7.4 Методи управління виробничими запасами

Необхідною умовою безперебійного забезпечення виробничих процесів всіма потрібними матеріальними ресурсами є ретельне управління їх рухом. Управління матеріальними ресурсами здійснюється загалом всіма підсистемами управління підприємством. Воно включає нормування та планування витрат цих ресурсів, визначення основних шляхів та організації їх економії, створення системи обліку та стимулювання. При цьому найбільша робота припадає на працівників служби матеріально-технічного постачання та складського господарства. Саме вони повинні здійснювати оперативний контроль за станом виробничих запасів, що знаходяться в безперервному русі. В момент поступлення на склад кожної партії матеріальних ресурсів виробничі запаси досягають максимуму, а потім поступово знижуються до певного мінімуму перед прибуттям нової партії за умови нормального та рівномірного їх використання.

За таких умов поточний запас при плановому та ритмічному поступленні та нормальному використанні матеріальних ресурсів повністю забезпечує безперервний процес постачання. При будь-яких відхиленнях в поставках матеріальних ресурсів та їх використанні, виникає необхідність використання гарантійного запасу, хоч для забезпечення безперервності виробничого процесу це дуже небажане. Зниження рівня нижче встановленого, нижче нормативного призводить до перебоїв в забезпеченні виробництва даними ресурсами, знижує продуктивність праці через простої, збільшує витрати матеріалів у зв’язку з різними замінами тощо.

Для того, щоб забезпечити безперебійне постачання та безперебійність процесу виробництва, і необхідний жорсткий контроль за станом запасів, що не допускав би ні зниження їх нижче встановлених норм, ні перевищення нормативного рівня.

Загалом оперативний контроль за виробничими запасами здійснюється за такою схемою

, (7.53)

де Z_р- розрахунковий запас даного виду ресурсу на конкретну дату місяця, натуральних одиниць; Z_зп- залишок (запас) даного виду ресурсу на початок місяця; q_дні- поступлення (нагромадження) даного вид ресурсу за і-ту добу; п- порядковий номер доби місяця (інтервалу поставки); - середньодобові витрати (середньодобове споживання) даного виду ресурсу.

Залишок ресурсу на початок місяця визначається за даними бухгалтерського обліку, величина поступлення визначається на підставі прихідних банківських документів, а середньодобові витрати приймаються за даними відповідних технологічних служб.

Оперативний контроль та управління запасами передбачає регулярне співставлення фактичної величини запасів як загалом, так і за їх різновидами із встановленими нормами. При цьому слід дотримуватись таких обов’язкових вимог:

розмір запасу повинен бути достатнім для забезпечення безперервності виробничого процесу;

оскільки утворення запасу завжди означає певну іммобілізацію матеріальних ресурсів, його розмір повинен бути мінімальним;

утворення запасу та його зберігання потребує певних витрат, і тому управління запасами повинно сприяти їх мінімізації.

Залежно від конкретних умов виробничо-господарської діяльності підприємств та постачальницько-збутових баз використовують різні системи контролю за станом запасів та управління ними. Найбільш відомими та широко розповсюдженими системами регулювання та управління виробничими запасами є система з постійною періодичністю замовлення та система з постійним розміром замовлення.

1 Система з постійною періодичністю замовлення. Дана система регулювання запасів відома в літературі і на практиці як система з фіксованим інтервалом поставки або система з фіксованим часом. Суть її полягає в тому, що підприємство-замовник має право змінювати величину разового замовлення, тобто величину партії поставки при незмінному інтервалі поставки, його періодичності. Причиною зміни величини замовлення (партії поставки) можуть бути різні зміни умов виробництва, що проявляється у зміні інтенсивності добового споживання. Керуючими елементами даної системи є максимальний рівень запасу та тривалість періоду замовлення. При цій системі всі замовлення незалежно від їх розмірів повторюються через рівні проміжки часу згідно з тривалістю заготовчого циклу, що забезпечує постійний рівень запасу.

Розмір замовлення в цій системі дорівнює різниці між максимальним рівнем, до якого проводиться поповнення запасу – Z_nmax, та фактичним його рівнем на момент поставки -Z_пзп . Всі інтервали між суміжними замовленнями (поставками) рівні t_n1=t_n2=t_n3 і т. д., а величина замовлень довільна: q_n1q_n2q_n3 і т.д.

В основі регулювання запасів в системі з постійною періодичністю поставок (спосіб зміни величини поставок) лежить визначення точки замовлення - ТЗ, що показує величину залишкового поточного запасу на момент замовлення -Z_пзз при якій слід терміново замовити нову партію поставки. Ця точка визначається через період відставання – t_вд - час від моменту замовлення до моменту отримання партії продукції за цим замовленням.

Графічно цей варіант регулювання запасу можна зобразити так (рис. 7.6):

Рисунок 7.6 - Регулювання запасів у системі з постійною періодичністю замовлення

Порядок визначення інтервалу відставання наведений при розрахунках гарантійних запасів.

Як видно із наведеної схеми, максимальний виробничий запас матеріальних ресурсів включає поточний та гарантійний запаси

. (7.54)

Мінімальний виробничий запас кількісно дорівнює гарантійному запасу:

. (7.55)

а середній виробничий запас можна записати у вигляді

. (7.56)

Загалом величину партії поставки можна визначити

, (7.57)

де Z_пзпі- залишкова (фактична) величина поточного запасу на момент одержання (поставки) наступної партії, або

. (7.58)

У випадках, коли , передбаченого планом, q_пі<q_ппл, тоді

, (7.59)

У випадках, коли, , , і тоді

. (7.60)

Застосування даної системи регулювання запасів є ефективним при періодичних перевірках залишків, заздалегідь встановлених термінах поновлення замовлення та вимогах жорсткого регулювання запасів у зв’язку із високою вартістю матеріальних ресурсів.

Разом з цим даній системі притаманні деякі недоліки. Так, замовлення слід робити навіть тоді, коли потреба в даному виді матеріальних ресурсів незначна. Недоцільно використовувати її і при низькій вартості матеріалів та високих витратах, що пов’язані з їх заготовкою.

2. Система з постійним розміром замовлення. Цю систему ще називають системою з фіксованою кількістю або релаксаційною системою. Суть її полягає в тому, що підприємство-замовник має право вимагати зміни частоти поставок при незмінній величині партії поставки. Цей варіант використовується в тих випадках, коли відправка матеріальних ресурсів проводиться у вигляді транзитної норми, величина якої є заздалегідь встановленою. Причиною зміни інтервалу поставки, як і в попередньому випадку, є зміна умов виробництва, що виражається в зміні інтенсивності добового споживання.

Регулювання запасів за цією системою передбачає визначення для кожної позиції матеріальних ресурсів, крім норми запасу, ще двох розрахункових параметрів: максимального запасу та “точки замовлення”.

Графічно цей варіант регулювання запасу можна зобразити у такому вигляді (рис. 7.7).

Умовами (параметрами) даної системи є: постійна величина поставки q_п1=q_n2=q_n3 та постійний інтервал відставання t_вд, а також змінні (непостійні) значення інтенсивності добового споживання та інтервалу поставки .

Величину максимального запасу прирівнюють до розміру партії поставки, тобто вона повинна відповідати фактичній величині запасу на момент наступної поставки. Запас “точки замовлення” встановлюють відповідно до мінімально необхідного часу, що забезпечує поновлення планової наявності матеріального ресурсу. Розмір запасу в точці поступлення (ТП) є величиною фіксованою.

Оскільки величина партії поставки матеріального ресурсу є величиною незмінною, то при даному методі гарантійний запас на відміну від попереднього випадку залишається недоторканим (за відсутності зривів у постачанні).

Рисунок 7.7 - Регулювання запасів у системі з постійним розміром замовлення

При використанні даного методу основне завдання полягає у визначенні періоду поставки, який за своїм числовим значенням дорівнює періоду, при якому створений запас за встановленої середньої інтенсивності добового споживання буде повністю використаний

, (7.60)

де: t_ci- час споживання створеного запасу, діб.

В тих випадках, коли з якихось причин наступна поставка запізнюється, то з метою забезпечення нормальної роботи підприємства використовується частина гарантійного запасу і наступний інтервал поставки слід визначати, враховуючи цю обставину.

Тоді

. (7.61)

Дану систему регулювання запасів доцільно застосовувати при обмеженій номенклатурі використовуваних ресурсів. При багатономенклатурному асортименті матеріальних ресурсів значно погіршуються умови поіменного контролю запасів по всіх позиціях, і це ускладнює використання системи.

Кожна із розглянутих моделей регулювання запасів відповідає певним умовам заготовки та використання матеріальних ресурсів. При цьому суть всіх організаційних моделей регулювання зводиться до співставлення фактичних запасів з їх нормативними (розрахунковими) величинами. Величина нормативного запасу може змінюватися при цілеспрямованому впливі на умови його формування. Зміна нормоутворюючих чинників потребує не тільки організаційного втручання, але й частішого використання економічних важелів. Тому головним в управлінні запасами є їх економічне регулювання, тобто цілеспрямований вплив на організаційні умови поставки, який забезпечував би оптимізацію матеріальних запасів.