4.2. Організація наукової підготовки виробництва

Загалом наукова підготовка виробництва - це сукупність взаємопов’язаних процесів наукового пошуку та обґрунтування можливих напрямів розвитку принципово нової техніки і технології, в результаті здійснення яких невизначеність загальної цілі та умов підготовки промислового виробництва послідовно зменшується до норм, яких достатньо для розгортання конструкторських розробок.

З точки зору потреб промислового підприємства наукова підготовка виробництва включає такі елементи:

вивчення можливостей реалізації досягнень науково-технічного прогресу відповідно до профілю діяльності підприємства;

визначення перспектив розвитку виробництва продукції, оновлення основних фондів, структури та інших елементів відповідно до тенденції зміни продукції;

вивчення попиту на нову продукцію, визначення районів її споживання та джерел вихідної сировини, матеріалів та комплектуючих виробів;

рекомендації до складання технічного завдання та характеристику властивостей нової продукції.

Для практичного розв’язання питань, які стоять на даному етапі підготовки виробництва, проводяться пошукові дослідження, виконуються науково-дослідницькі та дослідно-промислові розробки.

Наукові дослідження спрямовані переважно на пошуки найдоцільніших шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень в народному господарстві і проводяться в тих випадках, коли на основі аналізу готових наукових та технічних рішень стає очевидним, що їх замало для виконання розробок.

Пошукові дослідження включають важливий елемент дослідницького прогнозу - наукове передбачення, тобто довготермінове або навіть наддовготермінове прогнозування розвитку техніки.

Завершальним етапом пошукового дослідження є оцінка наявних ресурсів для проведення науково-дослідницьких розробок.

Науково-дослідницька розробка порівняно з пошуковим дослідженням носить значно конкретніший характер і спрямована на створення певного виду виробу чи технологічного процесу, на перевірку принципово нових технічних рішень на експериментальних зразках і в лабораторних умовах. Однак і на цьому етапі можливі багатоваріантні рішення науково-технічної проблеми.

Результати наукових досліджень є засобом наукового обґрунтування планових і проектних рішень і використовуються на наступних етапах підготовки виробництва.

Наукова підготовка виробництва в нафтогазовому комплексі та на підприємствах системи геологорозвідувальної служби проводиться в двох формах. Це зумовлено тим, що всі науково-дослідницькі організації прийнято ділити на дві групи.

Одна група - це спеціалізовані головні науково-дослідницькі організації галузевого підпорядкування, що вирішують комплекс питань, пов’язаних з технічною .політикою галузі. Система галузевих науково-дослідницьких організацій побудована за принципом спеціалізації.

Наприклад: Український інститут з проектування об'єктів газової промисловості (Укргазпроект), Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості (УкрНДІНП “Масма”), Український державний геологорозвідувальний інститут (УкрДГРІ), Український науково-дослідний інститут природних газів (УкрНДІгаз), науково-дослідний інститут технології буріння (НДІТБ) та інші.

Крім того, певну роботу щодо наукової підготовки виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу виконують академічні та навчальні заклади, наприклад: інститут геологічних наук НАН України (ІГН НАНУ), інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України (ІГГТК НАНУ) інститут геофізики НАН України (ІГ НАНУ), Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (ІФНТУНГ).

Таким чином, основна частина наукової підготовки виробництва здійснюється за межами промислового підприємства через систему спеціалізованих організацій.

До другої групи відносяться комплексні територіальні науково-дослідницькі та проектні інститути (НДПІ). Вони можуть входити до складу різних об’єднань, підприємств і вирішувати комплексно питання проектування, удосконалення техніки в конкретному районі.

Організації першої та другої груп здійснюють переважно передвиробничу наукову підготовку, працюючи в тісному контакті. Водночас вони можуть брати участь і в оперативній підготовці виробництва, співпрацюючи з відповідними підрозділами підприємств. Такими підрозділами можуть бути різні лабораторії, організовані за функціональним принципом.

Науково-дослідницький етап має особливо важливе значення при розробці нових нафтових і газових родовищ. При цьому вивчаються особливості залягання покладів нафти і газу, оцінюється їх місце і значення в перспективах розвитку галузі, вибирається та забезпечується черговість введення родовищ в розробку, оцінюються строки розробки, темпи відбору запасів і т.д. В результаті науково-дослідницької роботи складаються рекомендації для проектування розробки родовищ та їх наступної експлуатації.

Що стосується оперативної наукової підготовки, то вона проводиться на родовищах, що вже введені в розробку. Науково-дослідницький етап у цьому випадку набагато вужчий, конкретніший, скерований на досягнення конкретних цілей. Разом з тим, зібрані матеріали можуть використовуватися для розробки рекомендацій щодо проектування розробки родовищ.

Важливою складовою наукової підготовки виробництва, яка забезпечила б належну оперативність цього процесу та створила необхідні передумови для його планування, є система оцінки науково-дослідницьких робіт. Для того, щоб дати оцінку рівня організації та ефективності наукової підготовки виробництва необхідно чітко сформулювати кінцевий продукт певного етапу досліджень та організації його використання. В таблиці 4.1. наведено основні етапи організації використання наукових результатів у виробництві.

Таблиця 4.1. Типові етапи використання наукових результатів у виробництві

Етапи циклу	Формалізований продукт	Організація використання результатів
Фундаментальні дослідження	Ідеї, теорії, гіпотези, відкриття	Оцінка очікуваних можливостей використання публікації. Початок нагромадження інформації
Прикладні дослідження	Методи, рекомендації	Розробка техніко-економічних характеристик

Специфікою наукових досліджень є те, що їх ефект можна виміряти тільки через кінцевий етап науково-виробничого циклу, коли розробки вже запроваджено і вони дають певну віддачу. При цьому слід враховувати новизну наукових результатів, їх цінність та реалізацію.

Під новизною розуміють будь-яке нове знання, отримане в результаті проведених досліджень: відкриття, нова теорія, новий метод роботи, нові рекомендації тощо.

Цінність результатів - це ті наслідки, які дають наукові дослідження при їх реалізації. Такими наслідками можуть бути економічні, соціальні, екологічні, наукові тощо. Економічна цінність проявляється у вигляді економічного ефекту. Соціальна цінність пов’язана з полегшенням праці, поліпшенням умов праці тощо. Екологічна цінність проявляється в зменшенні шкідливих викидів в атмосферу, забрудненні водойм, поліпшенні використання природних ресурсів та ін. Наукові наслідки означають розширення знань про природу, суспільство, нашого мислення і т.д.

Реалізація наукових результатів - це можливість їх запровадження у виробництво.

Серед показників, що характеризують рівень організації та ефективності наукової підготовки виробництва можна назвати такі.

1. Рівень наукового потенціалу - показник, що характеризує творчі можливості відповідного дослідницького підрозділу та визначається за формулою

, (4.1)

де: - фонд заробітної плати працівників з науковими ступенями; - фонд заробітної плати працівників, що не мають наукових ступенів.

Визначення рівня наукового потенціалу через фонд заробітної плати пояснюється тим, що саме в заробітній платі відбивається як кількість, так і якість праці.

2. Темпи приросту наукових знань, або швидкість нагромадження наукової інформації - показник, що характеризує інтенсивність розвитку науки, визначається за формулою середнього абсолютного приросту

. (4.2)

де - обсяг наукової інформації на початок і кінець періоду дослідження; - тривалість періоду дослідження в прийнятих одиницях.

Цей же показник можна виразити і через темп приросту, як відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня

. (4.3)

3. Важливим показником, що характеризує рівень наукових досліджень і, значить, рівень наукової підготовки виробництва є наукомісткість. Цей показник можна визначати і стосовно капіталовкладень, і випущеної продукції.

а) наукомісткість по капіталовкладеннях визначається як відношення витрат на науку до загальної величини капіталовкладень, тобто це витрати на науку, що припадають на 1 грн. капіталовкладень

. (4.4)

де: - витрати на наукові дослідження, пов’язані з певним об’єктом, грн.; К - капітальні вкладення на той же об'єкт, грн.

.Для більшої деталізації замість загальної суми капіталовкладень можна брати величину капіталовкладень, пов’язану з активною частиною основних фондів, і тоді формула (3.4) набубе вигляду

, (4.5)

де: - наукомісткість активної частини капіталовкладень; - активна частина капіталовкладень, грн.

Визначаючи наукомісткість капіталовкладень, слід мати на увазі, що не всі витрати на науку мають економічну природу, ідентичну капіталовкладенням, і тому в розрахунки потрібно включати тільки частину з них, а саме: витрати на проведення науково-технічних заходів, наприклад, придбання нової техніки. Тоді вказані показники наберуть такої форми

та , (4.6)

де: - витрати на придбання нової техніки, грн.

б) Наукомісткість по продукції визначається як відношення витрат на науку до обсягу випущеної продукції (валової, товарної тощо). Цей показник показує кількість витрат на науку, що припадають на одинцю продукції

. (4.7)

де: - випуск продукції в прийнятих одиницях вимірювання (натуральних, вартісних).

в) оберненим показником до показника наукомісткості є показник науковіддача, що визначається у вигляді

. (4.8)

де: - обсяг валової або товарної продукції, грн.

4. Для характеристики ролі галузевої науки або окремих наукових підрозділів можна скористатись показником питомої ваги таких підрозділів в загальних витратах на наукові дослідження

. (4.9)

де: - витрати на наукові дослідження галузевими структурами, грн. ; - загальні витрати на наукові дослідження по даному об’єкту, грн.

Крім наведених, можна використати і інші показники, наприклад, кількість зайнятих у сфері наукової підготовки виробництва, тривалість періоду розробок, кількість публікацій в розрахунку на одного зайнятого в сфері наукової підготовки виробництва, патентоспроможність пропозицій, кількість ліцензій тощо.