- •Від автора
- •1.2. Основні принципи формування виробничих систем
- •1.3. Цілі та завдання виробництва
- •1.4 Особливості створення та функціонування систем
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 2 організація виробничих процесів в часі
- •2.1 Поняття та класифікація виробничих процесів
- •2.2.Особливості організації виробничих процесі на підприємствах нафтогазового комплексу
- •2.3 Методика розрахунку тривалості виробничих процесів
- •2.4 Виробничий цикл та розрахунок його тривалості
- •2.5 Методика розрахунку тривалості циклу спорудження свердловин
- •2.6 Шляхи скорочення тривалості виробничого циклу на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 3 організація виробничих процесів в просторі
- •3.1. Виробнича структура підприємства та фактори, що її визначають
- •3.2. Типи виробничих структур та умови їх використання
- •3.3. Оптимізація виробничих структур підприємств
- •3.4. Особливості виробничих структур підприємств нафтогазового комплексу
- •Тема 4 організація комплексної підготовки виробництва
- •4.1 Суть комплексної підготовки виробництва
- •4.2. Організація наукової підготовки виробництва
- •4.3. Організація конструкторської та технологічної підготовки виробництва
- •4.4 Організаційно-економічна та матеріальна підготовка виробництва
- •4.5 Організація винахідницької та раціоналізаторської роботи на підприємстві
- •4.6. Організація патентно-ліцензійної роботи на підприємстві
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 5 організація основного виробництва на підприємстві
- •5.1. Поняття та основні ознаки раціональної організації виробництва
- •5.2. Основні форми організації виробництва
- •5.3. Типи виробництва та їх організація
- •5.4. Методи організації виробництва
- •5.5. Розрахунок та проектування потокових ліній
- •5.6 Методика визначення виробничих заділів
- •5.7 Особливості організації основного виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Організація процесу буріння та кріплення свердловини
- •Організація основного виробництва у видобутку нафти і газу
- •Організація основного виробництва, в транспорті та зберіганні нафти і газу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •6.1. Зміст та структурна модель системи технічного обслуговування виробництва
- •6.2 Організація ремонтного обслуговування виробництва
- •6.2.1 Завдання, функції та структура ремонтного господарства
- •6.2.2 Вибір раціональної організації ремонтного обслуговування
- •Б. Форми організації ремонтів
- •Е. Особливості організації ремонту свердловин
- •6.2.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
- •6.3 Організація транспортного обслуговування виробництва
- •6.3.1 Завдання, функції та види транспортного обслуговування
- •6.3.2 Системи та форми транспортного обслуговування
- •Б. Характеристика основних вантажопотоків
- •В.Системи вантажоперевезень
- •6.3.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності транспортним обслуговуванням
- •6.4 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.1 Завдання, функції та структура енергетичного господарства
- •6.4.2 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності енергетичного обслуговування
- •6.5 Організація інструментального обслуговування виробництва
- •6.5.1 Завдання, функції та структура інструментального господарства
- •6.5.2 Класифікація інструмента та технологічної оснастки
- •6.5.3 Регулювання запасу інструменту
- •6.5.4 Методика оцінки рівня організації та ефективності інструментального обслуговування
- •Тема 7 організація матеріально-технічного постачання
- •7.1. Цілі, завдання та функції матеріально-технічного постачання
- •7.2 Вибір та обгґрунтування оптимальної форми постачання
- •7.3 Методика формування виробничих запасів підприємства
- •7.3.1 Методика формування поточних запасів
- •7.3.2 Методика формування гарантійних запасів
- •7.3.3 Методика формування сезонних запасів
- •7.4 Методи управління виробничими запасами
- •7.5 Формування збутових запасів
- •7.6 Організація складського господарства
- •7.7 Організація доставки матеріальних ресурсів у виробничі підрозділи
- •7.8 Організація господарських зв’язків та договірних відносин
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Регулювання та управління виробництвом
- •Тема 8 формування організаційних структур підприємства
- •8.1. Основні закономірності управління виробництвом
- •8.2. Централізація та децентралізація повноважень
- •8.3 Принципи побудови організаційних структур
- •8.4 Групування функцій управління підприємством
- •8.5 Основні ланки управління підприємством
- •8.6 Організація процесу управління підприємством
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 9 регулювання та оперативне управління виробництвом
- •9.1 Суть, мета та завдання регулювання і оперативного управління виробництвом
- •9.2 Організація диспетчеризації виробництва
- •9.3 Оперативні графіки та їх використання
- •9.4 Органіграми та організація управління
- •9.5 Інформаційні системи та програмне забезпечення регулювання виробництва
- •9.6 Методика оцінки рівня досконалості процесів управління виробництвом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Література
- •Тема 1. Виробництво та виробнича система 12
- •Тема 2. Організація виробничих процесів в часі 42
- •Тема 3. Організація виробничих процесів в просторі 89
- •Тема 4. Організація комплексної підготовки виробництва 121
- •Тема 5. Організація основного виробництва на підприємстві 170
- •Тема 6. Система технічного обслуговування виробництва 235
- •Тема 7. Організація матеріально-технічного постачання 317
- •Тема 8. Формування організаційних структур підприємства 368
- •Тема 9. Регулювання та оперативне управління виробництвом 401
5.6 Методика визначення виробничих заділів
В тих випадках, коли синхронізація виробничих операцій бажаного результату не дає, доводиться для забезпечення нормальної роботи потокової лінії створювати спеціальні виробничі заділи, що охоплюють різні напівфабрикати, деталі, вузли тощо. Це тим більше необхідно, бо практично на підприємствах повний виробничий цикл не вкладається в один потік, а охоплює певну комбінацію допоміжних ліній (процесів) з різною продуктивністю та різними параметрами.
Виробничий заділ - це незавершене виробництво в натуральному виразі, що знаходиться на різних стадіях виробничого процесу та призначене для забезпечення безперебійного ходу роботи.
Залежно від конкретних умов такі заділи можуть створюватись як між окремими потоковими лініями, так і в середині них. В потоковому виробництві розрізняють такі види заділів: оборотні, транспортні, ремонтні, гарантійні.
Найскладнішим випадком є створення міжопераційних оборотних заділів. Причиною їх виникнення є різна пропускна здатність двох сусідніх операцій, що пов’язано із різною їх тривалістю.
Оборотним заділом називають кількість предметів, яка необхідна для забезпечення безперебійної роботи робочого місця, дільниці, лінії, що працюють з різною продуктивністю. Оборотні заділи нагромаджуються та використовуються циклічно між тими лініями, дільницями та робочими місцями, що працюють з різними тактами.
Розглянемо механізм виникнення оборотних заділів між двома операціями тривалістю t1 та t2.
Якщо t1<t2, то пропускна здатність операцій буде відповідно В1>B2, і тоді міжопераційний оборотний заділ між цими операціями буде дорівнювати
.
(5.42)
В даному випадку заділ буде мати знак “плюс”, що означає процес створення заділу. Якщо цей процес не обмежувати в часі, то заділ буде безперервно зростати.
Якщо t1>t2 пропускна здатність операцій буде відповідно В1<B2, і тоді заділ між операціями буде дорівнювати
. (5.43)
В даному випадку заділ буде мати знак “мінус” , що означає процес використання заділу, а коли його немає, то друга операція буде простоювати.
Якщо тривалості обидвох операцій будуть однаковими, то і пропускні здатності їх будуть однаковими, а це означає, що ніякі заділи створювати не потрібно (Z1-2=0).
Визначення величини міжопераційних оборотних заділів зводиться до визначення пропускних здатностей (продуктивності) операцій. Цей параметр можна визначити із формули (5.32), згідно з якою пропускна здатність кожної операції становить
,
(5.44)
де
-
період спільної паралельної роботи
двох сусідніх операцій;
-
тривалість даної операції.
І тоді
.
(5.45)
Час паралельної роботи - це період часу, коли дві сусідні операції працюють в однакових, незмінних умовах. Цей час визначають як частину періоду комплектування заділів. Даний параметр задається при проектуванні потокової лінії і переважно не перевищує тривалості зміни. Вибір його має принципове значення, оскільки впливає на ефективність виробництва. Чим більшим буде цей період, тим більшими будуть заділи, а заділи - це незавершене виробництво .
Час паралельної роботи визначають за формулою
.
(5.46)
де
-
прийнятий період комплектування заділів;
-
коефіцієнт паралельної роботи, що
враховує ту частину періоду комплектування
заділів, коли умови роботи двох сусідніх
операцій не змінюються.
Період комплектування заділів - це відрізок часу протягом якого відбувається повний оборот міжопераційного заділу, тобто процес створення та використання заділу. Саме тому міжопераційні заділи називають ще оборотними.
Тепер формулу для розрахунку міжопераційних оборотних заділів можна записати у вигляді
,
(5.47)
Зміну заділів визначають для кожного періоду паралельної роботи окремо за весь період комплектування заділів.
Для визначення коефіцієнтів паралельної роботи потрібно побудувати графік спільної роботи робітників і робочих місць, враховуючи вимоги, про які говорилось при розрахунку кількості робочих місць і робітників на лінії.
За результатами розрахунків будують графік руху заділів. При розрахунках заділів та побудові графіка руху заділів слід дотримуватись таких правил:
1. Знак “плюс” при заділі показує, що до початку паралельної роботи двох сусідніх робочих місць заділ дорівнює нулю або знаходиться на певному рівні, а далі йде процес збільшення його до певного максимуму на розрахункову величину.
2.Знак “мінус” при заділі показує, що для спільної паралельної роботи двох сусідніх робочих місць (операцій) потрібно до початку даного періоду створити певний заділ, який в подальшому буде зменшуватись до певного мінімуму на розрахункову величину.
3.Загальна арифметична сума додатних та від’ємних заділів за період їх комплектування повинна дорівнюватись нулю (всі створені заділи повинні бути використані).
4. Якщо розрахунковий заділ дорівнює нулю, то це означає, що протягом періоду паралельної роботи заділ не змінюється, а залишається на попередньому рівні.
5. Лінія зміни заділу при побудові графіка їх руху може бути тільки похилою (відбувається процес зміни заділу) або горизонтальною (величина заділу не змінюється).
6. Лінія зміни заділів за жодних умов не може опускатись нижче нульової лінії (не можна використати те, що не створено).
Ремонтні заділи - це заділи, що створюються на випадок зупинки на періодичний ремонт одного з робочих місць, що призводить до зміни пропускної здатності на даній операції. Величина ремонтного заділу залежить від добової пропускної здатності операції, кількості робочих місць на операції та тривалості простоїв в ремонті
,
(5.48)
де:
-
час простоїв в ремонті даного робочого
місця.
Транспортні заділи - це загальна кількіcть предметів, що перебувають в процесі переміщення між робочими місцями, дільницями, потоковими лініями, та призначені для забезпечення безперебійної роботи потокових ліній в період транспортування виробів між ними. Величина цього заділу залежить від режиму роботи транспорту, специфіки транспортних засобів, їх потужності тощо.
У випадку, коли доставка предметів здійснюється певною транспортною партією, і час доставки не перевищує величини середнього такту, транспортний заділ дорівнює по суті величині цієї партії
,
(5.49)
Якщо відсталь між потоковими лініями значна і це потребує спеціальних витрат часу на доставку, потрібно вводити певну поправку на цей час, і тоді формула розрахунку транспортного заділу набуває вигляду
,
(5.50)
де
-
тривалість одного транспортного рейсу.
Вказані три види виробничих заділів є заділами поточного характеру. Але на промислових підприємствах можуть створюватись і так звані гарантійні (страхові, резервні) заділи.
Гарантійні заділи - це кількість предметів, що зберігаються в запасі на випадок несвоєчасної подачі матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів або перерв в їх забезпеченні чи інших непередбачуваних порушень виробничого процесу.
Величину гарантійного запасу визначають переважно дослідним шляхом у вигляді орієнтовного часу, протягом якого можна усунути дане порушення. Слід однак зазначити, що створення гарантійних заділів для підприємства є небажаним і економічно невигідним, оскільки призводить до збільшення незавершеного виробництва.
Всі розглянуті питання організації основного виробництва повністю стосуються машинобудівних підприємств. Підприємства інших галузей (будівельна, хімічна і т.д.) можуть істотно відрізнятись.
