6.5.3 Регулювання запасу інструменту

Потреба підприємства в інструментарії визначається у вартісному виразі та номенклатурі за групами типорозмірів стандартного інструменту та за кожним типорозміром спеціального інструменту.

В загальному вигляді потребу підприємства в інструменті та технологічній оснастці (в грошовому виразі) можна визначити за формулою

, (6.37)

де - витрати інструменту на планований період (витратний фонд); - оборотний фонд інструментарію; - різниця між фактичним та плановим (нормативним) запасом - інструментарію.

Витратний фонд - витрати на виробничу програму згідно з чиннми витратними нормами. Такі норми визначають різними методами залежно від типу виробництва, особливостей інструменту, умов його експлуатації. Так, в масовому та серійному виробництві використовують подетальні норми, в одиничному та дрібносерійному - укрупнені норми витрат.

В умовах масового та серійного виробництва розрахунок норм витрат різального інструменту, наприклад, доліт, для виконання виробничої програми ведеться по кожному типорозміру виходячи із конкретних природно-геологічних умов. В курсі “Економіка підприємства” ці питання розглядались досить детально.

Оборотний фонд - мінімально необхідний обсяг інструментарію, який потрібний підприємству для забезпечення безперебійного ходу виробництва.

Оборотний фонд може складатися з двох частин - із експлуатаційного фонду, що знаходиться в цехах, інструментально-роздавальних коморах, та запасів центрального інструментального складу.

До експлуатаційного фонду відносять весь інструментарій, що знаходиться на робочих місцях, в ремонті та заточці.

Відповідно до сказаного оборотний фонд інструментарію можна записати такі:

, (6.38)

, (6.39)

де - цеховий оборотний фонд; - інструментарій, необхідний для центрального інструментального окладу підприємства; - інструментарій на робочих місцях; - інструментарій в ремонті; - інструментарій в інструментально-роздавальних коморах.

В основі формування та регулювання запасів технологічної оснастки на центральних складах лежить система “максимум – мінімум”, згідно з якою на кожний типорозмір кожного виду оснастки встановлюють норми максимального та мінімального запасу. При цьому ділять запас інструменту на два види - поточний та гарантійний. Про ці запаси детально піде мова в наступній темі, а тут ми обмежимось тільки деякими загальними зауваженнями.

Величина поточного запасу може змінюватися протягом періоду між черговими поставками відповідного інструментарію від якогось максимуму до нуля.

Гарантійний запас повинен постійно знаходитися на складі і показує той мінімальний запас, який необхідний для забезпечення виробництва.

Цей мінімальний запас (гарантійний) являє собою величину, що дорівнює середньодобовій потребі в конкретному виді інструменту з врахуванням часу, потрібного для термінового оформлення чергової партії.

, (6.40)

де - середньодобова норма споживання даного виду інструменту - інтенсивність середньодобового споживання; - час термінового замовлення чергової партії поставки.

Що стосується максимального запасу, то він розраховується для умов нормального поновлення поточного (перехідного) запасу і визначається за формулою

. (6.41)

Для підтримання запасу інструменту на нормативному рівні, з тим, щоб він ніколи не був нижче мінімального, необхідна жорстка система поновлення запасу. Для цього встановлюється так звана “точка замовлення”, тобто такий розмір запасу інструменту, при якому повинно видаватися замовлення на виготовлення або придбання чергової партії інструменту.

Розмір точки замовлення визначається за формулою

, (6.42)

де - поповнення запасу (з моменту видачі замовлення до поступлення замовленої партії). При зовнішніх поставках період поповнення запасу дорівнює періоду (інтервалу) поставки.

Точка замовлення - величина перехідного запасу, який достатній для забезпечення виробництва інструменту на час нормального його виготовлення або придбання на стороні плюс мінімальний запас. Точка замовлення повинна випереджувати момент витрачання всього запасу на час, достатній для виготовлення чергової партії інструменту (оснастки) або для її придбання.

Нормування витрат та визначення запасів оснастки є основою для визначення потреб в технологічній оснастці та розробки планів її покриття.