технологічного транспорту (складання заявок, організація їх виконання і т.п.).
4. Керівництво соціально-культурним обслуговуванням. На великих підприємствах ця функція покладається на заступника (помічника) керівника з кадрів та побуту. Залежно від конкретних умов ця функція може бути представлена: відділом кадрів, відділом підготовки кадрів і технічного навчання, житлово-комунальним відділом.
Відділ кадрів відає прийомом та звільненням кадрів, їх переміщенням, організованим набором та контролем за виконанням умов набору та найму.
Відділ підготовки кадрів та технічного навчання відає системою підготовки кадрів з відривом та без відриву від виробництва, а також виробничим навчанням студентів вищих навчальних закладів і технікумів. З цією метою можуть використовуватись навчально-курсові комбінати.
Житлово-комунальний відділ відає житловим фондом, його будівництвом і ремонтом; культурно-побутовим обслуговуванням працівників; організовує роботу дошкільних дитячих закладів, літніх таборів, будинків культури, клубів, будинків відпочинку; займається організацією поліклінік і лікарських (медичних) пунктів, їдалень, буфетів.
Звичайно, перераховані ланки апарату управління підприємством не є вичерпними, їх склад та перелік функцій можуть змінюватись залежно від конкретних виробничих умов. Але навіть при великій кількості факторів, котрі впливають на організаційну структуру, можна визначити типову структуру апарату управління основних підприємств нафтогазового комплексу: геологорозвідувальних, бурових, нафтогазовидобувних підприємств та підприємств трубопровідного транспорту.
На рис. 8.1. наведено принципову схему організаційної структури управління бурових робіт. В процесі самостійної роботи над даним матеріалом студенти повинні скласти аналогічні схеми для інших підприємства нафтогазового комплексу.
Рисунок 8.1 - Організаційна структура управління бурових робіт