- •Від автора
- •1.2. Основні принципи формування виробничих систем
- •1.3. Цілі та завдання виробництва
- •1.4 Особливості створення та функціонування систем
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 2 організація виробничих процесів в часі
- •2.1 Поняття та класифікація виробничих процесів
- •2.2.Особливості організації виробничих процесі на підприємствах нафтогазового комплексу
- •2.3 Методика розрахунку тривалості виробничих процесів
- •2.4 Виробничий цикл та розрахунок його тривалості
- •2.5 Методика розрахунку тривалості циклу спорудження свердловин
- •2.6 Шляхи скорочення тривалості виробничого циклу на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 3 організація виробничих процесів в просторі
- •3.1. Виробнича структура підприємства та фактори, що її визначають
- •3.2. Типи виробничих структур та умови їх використання
- •3.3. Оптимізація виробничих структур підприємств
- •3.4. Особливості виробничих структур підприємств нафтогазового комплексу
- •Тема 4 організація комплексної підготовки виробництва
- •4.1 Суть комплексної підготовки виробництва
- •4.2. Організація наукової підготовки виробництва
- •4.3. Організація конструкторської та технологічної підготовки виробництва
- •4.4 Організаційно-економічна та матеріальна підготовка виробництва
- •4.5 Організація винахідницької та раціоналізаторської роботи на підприємстві
- •4.6. Організація патентно-ліцензійної роботи на підприємстві
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 5 організація основного виробництва на підприємстві
- •5.1. Поняття та основні ознаки раціональної організації виробництва
- •5.2. Основні форми організації виробництва
- •5.3. Типи виробництва та їх організація
- •5.4. Методи організації виробництва
- •5.5. Розрахунок та проектування потокових ліній
- •5.6 Методика визначення виробничих заділів
- •5.7 Особливості організації основного виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Організація процесу буріння та кріплення свердловини
- •Організація основного виробництва у видобутку нафти і газу
- •Організація основного виробництва, в транспорті та зберіганні нафти і газу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •6.1. Зміст та структурна модель системи технічного обслуговування виробництва
- •6.2 Організація ремонтного обслуговування виробництва
- •6.2.1 Завдання, функції та структура ремонтного господарства
- •6.2.2 Вибір раціональної організації ремонтного обслуговування
- •Б. Форми організації ремонтів
- •Е. Особливості організації ремонту свердловин
- •6.2.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
- •6.3 Організація транспортного обслуговування виробництва
- •6.3.1 Завдання, функції та види транспортного обслуговування
- •6.3.2 Системи та форми транспортного обслуговування
- •Б. Характеристика основних вантажопотоків
- •В.Системи вантажоперевезень
- •6.3.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності транспортним обслуговуванням
- •6.4 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.1 Завдання, функції та структура енергетичного господарства
- •6.4.2 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності енергетичного обслуговування
- •6.5 Організація інструментального обслуговування виробництва
- •6.5.1 Завдання, функції та структура інструментального господарства
- •6.5.2 Класифікація інструмента та технологічної оснастки
- •6.5.3 Регулювання запасу інструменту
- •6.5.4 Методика оцінки рівня організації та ефективності інструментального обслуговування
- •Тема 7 організація матеріально-технічного постачання
- •7.1. Цілі, завдання та функції матеріально-технічного постачання
- •7.2 Вибір та обгґрунтування оптимальної форми постачання
- •7.3 Методика формування виробничих запасів підприємства
- •7.3.1 Методика формування поточних запасів
- •7.3.2 Методика формування гарантійних запасів
- •7.3.3 Методика формування сезонних запасів
- •7.4 Методи управління виробничими запасами
- •7.5 Формування збутових запасів
- •7.6 Організація складського господарства
- •7.7 Організація доставки матеріальних ресурсів у виробничі підрозділи
- •7.8 Організація господарських зв’язків та договірних відносин
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Регулювання та управління виробництвом
- •Тема 8 формування організаційних структур підприємства
- •8.1. Основні закономірності управління виробництвом
- •8.2. Централізація та децентралізація повноважень
- •8.3 Принципи побудови організаційних структур
- •8.4 Групування функцій управління підприємством
- •8.5 Основні ланки управління підприємством
- •8.6 Організація процесу управління підприємством
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 9 регулювання та оперативне управління виробництвом
- •9.1 Суть, мета та завдання регулювання і оперативного управління виробництвом
- •9.2 Організація диспетчеризації виробництва
- •9.3 Оперативні графіки та їх використання
- •9.4 Органіграми та організація управління
- •9.5 Інформаційні системи та програмне забезпечення регулювання виробництва
- •9.6 Методика оцінки рівня досконалості процесів управління виробництвом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Література
- •Тема 1. Виробництво та виробнича система 12
- •Тема 2. Організація виробничих процесів в часі 42
- •Тема 3. Організація виробничих процесів в просторі 89
- •Тема 4. Організація комплексної підготовки виробництва 121
- •Тема 5. Організація основного виробництва на підприємстві 170
- •Тема 6. Система технічного обслуговування виробництва 235
- •Тема 7. Організація матеріально-технічного постачання 317
- •Тема 8. Формування організаційних структур підприємства 368
- •Тема 9. Регулювання та оперативне управління виробництвом 401
6.2.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
Важливим елементом організації ремонтного обслуговування є оцінка рівня та ефективності проведеної роботи. Для цього потрібно мати певну систему оціночних показників. Всі показники, що можуть бути для цього використані, доцільно поділити на дві групи: загальні та спеціальні.
До загальних показників слід віднести показники, що характеризують рівень пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності та надійності виконуваних робіт та наданих послуг. Методика визначення названих показників була детально розглянута в 5.1.
Групу загальних показників варто доповнити ще показниками організації праці, які є спільними для усіх видів технічного обслуговування. Серед них: коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу та коефіцієнт трудової дисципліни.
Коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією характеризує відповідність рівня кваліфікації робітників, кваліфікації виконуваних робіт і визначається за формулою
,
(6.6)
де
-
середній кваліфікаційний розряд
робітників;
- середній розряд виконуваних робіт.
Коефіцієнт використання робочого часу ремонтними робітниками характеризує використання максимально можливого робочого часу ремонтних робітників і визначається за формулою
,
(6.7)
де
- ефективний, фактично відпрацьованим
час одним робітником (або групою
робітників) за даний період часу;
-
максимально можливий фонд робочого
часу за той же період.
Цей показник можна визначити і за іншою формулою
,
(6.8)
де
-
втрати робочого часу в процесі виконання
даної роботи (ремонту, транспортування
і т.п.).
Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни і визначається за формулою
,
(6.9)
де
-
внутрізмінні втрати робочого часу в
прийнятих одиницях виміру;
-
цілоденні втрати робочого часу;
-
тривалість зміни;
- плановий фонд робочого часу одного
робітника в даному періоді;
-
кількість робітників, що допустили
порушення трудової дисципліни;
- загальна чисельність усіх робітників
даної групи.
До спеціальних показників, що характеризують рівень організації та ефективності ремонтного обслуговування можна віднести: тривалість міжремотного та міжоглядового періоду, тривалість ремонтів, коефіцієнт плановості ремонтів, коефіцієнт частоти ремонтів, коефіцієнт використання верстатного парку за часом і за потужністю та ін.
4. Тривалість міжремонтного та міжоглядового періодів характеризує в узагальненому вигляді якість провезених ремонті та оглядів, що проявляється у збільшенні тривалості ремонтного циклу і визначається за формулами (6.1) та (6.2).
Тривалість міжремонтного періоду слід визначати для груп однотипного обладнання (свердловин) залежно від конкретних виробничих умов (в нафтогазовидобувних підприємствах - для окремих родовищ).
5. Тривалість ремонтів (ремонтний період) характеризує рівень організації виробництва і праці при проведенні ремонтів. Визначати цей показник слід окремо за видами ремонтів, окремо для різного обладнання за формулою (6.З).
6. Коефіцієнт плановості ремонтного обслуговування характеризує рівень дотримання графіку планово-попереджувальних ремонтів і визначається за формулою
,
(6.10)
де
-
кількість ремонтів різних видів, що
проведені з дотриманням намічених
термінів ремонтів;
-
загальна планова кількість всіх видів
ремонтів.
7. Коефіцієнт частоти ремонтів показує кількість ремонтів, що припадає в середньому на одиницю обладнання (на одну свердловину) за даний період часу і визначається за формулою
,
(6.11)
де
- загальна кількість ремонтів (поточних
і капітальних), що проведені в даному
періоді по даному виду (групі) обладнання;
-
кількість одиниць обладнання в даній
групі (даного типу).
8. Коефіцієнт використання верстатного парку ремонтної бази (цеху) за часом характеризує рівень екстенсивного його використання 1 визначається за формулою
,
(6.12)
де
-
фактичний час робот обладнання за даний
період часу;
-
плановий (ефективний) фонд часу даного
обладнання за той же період.
Залежно від поставлених цілей в знаменнику формули (6.12) можна використати календарний, плановий або режимний фонд часу.
Коефіцієнт цілозмінного використання парку ремонтного обладнання характеризує рівень зайнятості обладнання в часі і визначається за формулою
,
(6.13)
де
-
кількість одиниць обладнання, що працює
відповідно в 1-ій, 2-ій та 3-ій змінах;
-
загальна кількість одиниць встановленого
ремонтного обладнання даної групи в
ремонтному підрозділі.
19. Коефіцієнт використання придатного обладнання характеризує рівень використання обладнання і визначається за формулою
,
(6.14)
де
-
кількість одиниць діючого ремонтного
обладнання в даному ремонтному підрозділі;
-
кількість одиниць придатного до
використання ремонтного обладнання в
тому ж підрозділі.
Специфічними показниками, що характеризують посередньо рівень організації ремонтного обслуговування свердловин є коефіцієнт експлуатації та коефіцієнт використання фонду свердловин.
11. Коефіцієнт експлуатації характеризує використання в часі найбільш активної частини фонду свердловин - діючих свердловин і визначається за формулою
,
(6.15)
де
-
час процесу експлуатації свердловин,
що включає як час роботи по видобуванню,
так і час нагромадження рідини при
періодичній експлуатації;
-
календарний фонд часу по діючому фонду
свердловин.
Час експлуатації менший від календарного часу на величину необхідних зупинок, пов’язаних із проведенням попереджувальних ремонтів та інших робіт на діючих свердловинах.
12. Коефіцієнт використання фонду свердловин показує рівень використання всього експлуатаційного фонду свердловин та визначається за формулою
,
(6.16)
-
календарний фонд часу всього
експлуатаційного фонду свердловин
(діючого та недіючого);
- календарний час діючого фонду свердловин;
-
календарний час недіючого фонду
свердловин.
При розрахунках коефіцієнта експлуатації та коефіцієнта використання фонду свердловин час може вимірюватися в годинах, днях або свердловино-місяцях.
13. Серед специфічних показників ефективності ремонтів свердловин слід назвати показник нагромадженого видобутку за міжремонтний період
,
(6.17)
де:
-
загальний видобуток нафти по свердловині
(групі свердловин) за даний період часу.
14. Іншим специфічним показником ефективності роботи ремонтних підрозділів при ремонті свердловин може бути продуктивність праці в розрахунку на одну ремонтну бригаду, виражена через кількість умовних ремонтів
,
(6.18)
де
-
кількість умовних ремонтів свердловин,
проведених за даний період;
-
кількість ремонтних бригад.
,
(6.19)
де
-
кількість натуральних ремонтів
відповідного виду;
-
перевідний коефіцієнт, що залежить від
глибини підвіски насосно-компресорних
труб.
15. Узагальнюючим показником ефективності ремонтного обслуговування може послужити показник питомих витрат ремонтного господарства в розрахунку на одиницю продукції чи робіт підприємства загалом, а також витрати на проведення ремонтів відповідних видів.
В результаті детального аналізу фактичного матеріалу можна виявити резерви поліпшення організації та підвищення ефективності ремонтного обслуговування. Основними напрямками поліпшення організації ремонтного обслуговування на підприємствах нафтогазового комплексу є: скорочення часу простоїв обладнання в ремонтах; збільшення тривалості міжремонтних періодів; скорочення непродуктивних втрат часу при проведенні ремонтів; суміщення професій; підвищення кваліфікації ремонтних робітників; поліпшення внутрішньої спеціалізації ремонтних підрозділів; удосконалення форми організації ремонтних робіт і т.д.
Розробка заходів щодо поліпшення організації ремонтного обслуговування та прийняття відповідних управлінських рішень повинна бути спрямована на поліпшення відповідного показника, що їх характеризує.
