Організація основного виробництва у видобутку нафти і газу

Організаційні форми видобутку нафти і газу визначаються багатьма факторами, серед яких значне місце належить, природним умовам, що визначають вибір системи розробки родовищ.

Одержання кінцевого результату - видобутої нафти та газу, - забезпечують такі основні підрозділи: цех підтримання пластових тисків, цех видобутку нафти і газу та цех підготовки і перекачування нафти. Кожний з названих цехів, виконуючи специфічні виробничі функції, має свої особливості стосовно організації і управління виробничими процесами, що в них здійснюються.

Підтримання пластового тиску забезпечує високу нафтовіддачу при мінімальній кількості свердловин. Виробнича структура цього цеху залежить від конкретних умов розробки родовища і може включати: дільницю з нагнітання води в пласт, до якої відноситься водозабір, насосні станції та нагнітальні свердловини; дільницю з водоочищення, яка забезпечує контроль за якістю води, що нагнітається в пласт; дільниці з освоєння нагнітальних свердловин; ремонтно-відновлювальну дільницю.

Основне завдання організації робіт в цеху підтримання пластового тиску - це забезпечення обсягів нагнітання в пласт води певної якості та в кількості, що передбачена проектом розробки. Робота цеху, як правило, організується безперервно і цілодобово.

Основним підрозділом нафтогазовидобувних підприємств, які організують процес видобутку нафти і газу та здійснюють управління ним є цехи з видобутку нафти і газу. Їх внутрішня виробнича структура пе­редбачає бригади з видобутку нафти і газу, групи з дослідження свердловин. Кількісний склад бригад з видобутку нафти і газу та груп з дослідження свердловин залежить від фонду свердловин, їх розміщення, рівня механізації та автоматизації свердловин. Автоматизація і телемеханізація забезпечує не тільки автоматизацію окремих процесів, але й централізацію управління виробництвом, оперативність в обслуговуванні всього нафтопромислового господарства. При цьому змінюються і функції обслуговуючого персоналу, вдосконалюється обслуговування нафтопромислових об’єктів. Одною з форм організації обслуговування свердловин та наземного механічного і енергетичного обладнання є комплексно-механізовані ланки, які забезпечують виконання завдань з видобутку нафти і газу, дотримання встановлених режимів роботи виробничих об’єктів шляхом проведення своєчасного планово-попереджувального ремонту наземного обладнання свердловин. Запровадження комплексно-механізованих ланок дає можливість скоротити питому чисельність виробничого персоналу з обслуговування свердловин за рахунок укрупнення зон обслуговування, суміщення окремих робіт і професій, ущільнення робочого часу.

Одним з основних технологічних процесів нафтогазовидобутку є комплексна підготовка сирої нафти та здача її товарно-транспортним організаціям. Це пов’язано з тим, що в продукції нафтових свердловин у тій чи іншій кількості присутні легкі вуглеводні, вода, механічні домішки та неорганічні солі. Для створення умов нормального безперебійного транспорту нафти та безаварійної роботи установок її переробки на промислах проводиться первинна підготовка - зневоднення, знесолювання та стабілізація. Для цієї мети використовується різні установки, починаючи з простих термохімічних установок, призначених для зневоднення нафти, до складних установок комплексної підготовки нафти, де, крім зневоднення, передбачені процеси знесолювання і стабілізації, а також очистка промислових стічних вод. Весь комплекс робіт з підготовки нафти до реалізації виконує цех комплексної підготовки та перекачування нафти, який, крім того, здійснює зберігання, облік та лабораторний контроль за якістю нафти, що здається замовнику.

До складу основного виробництва нафтогазовидобувних підприємств входить ще один підрозділ - газокомпресорний цех, який здійснює збір та подачу в магістральний газопровід газу, виробництво стисненого повітря або газу для потреб підтримання пластового тиску та компресорної експлуатації свердловин. При великих обсягах робіт газокомпре­сорне господарство може відокремлюватись в самостійну виробничу одиницю.

Основною ланкою газокомпресорного господарства є компресорна станція, потужність якої залежить від кількості газу та умов його перекачування а також від обсягу споживання стисненого повітря чи газу на виробничі потреби. Подача робочого агента з компресорної станції до свердловин здійснюється через газо- або повітророзподільні будки. Обслуговуються компресорні станції спеціалізованими бригадами.

В основі організації виробництва та праці в основних підрозділах нафтогазовидобувних підприємств лежить принцип розподілу та кооперування праці, тобто всі роботи виконуються спеціалізованими бригадами. Однак можливі випадки, коли робота буде виконуватись укрупненими комплексними бригадами. Такі бригади можуть обслуговувати як основне, так і допоміжне виробництво і створюються тоді, коли обсяг робіт з обслуговування свердловин недостатній. За таким принципом створюються бригади з обслуговуванні свердловин та їх ремонту.

Суть управління основним виробництвом в нафтогазовидобутку зводиться до забезпечення рівномірного завантаження виробничих бригад та ритмічності їх роботи.

Організація процесу спорудження трубопроводів

Основною формою організації будівельно-монтажних робіт стосовно спорудження трубопроводів, нафтобаз і газосховищ є потокова, тобто безперервна і рівномірна форма виробничого процесу, що базується на спеціалізації виконання робіт, пропорційності здійснення окремих елементів виробничого процесу, паралельності виконання окремих видів робіт і часткових процесів, а також їх безперервності та ритмічності.

Переваги потокового будівництва при спорудженні об’єктів нафтогазового комплексу визначаються на основі таких принципів:

здійснення єдиного виробничого цілого - лінійного об’єктного потоку, який являє собою єдину виробничу одиницю, де всі її виробничі підрозділи (пересувні механізовані колони, бригади і ланки) технічно і організаційно пов’язані одним спільним завданням - комплексним виконанням всіх видів робіт;

потоковості виробничих процесів - технологічної послідовності, паралельності, безперервності і максимальної ритмічності виконання окремих видів робіт;

одночасності - одночасного виконання робіт декількома лінійними об’єктними потоками, при чому у кожному з них виконуються всі види робіт, що передбачені технологією процесу спорудження об’єкту (трубопроводу, нафтобази, нафтогазосховища);

спеціалізації - кожна ланка, бригада, пересувна механізована колона виконує тільки певний вид робіт, певні операції або процеси;

найкоротшого шляху переміщення - виконання наступних робіт починається там і тоді, де закінчені попередні роботи;

мінімум часу - максимальне скорочення робіт на кожному відрізку траси трубопроводу чи дільниці спорудження нафтобази, газонафтосховища.

На сьогоднішній час відомі та отримали найбільшого розповсюдження такі три системи спорудження магістральних трубопроводів залежно від конкретних умов будівництва.

1. Вся траса трубопроводу розбивається на декілька ділянок, на кожній з яких час здійснення робіт лінійним об’єктним потоком – дорівнює часу спорудження магістрального трубопроводу загалом. Об’єктні потоки у цьому випадку можуть бути охарактеризовані як паралельні, рівномірні та одночасні

Т₁=Т₂=Т₃=…=Т_п=Т. (5.53)

2. Лінійні об’єктні потоки включаються у виробництво послідовно, через рівні (або різні) проміжки часу і таким самим чином виключаються з виробництва у зв’язку із закінченням комплексів будівельно-монтажних робіт на відповідних ділянках трубопроводу. У даному випадку лінійні об’єктні потоки розглядаються як паралельні, суміщені та рівномірні

, (5.54)

де: - кількість лінійних об’єктних потоків; - проміжки часу протягом яких відбувається “включення” або “виключення” потоків з проведення робіт.

3. Лінійні об’єктні потоки включаються у виробництво одночасно і виключаються з нього в міру завершення робіт на відповідних ділянках траси у певній послідовності, дає змогу розглядати їх як паралельні, одночасні за строками включення і різночасові за виключенням з виробничого процесу

. (5.55)

Лінійний об’єктний потік завжди поділяють на 4 спеціалізовані потоки:

із спорудження власне магістрального трубопроводу;

із спорудження переходів через природні та штучні перешкоди;

із монтажу вздовжтрасової експлуатаційної лінії зв’язку;

із будівництва будинків і баз лінійних ремонтних бригад.

Наступний етап організації робіт - це розчленування основного спеціалізованого потоку на часткові потоки (табл.5.3).

Завершальним етапом організації виконання робіт із спорудження трубопроводів - є оптимізація кожного виробничого процесу по основному фактору - часу, а також визначення виробничої потужності окремих часткових спеціалізованих потоків. Загальні принципи організації лінійних потоків і принципи синхронізації окремих виробничих процесів повинні відображати всю різноманітність факторів, що визначають той чи інший процес. Основні принципи організації лінійних об’єктних потоків при споруджені магістральних трубопроводів можна сформулювати так:

кількість основних спеціалізованих потоків завжди приймається рівною кількості укладально-ізоляційних колон, що здійснюють головний вид робіт із спорудження - ізоляційно-укладальні (із засипанням траси включно);

кількість ізоляційно-укладальних колон повинна дорівнюватись кількості пересувних механізованих колон (бригад), котрі виконують інші види робіт, що наведені у табл. 5.3.

Таблиця 5.3. Розчленування спеціалізованого потоку

Лінійно-об’єктний потік
Спеціалізований потік
Зі спорудження власне трубопроводу – 1	Потоки 2,3,4.
Часткові потоки	Не розчленовуються
а) інженерної підготовки траси б) зварювально-монтажних робіт в) земляних робіт із риття траншеї г) ізоляційно-укладальних робіт (включно засипання траси) д) продування трубопроводу е) випробування трубопроводу ж) спорудження електрозахисту трубопроводу з) спорудження лінійних колодязів і камер

Кількість спеціалізованих потоків з будівництва переходів трубопроводів через природні чи штучні перешкоди, будівництва вздовжтрасової експлуатаційної лінії зв’язку повинна визначатися, виходячи з обсягів будівельно-монтажних робіт у кожному випадку залежно від умов спорудження та термінів виконання робіт.

Планування робіт виконують на основі складання лінійних (календарних) графіків або сіткових моделей, які дають можливість оптимізувати виробничий процес. Тому система сіткового моделювання може бути визначена також як система оперативного управління.

При складанні сіткового графіка кожний трубопровід можна умовно поділити на такі частини: лінійну частину; наземні споруди; переходи через перешкоди, інші споруди. На кожний об’єкт складають свій сітковий графік. Вихідні графіки “зшивають” в єдиний зведений сітковий графік з певним рівнем деталізації часткових виробничих процесів.