2.6 Шляхи скорочення тривалості виробничого циклу на підприємствах нафтогазового комплексу

При розрахунках тривалості виробничого циклу потрібно розробляти організаційно-технічні заходи, спрямовані на скорочення його тривалості.

Величина виробничого циклу залежить від рівня техніки виробництва та його організації. Тому основними шляхами скорочення його тривалості є:

удосконалення конструкцій виробів - їх спрощення, підвищення технологічності, розширення використання в різних конструкціях уніфікованих вузлів та деталей;

застосування прогресивної технології та передової техніки, розширення використання спеціальної універсальної оснастки для подальшого підвищення продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції;

удосконалення організації праці, виробництва та управління з метою скорочення як технологічного часу, так і часу перерв;

скорочення часу на природні процеси, за рахунок їх інтенсифікацій;

скорочення часу на транспортні і контрольні операції за рахунок автоматизації, суміщення їх виконання з технологічними операціями та часом пролежування предметів праці (простоювання об’єктів) в очікуванні обробки;

розширення використання змішаного та паралельного видів руху предметів праці в організації виробництва.

Наведені шляхи скорочення виробничого циклу є загальними для всіх підприємств. Опріч того кожна галузь виробництва має свої особливості, що випливають з особливостей виробничого процесів, вироблюваної продукції, виконуваних робіт і т.д.

Проблема скорочення тривалості виробничого циклу найбільш актуальна для геологорозвідувальних та бурових робіт. Оскільки тривалість їх тут найбільша порівняно з іншими виробництвами, ми розглянемо їх детальніше.

Геологорозвідувальні роботи. Тривалість повного геологорозвідувального циклу та циклів, що відповідають окремим стадіям геологорозвідувального процесу, вимірюється роками та місяцями.

Повний геологорозвідувальний цикл, пов’язаний з відкриттям та підготовкою до експлуатації промислового покладу нафти і газу, здебільшого має тривалість 10-15 років. Це вимагає значних зусиль, спрямованих на скорочення строків робіт по всіх методах розвідки та якнайефективнішого використання в часі трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Кожний геологорозвідувальний цикл (як і виробничий цикл взагалі) поділяється на час виконання виробничих операцій та час перерв, що заслуговують особливої уваги, оскільки є важливим резервом скорочення його тривалості.

Перерви в геологорозвідувальному процесі поділяють на такі групи:

а) повні перерви, під час яких повністю припиняються геологорозвідувальні роботи на даній площі;

б) міжметодні перерви, що охоплюють період від завершення робіт даним методом розвідки на даній площі до початку робіт наступним методом розвідки;

в) внутріметодні перерви, або перерви у виробничому процесі, які відносяться до процесу виконання різних видів робіт, що стосуються окремого методу розвідки; до останньої групи відносять перерви, пов’язані з режимом роботи підприємства (неробочі дні, перерви на обід, відпочинок між змінами), з організаційними причинами та кліматичними умовами.

Тривалість геологорозвідувального циклу залежить від багатьох факторів, які і визначають основні напрями його скорочення.

У вирішенні тої чи іншої геологічної задачі виконується цілий комплекс робіт і тому на його тривалість значно впливає форма організації виробничого процесу. Найчастіше використовується послідовна форма організації, при якій тривалість процесу є найбільшою. Перехід на змішану форму, коли окремі методи розвідки можуть частково суміщатись в часі, дає значний економічний ефект. Що стосується паралельної форми організації, тобто повного суміщення в часі та просторі всіх часткових процесів, що складають геологорозвідувальний цикл, то на практиці вона використовується надзвичайно рідко.

Суттєве значення для скорочення тривалості та поліпшення структури геологорозвідувального циклу мають: підвищення продуктивності праці, що призводять до скорочення витрат часу на виконання виробничих операцій; удосконалення організації праці і виробництва (своєчасне забезпечення робочих місць всім необхідним для нормальної роботи, правильне обслуговування робочих місць на протязі робочої зміни, встановлення обґрунтованого режиму роботи підприємства тощо), що забезпечувало б умови для найповнішого використання часу протягом робочого дня; поліпшення планування геологорозвідувальних робіт.

На кожній стадії геологорозвідувального процесу використовують комплекси геологорозвідувальних робіт, до яких можуть входити в певній послідовності по одному або декілька методів та видів робіт. Серед геологорозвідувальних робіт особливе місце належить геофізичній розвідці, зокрема сейсморозвідці, яка є найточнішою і з допомогою якої вирішуються успішно як питання детальної геологічної будови конкретних територій, так і питання регіональної геології.

При виборі методів розвідки потрібно врахувати можливість кожного методу для вирішення певних геологічних завдань стосовно умов конкретного району. Вибраний комплекс методів розвідки повинен бути раціональним.

Раціональний комплекс - це таке поєднання методів розвідки та видів робіт (при їх сучасній технічній озброєності, застосування прогресивної організації виробництва і праці, досконалої методики проведення робіт та інтерпретації отриманих даних), які давали б змогу з найбільшою повнотою вирішувати геологічні завдання в кожному конкретному районі за мінімальних витрат часу та коштів.

Формування раціонального геологорозвідувального комплексу дасть можливість значною мірою скоротити перерви як міжметодного, так і внутріметодного характеру.

Оскільки у здійсненні геологорозвідувального комплексу беруть участь декілька геологорозвідувальних підприємств дуже важливо забезпечити рівну сумарну продуктивність за одиницю часу тих підрозділів, які виконують роботу на окремих стадіях. Ц означає, що при повному використанні наявної техніки та обладнання вони можуть виконувати роботи в кількості та строки, що відповідають вимогам рівномірного здійснення всього виробничого процесу. Інакше кажучи . виробничі потужності на стадіях процесу повинні бути такими, щоб забезпечувався однаковий період часу виконання необхідних робіт на кожній стадії. Це забезпечить значне скорочення перерв між стадіями геологорозвідувального процесу.

Проблема скорочення перерв в геологорозвідувальному процесі пов’язана ще з одним - сезонністю. Суть проблеми полягає в тому, що темпи, а часто і взагалі можливість виконання деяких видів робіт, повністю залежить від погодно-кліматичних умов. Це означає, що такі роботи (всі види геологічної, гідрогеологічної, морфологічної зйомки окремі методи польової геофізики) необхідно організувати по сезонах враховуючи при цьому рельєф місцевості, прохідність доріг, можливість використання певного виду обладнання і транспорту.

Для розв’язання цієї проблеми необхідно удосконалювати обладнання (особливо самохідне), методику та технологію виконання робіт.

Із сезонністю пов’язаний ще один резерв скорочення тривалості робіт. Для кожного нового об’єкта дослідження потрібно проводити спеціальну організаційно-господарську підготовку до виконання власне геологорозвідувальних робіт. Це проявляється у формі організаційного та ліквідаційного періодів в діяльності геологорозвідувальних партій, тривалість яких досягає 1.5 місяця на рік. Ніякі виробничі роботи в ці періоди не проводяться, але без них неможлива успішна діяльність геологорозвідувальних партій.

Певні резерви скорочення тривалості виробничого циклу пов’язані з проведення камеральних робіт, які завершають польові дослідження. Тривалість камеральних робіт від 2 до 4 місяців кожного сезону. Скоротити тривалість цього періоду можна на основі використання мікро ЕОМ, зокрема персональних ком’ютерів, та методики автоматизованої побудови різних графічних матеріалів.

Бурові роботи. Тривалість циклу спорудження свердловини залежно від призначення свердловини, її глибини та особливостей геологічної будови може обчислюватись місяцями (експлуатаційне буріння) і навіть роками (розвідувальні, опорні, параметричні свердловини).

Склад повного циклу спорудження свердловини наведено на рис. 2.5 і в такому розрізі потрібно оцінювати можливі напрями його скорочення. Повний цикл спорудження свердловини можна записати у вигляді

, (2.34)

де - тривалість монтажно-демонтажних робіт; - тривалість робіт з буріння та кріплення свердловини; - тривалість випробування робіт.

До монтажно-демонтажних робіт потрібно віднести підготовчі роботи до будівництва вежі, будівництво вежі та привежових споруд, монтаж бурового та енергетичного обладнання, демонтаж вежі, привежових споруд і обладнання та їх перевезення на нову точку. На даний етап припадає відносно невелика питома вага робочого часу, яка здебільшого не перевищує 3 – 4 % загальної тривалості циклу спорудження свердловин. При цьому ця величина зменшується із збільшенням глибини буріння. Обробка фактичних даних для різних районів показує, що між тривалістю будівельно-монтажних робі та глибиною свердловини існує залежність типу

, (2.35)

де Н- глибина свердловини; а та п параметри, що визначаються емпіричним шляхом і залежать від мети буріння, способу будівельно-монтажних робіт та від швидкості буріння.

Будівельні та монтажно-демонтажні роботи є необхідним технологічним етапом спорудження свердловини, в якому зайнята значна кількість бурових установок, і тому скорочення тривалості цих робі призводить до вивільнення обладнання та прискорення його обертання.

Серед напрямів прискорення (і здешевлення) будівельно-монтажних робіт при спорудженні свердловини можна виділити:

• удосконалення конструкції блоків;

• розширення масштабів великоблочного та розчленованого методів спорудження свердловин;

• забезпечення підприємств блочними основами та засобами для їх транспортування;

• уніфікацію монтажних схем бурових, типізацію фундаментів, обв’язки та привежових споруд;

• своєчасне виконання комплексу підготовчих робіт;

• збільшення змінності роботи вежомонтажних підрозділів.

Процес буріння та кріплення є основною стадією в циклі спорудження свердловини, де бурове обладнання використовується прямо за своїм призначення. На його частку припадає в середньому 60-70 % тривалості циклу спорудження свердловини, досягаючи в окремих випадках 85-90 %. Тому удосконалення техніки, технології та організації виробництва на цьому етапі є найважливішим резервом його скорочення.

Дана стадія є найскладнішою в циклі спорудження свердловин те тільки за умовами, але й за складом часткових виробничих процесів, значення яких в загальному циклі неоднакові. Насамперед виділяють технічно-необхідні роботи, без яких процес проводки свердловини неможливий. До них відносять механічне буріння, спуско-підйомні операції, допоміжні роботи та кріплення свердловини. Іншу групу складає непродуктивний час, до складу якого відносять час ліквідації допущених аварій та організаційні перерви.

Внутрішню структуру технічно необхідних видів робіт за витратами часу на їх виконання можна характеризувати за такими даними: механічне буріння – 36%, спуско-підйомні операції – 22%, кріплення свердловини – 16 %, допоміжні роботи – 26%. Безперечно тут наведені усереднені дані, а в кожному конкретному випадку ці співвідношення будуть змінюватись залежно від геологічних умов та глибини буріння. Серед названих робіт особливе місце належить допоміжним роботам, до яких відносять промивання свердловини, приготовлення та хімічну обробку промивальних рідин, збирання та розбирання інструменту, електрометричні роботи, зміну талевого канату, доліт на ін.

Наведений склад та питома вага окремих видів робіт в загальних витратах часу визначають певною мірою основні напрямки прискорення їх виконання. Серед найголовніших потрібно виділити такі:

удосконалення бурового обладнання та інструменту, механізацію спуско-підйомних та допоміжних робіт;

спрощення та полегшення конструкції свердловини;

удосконалення способів буріння та правильний їх вибір відповідно до умов роботи;

підвищення ефективності роботи бурових доліт за рахунок правильного їх підбору та відпрацювання;

удосконалення промивальних рідин за рахунок поліпшення їх якості та властивостей;

скорочення витрат часу, які не дають приросту проходки, але відносяться до технічно необхідних (ремонтні роботи, ліквідація ускладнень);

скорочення часу на виконання непродуктивних робіт (ліквідацію аварій);

максимальне скорочення організаційних простоїв, пов’язаних з роботою різних субпідрядних організацій (наприклад, промислово-геофізичне обслуговування);

удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Завершальною стадією циклу спорудження свердловин є їх випробування. Тут зайнято майже чверть всіх бурових установок та значна кількість спеціального обладнання. Скорочення тривалості випробувальних робіт призводить до вивільнення цього обладнання та прискорення розвідки і розробки нафтових та газових родовищ, скорочення незавершеного виробництва. У зв’язку із ускладненням геологічних умов та збільшенням глибини середня тривалість випробування свердловини має тенденцію до зростання.

Як відомо випробування свердловини включає такі роботи, перфорація колони, виклик припливу пластової рідини та його інтенсифікацію, проведення різних досліджень та інші. Такі роботи проводять як в процесі буріння, так і після його закінчення з використанням відповідного обладнання.

До основних напрямків скорочення тривалості випробувальних робіт можна віднести:

підвищення організаційного та технічного рівня робіт;

оснащення випробувальних робіт належним обладнанням та інструментом;

підвищення якості тампонажних робіт;

підвищення кваліфікаційного складу бригад з випробування свердловин;

збільшення змінності роботи при проведенні випробувальних робіт;

поліпшення матеріально-технічного забезпечення виробництва;

поліпшення підготовки свердловини до випробування.

Закінчуючи розгляд даного питання, варто наголосити, що дуже важливим резервом скорочення тривалості загального циклу спорудження свердловин є максимальне скорочення перерв, що виникають між окремими його складовими. Найчастіше такі перерви в роботі трапляються між вежомонтажими роботами і підготовчими роботами до буріння та між бурінням і випробуванням і зумовлені вони особливостями організації робіт зі спорудження свердловин.