6.2 Організація ремонтного обслуговування виробництва

6.2.1 Завдання, функції та структура ремонтного господарства

Сучасне промислове виробництво потребує великої кількості машин, та механізмів, транспортних засобів та Іншого обладнання. Виробниче обладнання в процесі функціонування поступово зношується, псується, стає непридатним. Важливим технічним та організаційним завданням е підтримання обладнання в робочому стані якомога довше. Продовження функціонування обладнання, що поступово зношується в процесі виробництва, та попередження виробничих аварій, тобто комплекс дій, спрямованих на запобігання погіршення робочого стану обладнання, є змістом роботи з підтримання у справному стані всіх видів обладнання.

В процесі роботи, тобто використання, зношується будь-яке обладнання, навіть коли догляд за ним бездоганний. Це пов’язано з тим, що, крім фізичного, є ще й моральне зношування обладнання.

Комплекс дій з підтримання в справному стані обладнання охоплює заходи щодо проведення ремонтних операцій, що відрізняються одна від одної. За своїм змістом ці операції можуть бути двох видів: а) безперервний (що виконується в процесі функціонування техніки) догляд за обладнанням; б) періодичний його ремонт (модернізація, заміна окремих вузлів тощо).

Для забезпечення раціональної експлуатації обладнання за мінімальних витрат на промислових підприємствах створюється спеціалізоване ремонтне господарство, основними завданнями якого є:

здійснення технічного обслуговування та ремонту основних виробничих фондів;

монтаж нового, придбаного або виготовленого самим підприємством обладнання;

модернізація обладнання, що експлуатується;

виготовлення запасних частин та вузлів (в тому числі і для модернізації обладнання), організація їх зберігання;

скорочення часу простоїв обладнання в ремонті та витрат на його проведення.

Для ефективного вирішення поставлених завдань за ремонтною службою закріплюються виконання таких функцій:

планування, облік та контроль виконаних робіт;

контроль правильності експлуатації обладнання;

облік руху (переміщення) обладнання;

контроль за станом зберігання обладнання;

інвентаризація обладнання;

технічна підготовка ремонтних робіт;

звітність про виконання робіт;

розробка заходів з підвищення ефективності ремонтних робіт.

В умовах підприємств нафтогазового комплексу ремонтне господарство входить переважно до складу баз виробничого обслуговування (БВО). При цьому формування цехів здійснюється за принципом спеціалізації. Залежно від обсягів виробництва склад ремонтних цехів може дещо змінюватися, але в основному витримується така структура. В бурових підприємствах виділяються: прокатно-ремонтний цех бурового обладнання (ПРЦБО), прокатно-ремонтний цех електрообладнання та електропостачання (ПРЦЕОЕП), прокатно-ремонтний цех труб і турбобурів (ПРЦТТ). До складу ремонтного господарства нафтогазовидобувних підприємств входять: прокатно-ремонтний цех експлуатаційного обладнання (ПРЦЕО), прокатно-ремонтний цех електрообладнання і електропостачання (ПРЦЕОЕП), цех підземного та капітального ремонту свердловин (ЦПКРС). На інших (наприклад, будівельно-монтажних, машинобудівних) підприємствах нафтогазового комплексу можливі інші організаційні форми ремонтної служби: ремонтно-механічні цехи, механічні майстерні тощо.

Така широка різноманітність ремонтних цехів пояснюється тим, що на підприємствах використовується велика кількість різних видів обладнання та інструментів, а також запасних частин, загальна кількість яких перевищує, наприклад в бурінні, 2.5 тисячі найменувань. Прокатно-ремонтні цехи БВО, що організовані за видами обладнання надають на умовах прокату послуги основному виробництву, виконуючи такий комплекс робіт:

проведення всіх видів ремонтного обслуговування обладнання, інструменту як на робочих місцях, так і на спеціальних ремонтних базах;

контроль за правильною експлуатацією обладнання, його окремих механізмів, агрегатів, систем і приладів;

безперебійне забезпечення виробничих підрозділів справним комплектом інструменту, включаючи спеціальний, протипожежний та господарський;

організацію зберігання, консервації та реконструкції обладнання і інструменту;

утримання в робочому, технічно справному стані обладнання і інструменту в період його експлуатації;

доставку обладнання та інструменту, запасних частин і матеріалів з баз постачання чи ремонтних заводів в цехи і на робочі місця;

паспортизацію та аналіз роботи труб, турбобурів, їх комплектацію та облік руху і роботи.

Для забезпечення нормальної роботи в складі прокатно-ремонтних цехів створюються спеціалізовані бригади з виконання відповідних видів обслуговування. Серед них: бригади з ремонту обладнання, КВП, слюсарів з обслуговування робочих місць, бригади теслярів тощо.

Окремо слід сказати про організацію спеціального обслуговування та ремонту видобувних свердловин, яке пов’язане не тільки із зношенням експлуатаційного обладнання, але й з проведенням комплексу спеціальних заходів щодо охорони надр.

Догляд за свердловинами - це важливий елемент роботи щодо підтримання їх в робочому стані, зменшення зношення робочих частин експлуатаційного обладнання, збільшення міжремонтних періодів свердловин. Догляд за свердловинами проводять робітники основного виробництва - оператори з видобутку нафти і газу. Роботи ведуться у формі маршрутного обходу згідно з графіком, в якому зафіксовані всі операції, що повинні бути виконані кожного дня.

Планові ремонти свердловин, що включають як ремонт наземного, так і ремонт підземного обладнання, проводять спеціальні ремонтні підрозділи. При цьому ремонт наземного обладнання проводить відповідний прокатно-ремонтний цех БВО; вони ж здійснюють і прокат, закріпленого за ними механічного та енергетичного обладнання, підтримують його в робочому стані та виконують інші види робіт і послуг відповідно до профілю діяльності. Поточні та капітальні ремонти свердловин залежно від конкретних виробничих умов можуть виконувати різні спеціалізовані підрозділи. Це можуть бути управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин, цехи поточного ремонту свердловин або цехи поточного і капітального ремонту свердловин. Останні є найбільш поширеними.

Організація виробництва і праці при проведенні ремонтів свердловин може бути різною, але найраціональнішою є така, при якій різні, види ремонтних робіт виконують різні ланки або бригади. Це так звана спеціалізована форма організації робіт. При цьому виділяють бригади з ремонту свердловин, підготовчі, інструментальні бригади та бригади ремонтно-механічної служби.

Що стосується потужності та технічної оснащеності ремонтних підрозділів, то вони залежать від масштабу основного виробництва: кількості обладнання, обсягу виконуваних робіт господарським способом, особливостей технології виробництва тощо.

Залежно від обсягів ремонтних робіт та їх спрямованості на промислових підприємствах механічні майстерні (ремонтно-механічні цехи) можуть складатись із декількох ремонтних підрозділів: ремонтно-механічного, електроремонтного, акумуляторного тощо.

На трубопроводах ремонт обладнання може виконуватися ремонтно-експлуатаційною базою, до складу якої входять ремонтна майстерня або аварійно-ремонтні бригади.