6.4.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності енергетичного обслуговування
Будь-яку роботу можна вважати завершеною, якщо її результати вдається оцінити кількісно за допомогою певної системи показників. Враховуючи специфіку енергетичного обслуговування (безперервність роботи), для оцінки рівня його організації особливе значення мають загальні показники: ритмічності, безперервності, надійності, пропорційності та паралельності. Методика визначення яких розглянута в 5.1. Крім того, практичне значення мають також показники, що характеризують рівень організації праці в енергогосподарстві - коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання і робочого часу та коефіцієнт трудової дисципліни. Методика їх визначення детально розглянута в 6.2.3.
Серед специфічних показників, що характеризують рівень організації енергетичного обслуговування, слід виділити коефіцієнт енергоозброєності робітників, коефіцієнт корисного використання енергії, коефіцієнт енергоозброєності виробництва, величину втрат, коефіцієнт використання потужності енергоустановок та ін.
1. Коефіцієнт енергоозброєності праці характеризує рівень озброєності трудових процесів всіма видами енергії, а також кожним видом енергії окремо і визначається у вигляді
,
(6.29)
де
- кількість корисно використаної енергії
у відповідних одиницях вимірювання;
-
кількість відпрацьованого робітниками
часу, людино-днів, людино-годин.
2. Коефіцієнт енергоозброєності робітників показує рівень озброєності робітників підрозділу всіма видами енергії (або окремими видами) і визначається за формулою
,
(6.30)
де
-
загальна енергетична потужність, що
обслуговує виробничий процес у прийнятих
одиницях вимірювання;
-
чисельність робітників, що працюють у
найдовшу зміну.
3. Коефіцієнт енергоозброєності виробництва характеризує величину енергетичної потужності, що припадає на одиницю основних виробничих фондів і визначається за формулою
,
(6.31)
де
-
величина встановленої потужності в
прийнятих одиницях вимірювання;
-
вартість основних виробничих фондів
(середньорічна).
4. Коефіцієнт корисного використання енергії показує рівень ефективності її використання в процесі виробництва
,
(6.32)
де
-
загальна кількість витраченої енергії
в процесі виробництва
у
прийнятих одиницях вимірювання.
5. Коефіцієнт централізації виробництва енергії характеризує співвідношення кількості енергії, виробленої різними системами
,
(6.33)
де
-
кількість енергії, що виготовлена
загальнодержавними енергопідприємствами
в прийнятих одиницях вимірювання;
-
загальна кількість енергії, що вироблена
всіма енергоустановками, включаючи і
власні енергоустановки підприємства.
6. Коефіцієнт потужності енергоустановок (косинус фі) - якісна характеристика енергоустановок, що працюють на змінному струмі. Даний показник визначається за активною та реактивною потужністю за формулою
,
(6.34)
де
-
активна потужність;
-
реактивна потужність.
7. Коефіцієнт енергомісткості - своєрідний узагальнюючий показник, що характеризує ефективність використання енергоресурсів. При цьому слід розрізняти енергомісткість продукції (робіт) та енергомісткість виробництва.
Коефіцієнт енергомісткості продукції (робіт)
,
(6. 35)
де
-
вартість використаної енергії;
-
обсяг випущеної продукції в оптових
цінах (виконаних бурових чи
геологорозвідувальних робіт в кошторисній
вартості).
8. Коефіцієнт енергомісткості виробництва
,
(6.36)
де
-
повна собівартість продукції (робіт,
послуг).
Для оцінки рівня ефективності функціонування енергетичного господарства можна використати додатково і такі показники, як питомі витрати різних видів енергії та енергоносіїв на одиницю продукції або робіт (1 м проходки, 1 т видобутої нафти, 1 т перекачаної нафти чи газу тощо), собівартість виробництва окремих видів енергії, трудомісткість виробництва енергії, тривалість міжремонтних періодів енергогенеруючих агрегатів та інших видів енергообладнання і т.п.
Основними напрямами поліпшення організації та підвищення ефективності енергообслуговування можуть бути: запровадження прогресивних споживачів енергії; прогресивних технологічних процесів, підвищення завантаження обладнання, використання вторинних енергоресурсів, зниження втрат, раціоналізація процесів праці обслуговуючого персоналу, удосконалення нормування енерговитрат тощо.