6.3.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності транспортним обслуговуванням

Складовим елементом організації транспортного обслуговування виробництва є оцінка рівня та ефективності наданих транспортних послуг. За аналогією з ремонтним обслуговуванням всю систему оціночних показників доцільно розбити на дві групи: загальні та спеціальні.

Визначення загальних показників проводиться за методикою, наведеною в 5.1. При цьому до загальних показників відносяться показники ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності та паралельності. Ці показники характеризують рівень організації виробництва в процесі транспортного обслуговування. Для характеристики рівня організації праці можна також використати деякі загальні показники. Серед них коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт робочого часу. коефіцієнт трудової дисципліни та інші. Методика їх визначення наведена у 6.2.3.

Серед спеціальних показників, що характеризують рівень організації транспортного обслуговування варто виділити: коефіцієнт технічної готовності, коефіцієнт випуску рухомого окладу на лінію, коефіцієнт використання вантажопідйомності, коефіцієнт нерівномірності перевезень, коефіцієнт використання пробігу, коефіцієнт централізації транспортного обслуговування, середня тривалість рейсу, середньодобовий пробіг транспортних засобів, продуктивність однієї машини, витрати пального на 100 км пробігу та інші.

1. Коефіцієнт технічної готовності рухомого складу автотранспорту характеризує частку технічно справних автомобілів в загальному парку автомобілів, що перебувають на підприємстві

, (6.21)

де - кількість автомобіле-днів в автогосподарстві; - кількість автомобіле-днів в ремонті; - кількість автомобіле-днів в технічному обслуговуванні.

2.Коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію характеризує ступінь ефективного використання рухомого складу і визначається за формулою

, (6.22)

де - кількість втрачених автомобіле-днів через організаційно-технічні простої.

3. Коефіцієнт використання вантажопідйомності характеризує кількість вантажу, що припадає в середньому на одиницю вантажопідйомності транспортного засобу. Розрізняють статичний та динамічний коефіцієнти вантажопідйомності.

Статичний коефіцієнт використання вантажопідйомності визначається за кількістю перевезених вантажів, а динамічний - за кількістю виконаної роботи.

, (6.23)

, (6.24)

де - фактично перевезена кількість вантажів, т; - номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т; - фактично виконана робота з вантажоперевезень, т-км; - номінальний обсяг роботи з вантажоперевезень, т-км.

4. Коефіцієнт нерівномірності перевезень характеризує повноту використання транспортних засобів і визначається за формулою

, (6.25)

де: - максимально можливий вантажопотік за даний період часу; - середній вантажопотік за той же період часу.

5. Коефіцієнт використання пробігу характеризує ефективність використання рухового складу при перевезенні вантажів і визначається за формулою (6.20).

6. Коефіцієнт централізації транспортного обслуговування характеризує рівень використання централізованих транспортних засобів для транспортного обслуговування виробництва

, (6.26)

де - обсяг транспортного обслуговування, виконаного в централізованій формі, у прийнятих одиницях вимірювання (т, т-км, грн.); - загальний обсяг транспортного обслуговування в прийнятих одиницях вимірювання.

Даний показник можна визначати в цілому або за окремими видами транспортного обслуговування.

7. Годинна продуктивність транспортного засобу характеризує інтенсивність його використання і визначається за формулою:

, (6.27)

де - номінальна вантажопідйомність транспортного засобу; - коефіцієнт використання вантажопідйомності (статичний); - тривалість рейсу (транспортного циклу).

8. Тривалість рейсу характеризує загальні витрати часу на навантаження, розвантаження, пробіг транспортного засобу за маршрутом (туди і назад) і визначається за формулою

, (6.28)

де - відстань між пунктами перевезення; - швидкість руху транспортного засобу з вантажем; - швидкість руху транспорту без вантажу; - час навантажувальних робіт; - час розвантажувальних робі.

Для оцінки ефективності використання транспортних засобів можна використати і загальноприйняті показники: продуктивність праці, собівартість перевезень, величину витрат (річних) на 1 т вантажообороту, величину транспортних витрат, що припадають на одиницю виконуваних робіт (1 м проходки, 1 т видобутого палива, 1 грн. виконаних робіт тощо), питома вага транспортних витрат в загальній собівартості та ін.

Аналіз названих показників дає можливість виявити резерви та накреслити напрямки можливого підвищення рівня організації та ефективності транспортного обслуговування виробництва. Такими резервами можуть бути: скорочення втрат часу при перевезеннях, прискорення технічного та ремонтного обслуговування рухомого складу, ліквідація пробігу транспорту без вантажу за рахунок запровадження прогресивних систем перевезень, зниження витрат на транспортне обслуговування, використання прогресивних транспортних засобів та ін.