Питання для розгляду та обговорення

1. Охарактеризуйте основні ознаки раціональної організації виробництва на підприємстві.

2. Розкрийте суть спеціалізації виробництва та покажіть її особливості на підприємствах нафтогазового комплексу.

3. Що таке кооперування та комбінування виробництва та які умови їх використання?

4. Розкрийте та дайте характеристику одиничного типу виробництва.

5. Розкрийте особливості серійного виробництва та покажіть особливості його функціонування.

6. Дайте порівняльну характеристику масового типу виробництва.

7. Охарактеризуйте та покажіть умови використання непотокових методів організації виробництва.

8. Розкрийте особливості потокових методів організації виробництва.

9. Розкрийте суть основних параметрів потокової лінії.

10. Розкрийте причини синхронізації потоку та покажіть основні способи її проведення.

11. Охарактеризуйте економічну суть міжопераційних виробничих заділів та покажіть методику їх визначення.

12. В чому полягає суть ремонтних, транспортних та гарантійних заділів та яка методика їх визначення?

13. В чому особливості організації геологорозвідувальних робіт?

14. Як організовуються роботи по спорудженню свердловин?

15. Охарактеризуйте основні варіанти організації робіт по спорудженню свердловин.

16. В чому полягають особливості організації основного виробництва у видобутку нафти і газу?

17. Розкрийте особливості організації основного виробництва по спорудженню трубопроводів.

18. Як організовується основне виробництво на підприємствах трубопровідного транспорту?

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

ТЕМА 6

СИСТЕМА ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Ключові поняття і терміни: вантажооборот, вантажопотік, енергоспоживачі, інструмент, методи ремонтів, система перевезень, система ремонтів, способи ремонтів, ремонт капітальний, ремонт поточний.

6.1. Зміст та структурна модель системи технічного обслуговування виробництва

Забезпечення ефективного функціонування основного виробництва потребує високого рівня його технічного обслуговування та організації допоміжних виробничих процесів. Їх найважливішими видами на промислових підприємствах є: ремонтні, інструментальні, енергетичні та транспортно-складські процеси. Склад та кількість допоміжно-обслуговуючих процесів на кожному підприємстві визначається характером, структурою та масштабом цих процесів, типом та особливостями основного виробництва. Так, необхідність в ремонті обладнання та енергетичних послугах є на кожному підприємстві, хоч потужності відповідних допоміжно-обслуговуючих господарств будуть різними. Але не всі підприємства потребують розгалуженого інструментального господарства та внутрішнього транспорту. Значний вплив на форми організації допоміжно-обслуговуючих процесів має їх співвідносність з основним виробництвом.

Допоміжними підрозділами (цехами) вважаються такі структурні підрозділи, які спеціалізуються на виконанні робіт та наданню послуг, необхідних для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства. Їх виділення у самостійні підрозділи є наслідком розподілу праці та відокремлення в окремі процеси тих видів робіт, що пов’язані з різними видами технічного обслуговування основних виробничих процесів.

Необхідність спеціального вивчення питань організації технічного обслуговування виробництва на промислових підприємствах диктується не тільки специфікою технології виробництва в допоміжних підрозділах, але й факторами організаційно-економічного характеру. Допоміжним процесам (а, значить, і допоміжним підрозділам) притаманна не тільки організаційно-технічна, але й економічна співвідносність з основним виробництвом: витрати на допоміжне виробництво та технічне обслуговування повинні окуповуватись ефективністю основного виробництва. Відносно значні витрати в допоміжних підрозділах можуть бути доцільними у випадку, коли завдяки цьому знижується собівартість продукції в основному виробництві, підвищується якість основної продукції і т.д.

З підвищенням технічного та організаційного рівня виробництва зростає і значення допоміжно-обслуговуючих процесів. Чим складніше обладнання, тим вищі вимоги щодо його технічного обслуговування.

Висока енергомісткість сучасного виробництва, інтенсифікація технологічних процесів, значна матеріаломісткість зумовлюють виробництво різних видів енергії, надання ремонтних і транспортних послуг у великих розмірах. Зростання обсягів виробництва продукції та виконання робіт на діючих підприємствах також вимагає вишукування можливостей подальшого збільшення масштабів виробництва в допоміжних цехах. Крім того, у багатьох випадках вони повинні забезпечувати потреби не тільки своїх, але й сторонніх споживачів. Треба, однак, зазначити, що тенденції нарощування потужностей допоміжних підрозділів протистоїть інша: розробка та реалізація на промислових підприємствах заходів щодо дотримання режиму економії, зниження питомих витрат робіт та послуг допоміжних цехів.

Значення допоміжних цехів на промислових підприємствах пояснюється ще й тим, що в них зосереджується приблизно половина (а в бурінні до 60%) загальної кількості працюючих. Вартість використовуваного в них обладнання не поступається вартості обладнання в основному виробництві. Витрати на утримання цього величезного господарства займають понад 30% у загальних витратах на проведення бурових робіт, а на інших підприємствах ця цифра перевищує 50% всіх витрат. Зрозуміло, що від правильної і раціональної організації діяльності допоміжних підрозділі значною мірою залежить загальна ефективність виробництва.

Особливо зростає значення обслуговуючих та допоміжних процесів в останній час. Це пов’язано з тим, що ускладнюється та дорожчає забезпечення підприємств енергоресурсами та з необхідністю проведення заходів з охорони навколишнього середовища.

При організації допоміжних процесів необхідно враховувати також загальні тенденції розвитку виробництва: зростання технічного рівня основного виробництва, збільшення питомої ваги виробничого персоналу, не зайнятого безпосередньо в основному виробництві.

Кожне з допоміжних виробництв характеризується рядом особливостей. Насамперед вони відрізняються одне від одного за структурою та організацією виробничих процесів. Різнохарактерність процесів має місце і в середині кожного виробництва. Однак, не зважаючи на різницю в структурі, технології і організації виробництва, для всіх допоміжних цехів можна визначити деякі загальні положення, що проявляються насамперед в галузі управління їх діяльністю. Це тісний організаційний і технологічний зв’язок між виробниками та споживачами робіт і послуг, що диктує необхідність встановлення чітких інформаційних зв’язків між ними. Це, по-друге, пряма залежність між ефективністю роботи основних цехів і ефективністю діяльності усього підприємства, з одного боку, та ефективністю роботи допоміжних підрозділів, з другого.

Всі питання організації та управління цехами допоміжного виробництва треба вирішувати, враховуючи їх роль у виконанні тих завдань, що стоять перед підприємством загалом враховуючи призначення, характер виробничих процесів, організації виробництва і праці. У зв’язку з цим доцільно коротко охарактеризувати ті ознаки, якими цехи допоміжного виробництва відрізняються між собою, та які слід найбільше враховувати при удосконаленні виробництва та управління ними. До них слід віднести: номенклатуру робіт і послуг, тип виробництва, характер виробничих процесів, характер зв’язку між споживачами та тісноту зв’язків з ними.

В таблиці 6.1 наведено класифікаційне групування допоміжних цехів промислових підприємств, незалежно від їх галузевої приналежності.

Таблиця 6.1. Класифікаційне групування допоміжних цехів

Класифікаційна ознака	Характеристика класифікаційних ознак
	Енергетичні	Транспортні		Ремонтні	Інструментальні
Номенклатура робіт послуг	Стабільна	Стабільна		Змінна	Змінна
Тип виробництва	Масовий	Серійний		Серійний	Серійний
Характер виробничих процесів	Безперерв-ний	Дискретний		Дискрет-ний	Дискретний
Характер зв’язків із споживачами	Внутрішньовиробничий
Тіснота зв’язків із споживачами	Регламентована технологічними процесами		Регламентована організацією виробництва

Номенклатура робіт та послуг може бути стабільною або змінною. Наприклад, для енергетичних цехів, що забезпечують внутрішніх та зовнішніх споживачів електроенергією, парою, повітрям, водою та іншими видами енергії та інтенсифікторами виробничого процесу, характерна стабільність номенклатури послуг.

Кожний енергетичний цех спеціалізується на виробництві постійних, практично незмінних послуг. Це саме можна сказати і про транспортні перевезення. Незалежно від адміністративної приналежності споживачів, характеру вантажів, типів транспортних засобів у вигляді “продукції” транспортного підрозділу завжди виступає перевезення вантажів.

Дещо інакше виглядає це в ремонтних цехах, номенклатура продукції та послуг яких залежить від замовлень. Замовлення в свою чергу визначається складом обладнання, нормативами його використання, обсягом поставок запасних частин. Це однаково стосується як цехів, що виробляють запасні частини і інструменти, так і цехів, що виконують тільки ремонтні роботи.

Різницю в номенклатурі не можна розглядати окремо від типу виробництва. Як відомо, залежно від стабільності номенклатури можна виділити три типи виробництва: одиничне, серійне, масове. При цьому масовий тип виробництва характерний для цехів, що забезпечують споживачів різними видами енергії. Однотипність вироблюваних послуг та постійність технологічних процесів зумовлюють найвищий рівень спеціалізації таких цехів. За даного ознакою транспортні підрозділи слід віднести до цехів із серійним типом виробництва, при чому цей тип виробництва характерний для всіх видів транспортних засобів, що використовуються для перевезення вантажів. Певною мірою і інші роботи, що виконуються транспортними підрозділами (ремонтні, навантажувально-розвантажувальні), також відносяться до серійного типу виробництва. До серійного типу виробництва належать всі види послуг, що надаються ремонтними та інструментальними підрозділами, хоч для них можливі випадки й індивідуального виробництва.

Оскільки для більшості допоміжних цехів характерний серійний тип виробництва, то це дає можливість вирішувати питання оптимізації розмірів партій оброблюваних предметів, транспортованих вантажів, інших робіт і послуг.

З точки зору функціонування виробничих процесів в часі виділяють безперервні та перервні (дискретні) процеси. В більшості допоміжних цехів (транспортні, ремонтні, інструментальні) виробничі процеси дискретні; винятком є енергетичні цехи, де виробничі процеси безперервні.

Процес виробництва та надання послуг допоміжними цехами може проявлятися по-різному, оскільки більшість з них можуть мати і внутрішні, і зовнішні зв’язки. При цьому енергетичні цехи найчастіше виробляють та відпускають різні види енергії як для своїх внутрішніх споживачів (підрозділів), так і для сторонніх (зовнішніх) споживачів одночасно. Що ж стосується ремонтних, інструментальних і транспортних підрозділів, то вони найчастіше працюють на власне виробництво.

Важливою класифікаційною ознакою є тіснота зав’язків із споживачами, що визначається різними факторами. Чим такі зв’язки жорсткіші, тісніші, тим оперативніше повинен регулюватися процес виробництва. Тіснота зв’язків із споживачами значною мірою залежить від характеру виробничих процесів. Безперервним процесам виконання робіт чи надання послуг повинен відповідати жорстко регламентований зв’язок з графіками роботи споживачів. Такий взаємозв’язок характерний, наприклад, для всіх енергетичних цехів, для спеціальних видів перевезень. Менш жорсткий зв’язок притаманний ремонтним та інструментальним цехам, і це значно спрощує всі питання організації, регулювання та управління діяльністю таких підрозділів. Навіть за появи різних збурюючих факторів тут завжди є можливість проаналізувати ситуацію та прийняти правильне управлінське рішення.

Враховуючи особливості сучасного виробництва, організація допоміжних процесі в та їх управління повинні відповідати таким основним вимогам:

забезпечувати гнучкість, наступність та мінімальну перебудову при переході основного виробництва з одного виду продукції на Інший, при зміні технології виробництва, робіт тощо;

мати насамперед профілактичний характер: попереджувати можливі порушення нормального ходу виробничих процесів та забезпечувати безперебійну роботу основного виробництва;

створювати умови для організації спеціалізованого виконання робіт та надання послуг з провідного виду обслуговування;

проводити техніко-економічну, технологічну та організаційну регламентацію процесів обслуговування;

забезпечувати умови випуску високоякісної продукції, високоякісного виконання робіт та надання послуг при мінімальних витратах матеріальних та трудових ресурсів.

Поділ цехів підприємства на основні та допоміжні зовсім не означає, що останні є чимось другорядним. Всі структурні виробничі підрозділи підприємства вирішують, по-суті, одне загальне завдання: забезпечення виробництва продукції відповідно до профілю діяльності підприємства такої кількості та якості, яка необхідна для задоволення потреб споживачів.

На закінчення додамо, що в розвитку допоміжних процесів спостерігаються дві тенденції: перша з них характеризується всезростаючим обсягом робіт допоміжних виробництв та створенням на підприємствах у зв’язку із запровадженням нової техніки і технології нових спеціалізованих допоміжних підрозділів; друга полягає у поступовому відокремленні ряду допоміжних виробництв та організації самостійних спеціалізованих підприємств.