7.2 Вибір та обгґрунтування оптимальної форми постачання

Засоби виробництва, що використовуються на підприємствах нафтогазового комплексу, являють собою продукцію технічного призначення і поділяються на засоби праці та предмети праці.

До засобів праці відносяться бурові установки, пересувні енергоустановки, верстати-гойдалки, спеціальна техніка (цементовози, цементозмішувачі, цистерни, крани тощо), різні види транспортних засобів, металорізальні верстати, компресори, насоси та інші технічні засоби, за допомогою яких здійснюються виробничі процеси (буріння, видобуток, транспортування і т.п.).

Предмети праці - це матеріальні елементи, що обробляються в процесі виробництва. Всі матеріальні ресурси, що використовуються на підприємствах нафтогазового комплексу, залежно від ступеня їх підготовленості до виробничого використання, можна поділити на матеріали, що не потребую додаткової обробки та підготовки; які підлягають попередній обробці та підготовці; котрі підлягають доставці на об’єкти в комплекті; разового та багаторазового використання.

До першої групи матеріалів, що не вимагають додаткової обробки та підготовки, відносяться запасні частини та інструменти до нафтопромислового, бурового, геологорозвідувального обладнання, глинопорошок, обважнювачі, глина, буре вугілля, спецматеріали та реагенти, лісоматеріали, кабельна продукція, металовироби, гумотехнічні вироби, неметалеві труби і т.п.

До матеріалів, що підлягають обробці та підготовці до виробничого використання, належать обсадні труби, круглий ліс, насосно-компресорні та нафтопровідні труби.

До групу матеріалів, що використовуються у великих кількостях одноразово, належать: тампонажний цемент, обсадні, насосно-компресорні та нафтопроводні труби, хімреагенти при бурінні свердловин, вибухові матеріали при геологорозвідувальних роботах.

До матеріалів, що потребують комплектної поставки належать обсадні труби, набір бурових доліт, насосно-компресорні труби і т.п.

Багаторазово використовуються лісоматеріали, водогазопровідні труби, металоконструкції, інші матеріали, які необхідні при спорудженні вежі та привежових об’єктів.

У видобутку нафти найбільше застосування мають насосно-компресорні труби, насосні штанги, нафтопровідні труби, свердловинні насоси, деемульгатори, кварцевий пісок, інструменти для ремонту свердловин, запасні частини для насосів, верстатів-гойдалок тощо.

Вся велика різноманітність матеріальних ресурсів може доставлятися на підприємство різними способами. Залежно від способу просування вантажів розрізняють транзитну та складську форми постачання.

При транзитній формі матеріальні ресурси доставляються від постачальника до споживача без завезення їх на будь-які проміжні склади-бази. При такій формі постачання значно скорочуються витрати на транспорт, на навантажувально-розвантажувальні роботи і це прискорює доставку вантажів; зменшуються втрати при перевалочних роботах; появляється можливість оперативного регулювання поставок в результаті безпосередніх зв’язків між постачальником і споживачем. Разом з тим, транзитна форма має один істотний недолік - поставки здійснюються великими партіями і це призводить до збільшення матеріальних засобів в запасах.

Транзитну форму можна використовувати і при невеликих обсягах споживання в тих випадках, коли підприємство-постачальник знаходиться недалеко від споживача і є можливість ефективно використовувати автомобільний транспорт.

При складській формі постачання доставка матеріальних цінностей споживачу здійснюється через систему постачальницько-збутових організацій. Основна перевага складської форми постачання полягає в тому, що запаси матеріальних цінностей у споживача значно знижуються, і це призводить до зниження витрат на їх зберігання. Однак при цьому зростають витрати на доставку, збільшується час доставки, зростають втрати в дорозі, особливо при перевезенні сипучих матеріалів.

Складську форму доцільно застосовувати у тих випадках, коли підприємство використовує матеріальні ресурси у невеликих кількостях.

Тут виникає традиційна задача на оптимізацію: вибрати треба ту форму постачання, яка для підприємства буде економічно доцільною, тобто, коли транспортно-заготовчі витрати будуть мінімальними. Ця умова буде дотримуватись при певному фіксованому обсязі використання ресурсів.

До таких витрат слід віднести:

а) витрати, пов’язані з доставкою ресурсів на підприємство - С_д.

При транзитній формі доставки вони будуть

, (7.1)

При складській

, (7.2)

де - планова потреба в ресурсах даного виду за даний період в прийнятих одиницях вимірювання; - вартість доставки одиниці даного виду ресурсу при транзитній формі доставки, грн/од; - собівартість доставки даного виду ресурсу при складській формі доставки, грн/од.

б) витрати, пов’язані із створенням виробничих запасів –C_z. Ці витрати при транзитній формі доставки

, (7.3)

а при складській відповідно

, (7.4)

де - величина виробничого поточного запасу при транзитній формі постачання, в прийнятих одиницях вимірювання; - величина виробничого поточного запасу при складській формі постачання, в прийнятих одиницях вимірювання; Ц- ціна за одиницю даного виду матеріального ресурсу, грн.; Е_н- нормативний коефіцієнт ефективності.

в) витрати, пов’язані із утриманням створеного запасу даного виду матеріального ресурсу на складах -С_у. При транзитній формі постачання вони будуть

, (7.5)

а при складській відповідно

, (7.6)

де - вартість утримання утримання одиниці запасу на складах підприємства, грн/од.

г) витрати, пов’язані із створенням складських приміщень для зберігання сформованих запасів - С_з. При транзитній формі постачання ці витрати будуть

, (7.7)

а при складській відповідно

, (7.8)

де К- питомі капітальні вкладення на створення одиниці складських приміщень, грн/м.кв.

Сума всіх перерахованих елементів складе величину приведених витрат, котрі в ідеальному варіанті повинні бути однаковими для обох форм постачання, тобто .

Підставивши значення всіх складових та розв’язавши отримане рівняння відносно Q_пл, одержимо такі формули:

, (7.9)

. (7.10)

Формула (7.9) показує той граничний рівень планової потреби даного виду матеріального ресурсу Q_плт, нижче якого транзитна форма постачання виявляється для підприємства неефективною.

Формула (7.10) показує той граничний рівень планової потреби даного виду матеріального ресурсу Q_плс, вище якої складська форма постачання виявляється для підприємства неефективною.

Наведена методика дає досить точну відповідь на питання про використання тої чи іншої форми постачання. При цьому такі розрахунки слід проводити для кожного виду ресурсу окремо.

В практиці можливі й інші методичні підходи щодо вирішення даного питання. Так, наприклад, пропонується для обґрунтування економічної ефективності застосування певної форми постачання використовувати та­кі формули

, (7.11)

, (7.12)

де С_у- витрати на утримання виробничих запасів у споживача за рік, % до планової ціни ресурсів; - середня величина запасу при транзитній формі постачання, натуральних одиниць; - середня величина запасу при складській формі постачання, натуральних одиниць; - транспортно-заготовчі витрати при складській формі постачання, % до планової ціни ресурсу; - транспортно-заготовчі витрати при транзитній формі постачання, до планової ціни ресурсу.

Як і в попередніх випадках, формула (7.11) показує той граничний рівень планової потреби даного виду ресурсу, вище якого складська форма постачання буде неефективною, а формула (7.12) - той граничний рівень планової потреби даного виду ресурсу, нижче якого транзитна форма постачання виявляється неефективною.

За наведеними вище формулами можна з достатньою точністю вибрати кращу (оптимальну) форму постачання, але ці формули не дають відповіді на одне досить важливе питання: наскільки та чи інша форма постачання краща від другої.

Справа в тому, що при обидвох формах постачання мають місце певні втрати, оскільки кількість матеріальних ресурсів, перебуваючи в категорії запасів, вибуває на деякий час із народногосподарського обороту - омертвлюється. Вивільнення цих матеріальних ресурсів із запасів та виробництво з них продукції дали б можливість одержувати певний додатковий прибуток. Це якраз і є ті втрати, котрі є результатом пролежування ресурсів у запасах.

Таким чином задача зводиться до визначення величини цих втрат. За своєю економічною суттю це не що інше, як вивільнення оборотних коштів та прискорення їх обертання.

Величину можливих втрат можна визначити через коефіцієнт прибутковості, котрий доцільно визначати як співвідношення чистого доходу та тих ресурсів, що забезпечили цей дохід

, (7.13)

де Ф_к- вартість основних фондів на кінець року, грн.; А_р- величина амортизаційний відрахувань за рік, грн.; - середня величина оборотних коштів за рік, грн.; М_р- сума матеріальних витрат за рік, грн.; З_р- сума заробітної плати за рік, грн.; Д_ч- чистий дохід від виробничої діяльності за рік, грн.

Розрахунки можливого ефекту слід проводити для кожного виду матеріальних ресурсів окремо, оскільки величина запасів різних видів ресурсів буде різною.

Загальний виробничий запас складається із поточного та гарантійного запасів. При цьому треба мати на увазі їх середні величини. Середня величина поточного запасу дорівнює половині партії поставки, а величина гарантійного запасу переважно не перевищує половини партії поставки (детальніше див. нижче).

Таким чином величина середнього виробничого запасу при транзитній формі постачання становитиме

, (7.14)

де q_пт- величина одної партії поставки, транзитна або замовна норма відвантаження при транзитній формі постачання, натуральних одиниць.

Відповідно при складській формі постачання середня величина виробничого запасу буде складати:

, (7.15)

де q_пс- величина одної партії поставки при складській формі постачання, натуральних одиниць.

Враховуючи середні значення виробничих запасів, можна записати формули для визначення втрат від омертвлення матеріальних ресурсів у запасах в розрахунку на рік:

при транзитній формі постачання

, (7.16)

при складській формі постачання

, (7.17)

де к_е- розрахунковий коефіцієнт ефективності, частки одиниці; Ц- ціна за одиницю даного виду матеріального ресурсу, грн.

Економічна ефективність переходу від транзитної форми постачання до складської може бути записана:

, (7.18)

Таким чином, величина економічного ефекту переходу на складську форму постачання залежить від величини омертвлення оборотних коштів, ціни даного виду матеріального ресурсу та рівня їх запасів.

Безперечно, при визначенні економічного ефекту варто було б враховувати і моральне зношування (старіння) та ті втрати, котрі появляються при списуванні матеріальних ресурсів, що виявилися непотрібними для даного підприємства. Це може бути пов’язано із змінами технології виробництва, номенклатури випуску тощо. Такі зміни можуть відбуватися досить часто і не завжди вдається враховувати їх при складанні планів матеріально-технічного постачання.

Результатом морального старіння (зношування) матеріальних ресурсів є поява так званих неліквідів, реалізація яких потребує чимало додаткових витрат пов’язаних, наприклад, з уцінками, додатковими витратами на навантажувально-розвантажувальні роботи, оплатою комісійних тощо.

Сказане ще раз підтверджує необхідність дуже уважного підходу до нормування матеріальних ресурсів взагалі та виробничих запасів зокрема. Без належної системи норм планування матеріально-технічного постачання є неможливим. План матеріально-технічного постачання базується на певній системі норм, до яких відносяться: норми витрат матеріальних ресурсів, норми матеріальних запасів та нормативи втрат.

Не вдаючись до розгляду методики нормування матеріальних ресурсів (ці питання є предметом спеціального вивчення в курсі “Економіка підприємства”) зазначимо, що важливим питанням є належна класифікація витратних норм, яка дає можливість максимально охопити всі сторони даної проблеми. Класифікацію норм витрат можна здійснити за різними ознаками: за напрямом використання матеріалів, за характером об’єкта нормування, за періодом дії та ін.

За напрямом використання матеріальних ресурсів виділяють норми для основного виробництва та норми для допоміжного виробництва. За характером об’єкта нормування виокремлюють абсолютні норми витрат матеріалів та питомі норми витрат матеріалів. За періодом дії норми витрат матеріалів поділяють на поточні та перспективні. За ступенем обґрунтованості витратні норми поділяють на технічні, статистичні та разові. За ступенем укрупнення об’єкта нормування норми поділяють на подетальні, поопераційні, вузлові, індивідуальні та групові.

Норми витрат матеріальних ресурсів необхідні для складання калькуляцій, кошторисів витрат, планів матеріально-технічного постачання, для організації забезпечення цехів необхідними матеріалами, організації контролю та обліку витрат матеріалів та роботи з економії матеріальних ресурсів, тобто для реалізації завдань і функцій, що стоять перед службою матеріально-технічного постачання.