Питання для розгляду та обговорення

1. Розкрийте суть виробничого процесу та характеризуйте його складові.

2. На прикладі різних підприємств нафто-газового комплексу покажіть можливу класифікацію виробничих процесів.

3. Розкрийте особливості геологорозвідувального процесу.

4. Розкрийте особливості процесу спорудження свердловин.

5. Розкрийте особливості виробничих процесів видобутку нафти і газу.

6. Розкрийте особливості виробничих процесів при будівництві магістральних трубопроводів.

7. В чому полягають особливості виробничих процесів при транспортуванні та зберіганні нафти і газу?

8. Окресліть умови використання та покажіть методику визначення тривалості виробничого процесу при послідовному сполученні операцій.

9. Окресліть умови використання та розкрийте методику визначення тривалості виробничого процесу при паралельному сполученні операцій.

10. Окресліть умови використання та покажіть методику визначення тривалості виробничого процесу при змішаному сполученні операцій.

11. Що таке виробничий цикл та від чого залежить його тривалість?

12. Розкрийте методику визначення тривалості виробничого циклу.

13. В чому полягає особливість визначення тривалості циклу спорудження свердловин?

14. На конкретних прикладах різних підприємств нафтогазового комплексу розкрийте основні напрямки скорочення тривалості виробничого циклу.

Тема 3 організація виробничих процесів в просторі

Ключові поняття і терміни: виробнича одиниця, виробнича структура, дільниця, предметна структура, робоче місце, технологічна структура, цех.

3.1. Виробнича структура підприємства та фактори, що її визначають

Суть виробничої структури підприємства. Для того, щоб велика різноманітність виробничих процесів могла нормально функціонувати, потрібно певним чином розмістити їх в просторі та забезпечити належне організаційне оформлення. Це пов’язано з тим, що успішна робота будь-якого підприємства значною мірою визначається раціональним поєднанням різних його виробничих підрозділів, в яких і протікають окремі виробничі процеси (процеси праці). Таке поєднання з дотриманням певних пропорцій між ними передбачає побудову виробничої структури підприємства.

Виробнича структура підприємства – це склад та розміри його структурних підрозділів, їх співвідношення, форми побудови та взаємозв’язки. З виробничою структурою безпосередньо пов’язане питання про планування підприємства, тобто про розміщення всіх підрозділів та структурних ланок, що входять до його складу. Таким чином, планування підприємства є тою просторовою формою, в якій проявляється виробнича структура.

Головними елементами виробничої структури є робочі місця, дільниці та цехи.

Робоче місце – це неподільна в організаційному відношенні (за даних конкретних умов) ланка виробничого процесу, що обслуговується одним або декількома робітниками, призначена для виконання певної виробничої або обслуговуючої операції та оснащення належним обладнанням і організаційно-технічними засобами. Робоче місце є первинною ланкою просторової організації виробництва. Залежно від характеру виконуваної роботи робочі місця можуть бути простими (один робітник обслуговує один агрегат), багатоверстатними (один робітник обслуговує багато верстатів) та колективними (група робітників обслуговує один агрегат). З підвищенням рівня технічної оснащеності виробництва робоче місце ускладнюється: починають переважати комплексні робочі місця, основу яких складають складні системи машин та механізмів, а функція робітників зводиться до обслуговування машин та контролю за ходом виробництва.

Виробнича дільниця – виробничий підрозділ, що об’єднує ряд робочих місць, згрупованих за певною ознакою, які здійснюють частину виробничого процесу щодо виготовлення продукції або обслуговування процесу виробництва. Продукція, що виготовляється на виробничій дільниці, може бути більше або менше закінченою та використовуватись для подальшої переробки (обробки) на даному чи іншому підприємстві. У виробничу дільницю можуть об’єднуватись різні робочі місця, що зайняті виконанням різних операцій, а в результаті їх спільної діяльності виготовляється певна частина готового виробу. В цьому випадку ми маємо справу з предметною спеціалізацією виробничої дільниці. Якщо у виробничу дільницю об’єднуються однотипні робочі місця, що виконують однакові операції, ми маємо справу з виробничою дільницею технологічної спеціалізації.

Однотипні або сталоб’єднані між собою кооперованими зв’язками дільниці утворюють виробничі цехи. В цеху виготовляється закінчена частина продукту або повністю проводиться певна стадія технологічного процесу. Продукт цеху може бути використаний як на підприємстві, так і за його межами; він же може бути готовим продуктом самостійного призначення.

Цех – це виробничий адміністративно відокремлений підрозділ підприємства, в якому виготовляється продукція (або її частина) або виконується певна стадія виробництва, в результаті якої створюється напівфабрикат, що використовується на даному або інших підприємствах.

Невеликі за розмірами та середні підприємства можуть не мати цехової структури: в таких випадках підприємство складається безпосередньо з виробничих дільниць.

В господарському відношенні дільниці та цехи є складовою частиною підприємства і не виступають самостійно в народногосподарському обороті.

Класифікація цехів. Оскільки склад виробничих процесів на підприємствах може бути дуже різноманітним, а їх роль в процесі виробництва неоднаковою, то і склад цехів буде неоднаковим. Залежно від характеру виробничих процесів та їх призначення всі цехи та господарства промислового підприємства поділяють на основні, допоміжні та обслуговуючі. На деяких підприємствах можуть також виділятися підсобні та побічні цехи (машинобудування, нафтопереробка, нафтохімія і т. д.).

До цехів основного виробництва відносять цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства відповідно до його місії. На машинобудівних підприємствах дана група цехів представлена заготовчими (ливарні, ковальсько-пресові, штампувальні та ін.), оброблювальними (механічні, термічні і т.п.) та збиральними (вузлова зборка, загальна зборка) цехами. В нафтопереробних підприємствах - це цехи підготовки та первинної переробки нафти, каталітичного риформінгу та гідроочистки, виробництва масел та ін. В нафтогазовидобувному комплексі - це цех видобутку нафти і газу, вежомонтажний цех, цех випробування свердловин тощо.

Допоміжні цехи та дільниці - це підрозділи, що сприяють випуску основної продукції (виконанню робіт), виробляючи певні види виробів, які необхідні для нормальної роботи основних цехів: оснащення інструментом, забезпечення енергією різних видів і т.п. Незалежно від особливостей виробництва найважливішими цехами даної групи є інструментальні, ремонтні, енергетичні. Кількість допоміжних цехів та їх розміри залежать від масштабу виробництва та складу основних цехів. Безперечно, на структуру допоміжного виробництва підприємства певним чином впливає і специфіка його виробничої діяльності ( див.3.3.).

Обслуговуючі підрозділи виконують роботу щодо обслуговування основних і допоміжних цехів транспортуванням та зберіганням сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, технічного контролю виробництва і т.п. До даної групи можна віднести: транспортне господарство, складське господарство, лабораторії з контролю якості, експериментальний цех.

До підсобних цехів відносять, переважно, цехи, що здійснюють видобуток та обробку допоміжних матеріалів (наприклад, кар’єри), підготовку основних матеріалів до використання, виробництво тари і пакувальних матеріалів, торфорозробки тощо.

Побічні цехи - це цехи, в яких виготовляється продукція з відходів виробництва або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів для потреб виробництв, наприклад, цех ширвжитку, регенерації мастил тощо.

Крім виробничої структури підприємства, потрібно розрізняти ще й загальну структуру, яка крім виробничих цехів та різних обслуговуючих підрозділів, включає ряд служб і господарств загального призначення, що пов’язані з проведенням капітального будівництва, охороною навколишнього середовища, культурно-побутовим обслуговуванням працівників. Серед підрозділів даної групи можна виділити: а) підрозділи санітарно-технічного призначення, що пов’язані з охороною довкілля та забезпеченням належних санітарних умов (водоканалізаційні мережі, водозабірні споруди, очисні споруди та ін.); б) підрозділи невиробничого призначення, що здійснюють різні види обслуговування персоналу підприємства (поліклініки та медпункти, бібліотеки і клуби, дитячі дошкільні заклади, житлово-комунальне господарство, підсобне сільське господарство та ін.).

Фактори, що впливають на виробничу структуру підприємства. При розробці виробничої структури нового підприємства чи удосконаленні діючого потрібно максимально врахувати фактори, що на неї впливають. Серед найголовніших можна виділити такі:

а) галузева приналежність підприємства. Підприємства видобувних галузей мають досить складну, але одностадійну структуру; вона залежить від способу видобутку, характеру корисної копалини, організації робіт і т.д. Підприємства обробної галузі, не зважаючи на їх різноманітність, переважно мають чітко виражені три стадії виробничого процесу - заготовчу, обробну та збиральну;

б) складність виробничої продукції чи виконуваних робіт. Виробництво складної продукції, переважно, пов’язані з дуже розгалуженою структурою підприємства;

в) номенклатура продукції та її якість. Чим простіша номенклатура, тим простіша виробнича структура. Підвищення якості продукції переважно пов’язане із ускладненням виробничої структури, оскільки часто потребує створення додаткових підрозділів;

г) асортимент, кількість та якість використовуваних матеріалів, способи їх обробки та переміщення;

д) розмір підприємства. Великі підприємства мають переважно досконалу і чіткішу структуру. На них появляється можливість створити предмені та подетально спеціалізовані цехи, поглибити технологічну спеціалізацію. Водночас великі підприємства мають розгалужену систему допоміжних і обслуговуючих підрозділів як виробничого, так і невиробничого призначення;

е) спеціалізація підприємства. Спеціалізовані підприємства випускають точно визначну номенклатуру конструктивно і технологічно однорідної продукції, а номенклатура універсальних підприємств набагато ширша. Це, безумовно, розширює номенклатуру підрозділів. На універсальних підприємствах завжди переважає технологічна спеціалізація підрозділів, що ускладнює внутрішні зв’язки між ними;

ж) характер та особливості виробничого процесу. Виробнича структура підприємств з аналітичним процесом виробництва переважно має розгалужену структуру предметно спеціалізованих випускних цехів, а кількість заготовчих цехів незначна. Найскладніша виробнича структура характерна для підприємства із синтетичним процесом виробництва. В них є переважно подетально, попредметно та технологічно спеціалізовані підрозділи. На підприємствах з прямим процесом, що є характерним для найпростіших видів виробництва, переважають комплексні робочі місця і предметний тип структури;

з) тип виробництва. Залежно від масштабу виробництва однорідної продукції розрізняють підприємства масового, серійного та одиничного типу виробництва (див. детальніше тему 5);

і) характер протікання виробничих процесів в часі. Як відомо, виробничі процеси можуть бути безперервними та перервними, структура підприємств з безперервним процесом є переважно стабільнішою. Особливістю структури підприємств сезонної дії є потужне складське господарство;

к) географічне розміщення. Підприємства. що розміщені у великих промислових центрах, переважно мають не дуже розвинуту систему допоміжного та обслуговуючого господарства. Навпаки, підприємства, що виникають в нових районах, мають комплексну структуру.

Робота щодо удосконалення виробничої структури підприємства проводиться переважно в період реконструкції, технічного переозброєння, зміни профілю та поглиблення спеціалізації підприємства. Головна увага при цьому повинна зосереджуватись на оцінці економічної ефективності пропонованих змін.