4.4 Організаційно-економічна та матеріальна підготовка виробництва

Наукова і технічна підготовка виробництва не охоплює весь процес підготовки виробництва. Велике практичне значення і важливе місце належить організаційній, економічній та матеріальній підготовці виробництва. Трудомісткість організаційно-економічної та матеріальної підготовки виробництва та їх тривалість значною мірою залежать від якості проектно-конструкторських та технологічних розробок, зокрема в період передвиробничої підготовки виробництва.

Організаційна підготовка виробництва. Організаційна підготовка виробництва пов’язана з перебудовою організації виробництва і праці, що викликана переходом на виробництво нових, досконаліших видів продукції. Це цілий комплекс заходів щодо зміни виробничої структури та організації нових робочих місць. За характером роботи організаційну підготовку виробництва можна розбити на такі окладові частини:

розрахунок нормативів організації виробництва;

проектування нових виробничих структур;

удосконалення спеціалізації виробничих підрозділів;

організація трудового режиму.

Всі названі елементи організаційної підготовки виробництва детально розглядаються у відповідних темах даного курсу та курсу “Наукова організація і нормування праці”, і тому тут ми розглянемо тільки коротку їх характеристику.

Розрахунки нормативів організації виробництва передбачають визначення всіх параметрів, що характеризують хід виробничих процесів в часі. Серед них тривалість окремих виробничих процесів, тривалість загального виробничого циклу, виробничих заділів, параметрів потокового виробництва (такту, темпу, ритму і т.д.) На бурових та нафтогазовидобувних підприємствах - це тривалість циклу спорудження свердловин та його окремих елементів, показників, що характеризують темпи виконання робіт, тривалість міжремонтних періодів свердловин, ефективність їх використання тощо.

Проектування нових виробничих структур має принципове значення при підготовці виробництва, оскільки від їх досконалості значною мірою залежить ефективність виробництва. Суть проблеми полягає в тому, що виробнича структура підприємства тим досконаліша, чим ближче до оптимуму його розміри. Оптимальний розмір підприємства є основою економічної ефективності концентрації виробництва.

Виробнича структура загалом є похідною від якості, рівня та інтенсивності вирішення комплексних завдань щодо розвитку техніки, технології та організації виробництва. При цьому у виробничій структурі підприємства розрізняють підрозділи основного, допоміжного, побічного та підсобного виробництва. Не має потреби доказувати, що зовсім не обов’язково кожне підприємство повинно мати повний набір цехів усіх типів. Завдання полягає в тому, щоб вибрати найефективніший варіант структури, який максимально враховував би специфіку підприємства та його можливі зв’язки з іншими підприємствами.

Зміни у виробничій структурі підприємства нерідко вимагають відповідних змін і в спеціалізації виробничих підрозділів. Це виникає переважно при різких змінах виробничих умов і може призвести до значних змін в структурі та співвідношенні кадрів робітників, що зайняті виконанням окремих видів робіт (наприклад, вежобудування, буріння та випробування свердловин).

Важливим елементом організаційної підготовки виробництва є проектування оптимальних трудових режимів, які передбачували б раціональне чергування часу роботи і відпочинку за відповідний період часу - зміну, добу, тиждень, місяць. Результатом такої роботи є розробка графіків змінності, які найбільше відповідають особливостям виробничого процесу.

Організаційна підготовка виробництва проводиться як на передвиробничому етапі, так і в оперативному порядку. Однак у зв’язку з особливостями та великою тривалістю розробки нафтових і газових родовищ комплекси робіт щодо передвиробничої та оперативної організаційної підготовки виробництва значною мірою суміщаються в часі. Безперечно, що організації, які їх виконують, беруть участь одночасно і в передвиробничій, і в оперативній підготовці.

Для оцінки ефективності організаційної підготовки виробництва можна використати досить велику систему показників.

1. Насамперед це показники, що характеризують рівень організації виробництва взагалі, до яких належать коефіцієнти пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності та ритмічності. Методика визначення цих показників буде детально розглянута в темі 5.

2. Важливим показником, що характеризує рівень організаційної підготовки виробництва є надійність виробничого процесу. Залежно від конкретних виробничих умов коефіцієнт надійності виробничого процесу можна визначити за формулами

, (4.16)

, (4.17)

де: - час чекання буріння, освоєння, монтажу, демонтажу, транспортування і т.д.; - час простою в ремонті ; - сумарний час роботи, пов’язаний з проведенням буріння, вежобудування і т.д., а також час експлуатації свердловин.

3. Крім наведених показників, слід використовувати і специфічні показники, що характеризують особливості різних виробництв. Серед них: коефіцієнт експлуатації свердловин, коефіцієнт використання фонду свердловин, тривалість міжремонтного періоду свердловин, тривалість циклу спорудження свердловин та його окремих етапів та ін.

Економічна підготовка виробництва. Економічна підготовка є досить специфічним видом підготовки виробництва, яка передбачає планування і стимулювання процесу виробництва. На відміну від попередніх, цей етап є однаковим для будь-яких підприємств і включає такі елементи:

розробку виробничих програм для підприємства загалом та всіх його підрозділів ;

розрахунок виробничої потужності ;

розробку систем стимулювання виробництва ;

визначення економічного ефекту від запровадження нової техніки, технології, організації виробництва і праці, управління виробництвом.

Всі перераховані елементи є предметом детального вивчення в окремих темах даного курсу, курсу “Планування виробничо-комерційної діяльності підприємства” та курсу “Економіка підприємства” і тому ми обмежимось тут тільки декількома загальними зауваженнями.

План виробництва та реалізації продукції (виробнича програма) є базою для переважної більшості розрахунків на підприємстві і характеризує кінцеву мету його діяльності, кінцеву мету всієї системи підготовки виробництва. Розрахунки виробничої програми передбачають визначення обсягів та асортименту виробництва продукції в натуральному та вартісному виразі, обсягів та асортименту її реалізації, визначення інших показників. При цьому враховуються як основні, так і допоміжні підрозділи по всіх видах продукції, виконуваних робіт та наданих послуг, зокрема послуг населенню.

В безпосередньому зв'язку з розрахунками виробничої програми є розрахунки, пов’язані з використанням виробничої потужності, розуміючи під цим максимальний випуск продукції в номенклатурі і асортименті при повному використанні виробничого обладнання згідно із заданим режимом роботи. Проблема тут в тому, щоб забезпечити взаємний зв’язок всіх структурних підрозділів, дотримуючись принципу пропорційності, який передбачає узгодження пропускних можливостей всіх виробничих підрозділів (цехів) підприємства.

Особливе місце в системі економічної підготовки займає система економічного стимулювання виробництва. Мова йде про розробку системи матеріального стимулювання працівників виробництва відповідно до кінцевих результатів діяльності підприємства. На практиці це проявляється у виборі та обґрунтуванні форм і систем оплати праці, розробці системи преміювання, розподілу доходу і т.п.

Всі запроектовані нові вироби повинні бути економічно високоефективними і перевищувати за своїми техніко-економічними показниками аналогічні зразки. Забезпечення високої ефективності нових виробів вимагає чіткого їх економічного обґрунтування на всіх стадіях розробки і запровадження. Таке обґрунтування проводиться згідно з чинною методикою і передбачає розрахунки річних економічних ефектів для кожного пропонованого виробу, нової техніки і технології виробництва.

Важливою складовою економічної підготовки є прогнозування розвитку виробництва. Об’єктами прогнозування виробничої системи, що розвивається, при підготовці виробництва є:

основні економічні параметри системи, що визначають ефективність її функціонування з врахуванням динаміки оновлення об'єктів виробництва, зокрема продуктивності праці та параметри ресурсомісткості виробництва;

основні функціонально-технічні параметри системи, що визначають її гнучкість до технічних новинок та стійкість при фіксованих параметрах її входу та виходу.

Для перспективного (стратегічного) планування вказаних параметрів повинна бути сформована та реалізована сукупність взаємопов’язаних прогнозів, куди мають увійти:

• прогноз оновлення номенклатури продукції, підвищення її параметрів та обсягів випуску в прогнозований період ;

• прогноз ресурсів (трудових, матеріальних, енергетичних), що необхідні для випуску продукції в прогнозований період згідно з даними прогнозу розвитку об’єктів виробництва;

• прогноз технічного переозброєння (реконструкції) виробництва для підвищення його гнучкості та мобільності, а також повнішого використання його матеріально-технічних можливостей згідно з прогнозованим удосконаленням номенклатури, зростанням параметрів та обсягів випуску продукції.

Загальний прогноз розвитку виробництва здійснюється на основі сукупності агрегованих моделей, що відповідають перерахованим видам прогнозів. Моделі відрізняються як складом вхідної та вихідної інформації. так і використовуваними для їх побудови аналітичними залежностями.

Загалом завдання полягає у виявленні та ефективному використанні основних виробничих факторів, що впливають на приріст обсягу випуску продукції підвищеної якості. До них насамперед відносяться технічний рівень засобів технологічного оснащення, організація виробничих процесів та організація праці. При цьому збільшення парку обладнання старого конструктивного виконання та відповідне зростання чисельності виробничого персоналу не можуть вважатися виходом з положення, оскільки представляють екстенсивний шлях розвитку і є неприйнятними.

Головний вихід полягає у використанні таких шляхів розвитку і технічних засобів та форм організації виробництва і праці, які гарантують інтенсивне, прискорене нарощування обсягів випуску продукції. Серед найголовніших, найефективніших шляхів вирішення проблеми можна назвати:

підвищення технічного рівня, насамперед продуктивності та точності засобів технологічного оснащення на основі прогресивних конструктивних рішень, автоматизацію процесів виготовлення та контролю;

поліпшення показників надійності обладнання в обсягах, що дають змогу повніше використовувати його технологічні можливості;

забезпечення високої стабільності технологічних процесів;

удосконалення форм організації виробничих процесів на основі широкого використання типових технологічних рішень та групових технологічних операцій;

удосконалення форм обслуговування засобів технологічного оснащення.

Перераховані резерви збільшення обсягу випуску продукції при тій же або навіть меншій чисельності працівників безпосередньо впливають на фондоозброєність праці і, отже, на його продуктивність.

Оцінити рівень економічної підготовки можна за допомогою таких показників: коефіцієнта пропорційності, обсягу випуску та реалізації продукції, рівня напруженості плану, середньої заробітної плати, величини річного економічного ефекту, строку окупності витрат і т.п.

Матеріальна підготовка виробництва. Виконання всіх наведених вище робіт щодо підготовки виробництва вимагають певних матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів. Матеріальна підготовка виробництва саме і включає комплекс заходів щодо забезпечення виробництва цими видами ресурсів. В складі матеріальної підготовки виробництва можна виділити такі основні елементи:

організація підготовки зовнішньої кооперації та поставок;

підготовка комплексу постачальницької документації ;

складання заявок, розрахунок потреб в різних видах ресурсів ;

безпосередня заготовка необхідних ресурсів.

Організація матеріально-технічного постачання на підприємстві буде детально розглянута в одній з наступних тем даного курсу, а тут ми обмежимось тільки деякими зауваженнями. Передвиробнича матеріальна підготовка включає перші три елементи, тобто всі розрахунки, пов’язані з організацією матеріально-технічного постачання, така робота базується на даних проектно-кошторисної документації.

Кооперовані поставки - це специфічна форма матеріально-технічного постачання, що зумовлена особливостями забезпечення виробництва певними предметами (чавунне, сталеве, кольорове литво, поковки, металокерамічні вироби, інші напівфабрикати). Кооперовані поставки включають також продукцію, яка спеціально виготовляється для певного споживача і використовується для комплектування готових виробів (наприклад, деталі і вузли машин). Організація зовнішньої кооперації має принципове значення, оскільки завжди пов’язана з необхідністю календарного узгодження діяльності партнерів.

Організація матеріального забезпечення потребує підготовки певного комплексу документації. Передусім це система господарських договорів, що регулюють відносини між партнерами: договори поставки, договори експедиції, договори на гарантоване постачання тощо. Серед постачальницької документації значне місце належить номенклатура-цінникам матеріалів - класифікаційному переліку матеріалів, що використовуються даним підприємством, з короткою технічною характеристикою, умовним позначенням та плановою ціною.

Передвиробнича матеріальна підготовка закінчується визначенням потреб в різних видах ресурсів та так званого заготовчого контингенту, тобто тої кількості ресурсів, яку необхідно отримати від постачальника в плановому періоді.

Оперативна матеріальна підготовка виробництва стосується безпосереднього забезпечення виробництва та його підрозділів необхідними матеріалами. Інструментами, Іншими засобами виробництва і включає закупівлю необхідних ресурсів заданої якості та асортименту, попередню підготовку до використання та їх доставку на робочі місця.

Матеріальна підготовка проявляється безпосередньо в тому, якою мірою і наскільки ритмічно забезпечується виробництво матеріально-технічними ресурсами. Для оцінки рівня матеріальної підготовки виробництва можна використати таку систему показників.

1. Забезпеченість матеріальними ресурсами можна оцінити через коефіцієнт забезпеченості, загальний запас матеріальних ресурсів та поточний запас.

а) Коефіцієнт забезпеченості ресурсами слід визначати по кожному виду ресурсів окремо за формулою

, (4.18)

де: - загальний виробничий нормативний запас в прийнятих натуральних одиницях вимірювання ; - загальний виробничий фактичний запас в натуральних одиницях.

б) Загальний запас матеріальних ресурсів в днях запасу

, (4.19)

де: - інтенсивність добового споживання.

в) Запас матеріальних ресурсів в днях по поточному запасу

, (4.20)

де - середній поточний запас в натуральних одиницях. При всіх розрахунках слід пам’ятати, що

, (4.21)

де: Z_г - гарантійний запас в натуральних одиницях.

2. Для характеристики якості матеріальної підготовки виробництва можна рекомендувати такі показники:

частота або періодичність поставок ;

нормативні запаси (поточні і гарантійні) по окремих видах ресурсів;

оптимальні величини одної поставки по видах ресурсів.

Методика розрахунку вказаних показників буде наведена в темі 7 даного посібника.

3. Ефективність матеріальної підготовки виробництва можна оцінити величиною запасів (загальних або поточних), що припадають на одиницю продукції, робіт чи послуг. На бурових підприємствах такими розрахунковими одиницями можуть бути обсяг робіт, виконаний власними силами в кошторисній оцінці, на нафтогазовидобувних - обсяг товарної або валової продукції.

Завершується процес підготовки виробництва етапом психологічної підготовки, яка має забезпечити нормальну роботу працівників при виробництві нової продукції. З цією метою психологічна підготовка виробництва повинна включати такі елементи:

роз’яснення специфіки нової продукції та умов її виготовлення ;

організацію пропаганди економічних наслідків від випуску (запровадження) нової продукції для підприємства і для працівників;

інформацію колективу про нові професійні, кваліфікаційні та ергономічні аспекти і особливості обладнання, інструменту та оснастки в нових умовах.

Проведення таких робіт дасть змогу зберегти кадровий потенціал підприємства, своєчасно організувати необхідну перепідготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації відповідно до потреб виробництва.