
- •Від автора
- •1.2. Основні принципи формування виробничих систем
- •1.3. Цілі та завдання виробництва
- •1.4 Особливості створення та функціонування систем
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 2 організація виробничих процесів в часі
- •2.1 Поняття та класифікація виробничих процесів
- •2.2.Особливості організації виробничих процесі на підприємствах нафтогазового комплексу
- •2.3 Методика розрахунку тривалості виробничих процесів
- •2.4 Виробничий цикл та розрахунок його тривалості
- •2.5 Методика розрахунку тривалості циклу спорудження свердловин
- •2.6 Шляхи скорочення тривалості виробничого циклу на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 3 організація виробничих процесів в просторі
- •3.1. Виробнича структура підприємства та фактори, що її визначають
- •3.2. Типи виробничих структур та умови їх використання
- •3.3. Оптимізація виробничих структур підприємств
- •3.4. Особливості виробничих структур підприємств нафтогазового комплексу
- •Тема 4 організація комплексної підготовки виробництва
- •4.1 Суть комплексної підготовки виробництва
- •4.2. Організація наукової підготовки виробництва
- •4.3. Організація конструкторської та технологічної підготовки виробництва
- •4.4 Організаційно-економічна та матеріальна підготовка виробництва
- •4.5 Організація винахідницької та раціоналізаторської роботи на підприємстві
- •4.6. Організація патентно-ліцензійної роботи на підприємстві
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 5 організація основного виробництва на підприємстві
- •5.1. Поняття та основні ознаки раціональної організації виробництва
- •5.2. Основні форми організації виробництва
- •5.3. Типи виробництва та їх організація
- •5.4. Методи організації виробництва
- •5.5. Розрахунок та проектування потокових ліній
- •5.6 Методика визначення виробничих заділів
- •5.7 Особливості організації основного виробництва на підприємствах нафтогазового комплексу
- •Організація процесу буріння та кріплення свердловини
- •Організація основного виробництва у видобутку нафти і газу
- •Організація основного виробництва, в транспорті та зберіганні нафти і газу
- •Питання для розгляду та обговорення
- •6.1. Зміст та структурна модель системи технічного обслуговування виробництва
- •6.2 Організація ремонтного обслуговування виробництва
- •6.2.1 Завдання, функції та структура ремонтного господарства
- •6.2.2 Вибір раціональної організації ремонтного обслуговування
- •Б. Форми організації ремонтів
- •Е. Особливості організації ремонту свердловин
- •6.2.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності ремонтного обслуговування
- •6.3 Організація транспортного обслуговування виробництва
- •6.3.1 Завдання, функції та види транспортного обслуговування
- •6.3.2 Системи та форми транспортного обслуговування
- •Б. Характеристика основних вантажопотоків
- •В.Системи вантажоперевезень
- •6.3.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності транспортним обслуговуванням
- •6.4 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.1 Завдання, функції та структура енергетичного господарства
- •6.4.2 Організація енергетичного обслуговування виробництва
- •6.4.3 Методика оцінки рівня організації та ефективності енергетичного обслуговування
- •6.5 Організація інструментального обслуговування виробництва
- •6.5.1 Завдання, функції та структура інструментального господарства
- •6.5.2 Класифікація інструмента та технологічної оснастки
- •6.5.3 Регулювання запасу інструменту
- •6.5.4 Методика оцінки рівня організації та ефективності інструментального обслуговування
- •Тема 7 організація матеріально-технічного постачання
- •7.1. Цілі, завдання та функції матеріально-технічного постачання
- •7.2 Вибір та обгґрунтування оптимальної форми постачання
- •7.3 Методика формування виробничих запасів підприємства
- •7.3.1 Методика формування поточних запасів
- •7.3.2 Методика формування гарантійних запасів
- •7.3.3 Методика формування сезонних запасів
- •7.4 Методи управління виробничими запасами
- •7.5 Формування збутових запасів
- •7.6 Організація складського господарства
- •7.7 Організація доставки матеріальних ресурсів у виробничі підрозділи
- •7.8 Організація господарських зв’язків та договірних відносин
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Регулювання та управління виробництвом
- •Тема 8 формування організаційних структур підприємства
- •8.1. Основні закономірності управління виробництвом
- •8.2. Централізація та децентралізація повноважень
- •8.3 Принципи побудови організаційних структур
- •8.4 Групування функцій управління підприємством
- •8.5 Основні ланки управління підприємством
- •8.6 Організація процесу управління підприємством
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Тема 9 регулювання та оперативне управління виробництвом
- •9.1 Суть, мета та завдання регулювання і оперативного управління виробництвом
- •9.2 Організація диспетчеризації виробництва
- •9.3 Оперативні графіки та їх використання
- •9.4 Органіграми та організація управління
- •9.5 Інформаційні системи та програмне забезпечення регулювання виробництва
- •9.6 Методика оцінки рівня досконалості процесів управління виробництвом
- •Питання для розгляду та обговорення
- •Література
- •Тема 1. Виробництво та виробнича система 12
- •Тема 2. Організація виробничих процесів в часі 42
- •Тема 3. Організація виробничих процесів в просторі 89
- •Тема 4. Організація комплексної підготовки виробництва 121
- •Тема 5. Організація основного виробництва на підприємстві 170
- •Тема 6. Система технічного обслуговування виробництва 235
- •Тема 7. Організація матеріально-технічного постачання 317
- •Тема 8. Формування організаційних структур підприємства 368
- •Тема 9. Регулювання та оперативне управління виробництвом 401
4.5 Організація винахідницької та раціоналізаторської роботи на підприємстві
Науково-технічна підготовка виробництва - це процес безперервного удосконалення матеріально-технічної бази підприємства, в якому беруть участь всі його працівники. Технічна творчість виробничників позитивно впливає на розв’язання всього комплексу завдань - технічних, економічних, соціальних, - що проявляється у підвищенні технічного рівня виробництва, поліпшенні техніко-економічних показників, підвищенні кваліфікації кадрів, поліпшенні їх житлових та побутових умов, медичного, культурного та інших видів обслуговування.
Враховуючи те, що на сучасному підприємстві працюють висококваліфіковані робітники, фахівці та вчені, результати їх творчості проявляються по-різному. Це можуть бути відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки товарів і послуг. Всі вони є результатами інтелектуальної праці людини, інтелектуальним продуктом і утворюють категорію інтелектуальної власності, яка охороняється чинним законодавством.
Відкриття - це встановлення невідомих раніше об'єктивно існуючих законів, закономірностей, явищ та властивостей матеріального світу, що вносять докорінні зміни в рівень наших знань. Це найвища форма науково-технічної творчості, що відрізняється абсолютною новизною для науки у всьому світі. Характерною ознакою відкриттів є їх теоретичний характер, але результат завжди повинен бути доказаним. Поява відкриття переважно пов’язана з діяльністю наукових установ і організацій, що здійснюють фундаментальні дослідження. Відкриття в чистому вигляді запровадити у виробництво неможливо, але вони завжди є основою для вирішення практичних задач.
Винахід - це нове з істотними відзнаками технічне рішення в будь-якій галузі народного господарства, що дає корисний (позитивний) ефект при його використанні. Основними ознаками винаходу є технічне рішення задачі, істотна новизна та позитивний ефект.
Технічним рішенням задачі (об’єктом винаходу) згідно з чинним законодавствам України може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини) або спосіб.
Рівень новизни винаходу може бути різним залежно від характеру пропозиції. З цієї точки зору розрізняють винаходи піонерні, комбінаційні та переносні. Піонерні винаходи - це винаходи, які не мають аналогів у світовій практиці. Для таких винаходів новизна завжди є абсолютного. Комбінаційні винаходи - це винаходи, що поєднують в собі уже відомі в практиці окремі елементи чи способи, але забезпечують при цьому новий позитивний практичний результат. Переносний винахід передбачає можливість використання відомих винаходів для вирішення нових, зовсім інших задач.
З юридичних позицій доцільно виділити основні та додаткові винаходи. Основні винаходи юридично з іншими винаходами не пов'язані і можуть використовуватись самостійно, незалежно. Додаткові винаходи за суттю є удосконаленням основних і самостійного значення не мають.
Під поняттям корисний (позитивний) ефект слід розуміти будь-який ефект, який дає винахід при використанні його на практиці. З поняттям “корисний ефект” тісно пов'язане поняття “непотрібний винахід” та “винахід, що суперечить людській моралі”.
Згідно з чинним законодавством України3 не можуть отримати правову охорону: відкриття, наукові теорії та математичні методи ; методи організації та управління виробництвом; плани, умовні позначення, розклади; правила; методи виконання розумових операцій; програми для обчислювальних машин; результати художнього конструювання, топології інтегральних мікросхем, сорти росли, породи тварин тощо.
Для визнання пропозиції винаходом вона повинна бути новою, мати винахідницький рівень і бути промислово придатною.
Згідно з названим Законом винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об’єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення рівня новизни винаходу можуть враховуватись лише окремо.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не випливає з рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки на його охорону.
Винахід визнається промислово придатним, якщо його можна буде використати у промисловості або в іншій сфері діяльності.
Якщо винахід відповідає названим вимогам, він вважається патентоспроможним, тобто таким, що може бути запатентованим в будь-якій країні світу.
Корисна модель - це пропозиція, в якій реалізовано конструктивне вирішення певного пристрою. Головною ознакою корисної моделі є її промислова придатність. Корисна модель визнається промислово придатною, якщо її можна буде використати у промисловості або іншій сфері діяльності. Другою ознакою корисної моделі є її новизна. Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Конструкції, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни можуть враховуватись лише окремо.
Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Аналогічно корисній моделі промисловий зразок повинен відповідати двом вимогам: він повинен бути новим і промислово придатним. Ці ознаки визначають його патентоспроможність. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною на момент подання заявки на його охорону. Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його можна буде використати в промисловості або в іншій сфері діяльності.
Згідно із Законом України4 не можуть одержати правову охорону об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин тощо.
Винаходам, корисним моделям та промисловим зразкам надається правова охорона за умови, що вони не суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідають умовам патентоспроможності.
Право власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок засвідчується патентом. При цьому строк дії патенту на винахід становить 20 років, на промисловий зразок - 10 років, на корисну модель - 5 років. Стосовно промислових зразків та корисних моделей передбачено можливість продовження строку дії патентів: для промислових зразків на 5, а для корисних моделей на 3 роки. Патент надає право його власнику використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Раціоналізаторська пропозиція - це технічне рішення, що характеризується відносною новизною і дає позитивний ефект для підприємства чи організації, якому вона подана. Пропозиція визнається раціоналізаторською, якщо вона дає технічне вирішення задачі, має елементи новизни і приносить позитивний ефект. Характерним для раціоналізаторської пропозиції є рівень новизни. Новизна раціоналізаторської пропозиції має відносний характер, оскільки вона базується на вже відомих технічних прийомах і засобах і має значення тільки для даного підприємства або галузі виробництва.
Специфічним видом інтелектуальної творчості є знаки товарів і послуг. Об'єктами знаків можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Знаки товарів і послуг використовуються як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.5
Право власності на знак товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років з правом продовження на 10 років. Враховуючи особливе значення знаків, чинне законодавство передбачує значні обмеження (підстави для відмови) при їх реєстрації.
Правова охорона знаків товарів і послуг не надається в таких випадках:
а) коли знаки зображують державні герби, прапори та емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних та міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки ; нагороди та інші відзнаки ;
б) коли знаки не мають розрізняльної здатності ; є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду ; вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність, місце і час заготовлення; є оманливими або можуть ввести в оману щодо товару, його виробника; є загальновживаними символами і термінами.
в) коли знаки є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з уже зареєстрованими на ім’я іншої особи.
г) коли вони відтворюють промислові зразки, права на які належать іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них тощо.
Слід зазначити, що створення нового технічного рішення, незважаючи на його значення, не є самоціллю. Найважливіше в цьому процесі - виробниче використання цієї новинки.
В таких умовах важливим завданням стає удосконалення управління процесом створення і використання технічних новинок. Суть справи в тому, щоби із багатьох відпрацьованих в різних умовах методів роботи, досвіду навчитись вибирати той, який буде найефективнішим в даній конкретній ситуації.
Весь комплекс прийомів роботи, що використовуються на практиці можна поділити на два напрями впливу на суб’єкт управління:
1. Вплив на пізнавальну діяльність на навички учасників новаторського руху.
2. Вплив на фактори ділової активності працівників.
Перший напрям включає п’ять основних організаційних функцій: забезпечення інформаційними документами, організацію інформаційних контактів, навчання з правових, економічних, психологічних, тактичних питань творчої діяльності та методів вирішення задач, вивчення звичайних і передових методів організації праці та організації експериментальної роботи учасників новаторського руху.
З наведеного переліку видно, що вплив на пізнавальну діяльність та навички учасників новаторського руху здійснюється переважно адміністративно-організаційними методами. Що ж стосується впливу на фактори ділової активності, то він здійснюється досить широким комплексом методів: економічними, адміністративно-організаційними та соціально-психологічними. Найважливішими функціями цього напрямку є: планування, матеріальне стимулювання, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, правове регулювання творчої діяльності учасників виробництва.
Залучення учасників виробництва до активної творчої роботи, створення на кожному підприємстві умов, що сприяли б використанню винаходів, раціоналізаторських пропозицій та інших видів пропозицій, має велике практичне значення для розвитку матеріально-технічної бази підприємства, для підвищення організаційно-технічного рівня виробництва та підвищення його ефективності.
Загальне керівництво технічною творчістю в Україні покладено на Державний комітет України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України). Він здійснює охорону державних інтересів України в галузі винахідництва як на території країни, так і за її межами, проводить реєстрацію винаходів, корисних моделей, промислових зразків та видає на них охоронні документи, приймає рішення про патентування винаходів за кордоном, розробляє різні нормативні документи, що стосуються винахідницької роботи, здійснює контроль за їх виконанням та дотриманням.
Керівництво винахідницькою та раціоналізаторською роботою на промислових підприємствах здійснює головний інженер, якому підпорядковані залежно від розмірів підприємства чи організації штатні відділи, сектори, бюро, групи або окремі інженерно-технічні працівники з раціоналізації, винахідництва та патентознавства. Єдиної структури цих органів немає, вона різна і формується залежно від масштабу підприємства, специфіки робіт, розмаху винахідницької роботи, обсягу інформаційних фондів, штатного розкладу тощо.
Права, функції та завдання підрозділів з винахідництва та раціоналізації визначаються чинним законодавством та відповідними загальнодержавними та місцевими нормативними актами. Відповідно до цього на них покладається: планування винахідницької та раціоналізаторської роботи; видання тематичних збірників з винахідництва та раціоналізації; організація різних конкурсів, оглядів; організація розгляду раціоналізаторських пропозицій та видача посвідчень на них; відбір винаходів, промислових зразків та корисних моделей для практичного використання; організація матеріального стимулювання винахідницької та раціоналізаторської роботи.
Безперечно, організувати науково-технічну творчість тільки одними адміністративними методами та формами неможливо. Потрібно використовувати і розвивати різні громадські форми такої роботи, зокрема, це створення різних творчих об’єднань, що можуть функціонувати на громадських засадах. До них відносяться громадські конструкторські бюро, комплексні творчі бригади, ради новаторів тощо. Слід, однак, зазначити, що ефективність таких об'єднань явно недостатня і це пов’язане насамперед з тим, що недостатньо компенсуються трудові витрати учасників.
Значно ефективнішими творчими структурами є організації, що використовують договірні відносини в своїй діяльності. При цьому залежно від юридичного статусу можна говорити про такі творчі об’єднання як з правом юридичної особи, так і без права юридичної особи. Переважно це досить великі підрозділи, що самостійно вирішують весь комплекс робіт.
Автори винаходів, промислових зразків, корисних моделей, раціоналізаторських пропозицій мають право на винагороду згідно з чинним законодавством, а також ряд інших матеріальних і нематеріальних прав; право на авторство, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково, право на присвоєння свого імені чи спеціальної назви, виключне право на використання зробленої пропозиції, якщо це не порушує прав інших власників та ін.
Всі організаційні, майнові, трудові та інші відносини, що виникають у зв’язку із зробленою пропозицією та отриманням патенту (свідоцтва) регулюються вже згадуваними законами України. При цьому правовий захист проявляється найчастіше в застосуванні цивільно-процесуальних норм, що регулюють особисті та майнові відносини, які виникають у зв’язку із зробленими пропозиціями.
З метою попередження різних конфліктів робота органів управління винахідницькою та раціоналізаторською діяльністю ця робота повинна бути належним чином організована. Серед основних вимог щодо організації такої роботи слід виділити:
а) розробку планів роботи, які включали б організаційно-масові заходи, тематичні, поточні та перспективні плани, плани технічного удосконалення, очікувані економічні ефекти, кошториси витрат тощо;
б) правильну постановку обліку виконаної роботи. Залежно від масштабів підприємства це може бути або децентралізована (великі підприємства), або централізована (малі підприємства) система;
в) організацію інформаційного забезпечення учасників науково-технічного руху, наприклад, у формі довідково-інформаційних фондів (ДІФ), проведення семінарів, оглядів, конкурсів тощо.
На закінчення додамо, що в сучасних умовах переходу до ринкових відносин дуже важливим є запровадження нових форм активізації людського чинника - створення комфортних умов життєдіяльності, бригадних форм організації праці, дотримання вимог нових законів і законодавчих актів, що регулюють усі види науково-технічної творчості, належне матеріальне та моральне стимулювання і т.п.