1.3. Методика анотування документів

Загальні вимоги до методики анотування документів ви­кладені у міждержавному стандарті ГОСТ 7.9-95 «Реферат і анотація. Загальні вимоги» [65]. Анотація, по суті, являє собою характеристику тематичного змісту документа, його соціально-функціонального або читацького призначення, фор­ми та інших особливостей.

Основні вимоги до анотацій:

• анотацію починають з абзацу, після бібліографічного опису;

• вона повинна бути лаконічною, але у той же час достатньо конкретною, з посиланням, за потреби, на факти, імена, дати тощо;

• в анотуванні варто дотримуватись єдності часу, однако­вості дієслівних форм; стилю викладу;

• наукова термінологія, застосовувана в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань;

• якщо в анотації застосовують маловідомі чи застарілі терміни, або терміни, які використовує лише даний автор, це варто пояснити у тексті;

• допустимим є скорочення окремих слів, термінів, що по­стійно зустрічаються у тексті, назв установ тощо;

• середній рекомендований обсяг анотації — 500 друкова­них знаків.

Крім цього, в анотації на твори художньої літератури зазна­чають відомості про літературний жанр, період, до якого відно­ситься творчість автора, основна тема, проблема твору, місце й час дії описуваних подій. Анотації на періодичні та продов­жувані видання включають відомості про задачі, мету, харак­тер видання, поділ, поновлення чи припинення його випуску.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть вимоги, що ставлять до анотацій.

2. Чим рекомендаційна анотація відрізняється від анотації телеграфного стилю?

3. Які види анотацій, залежно від рівня використання за­собів автоматизації вам відомі?

4. Чим відрізняються загальні та аналітичні анотації?

Тема 2. Реферування документів

2.1. Поняття про реферати та реферування

Реферат — це короткий виклад змісту окремого документа, його частини чи сукупності документів, який містить основні відомості та висновки, а також кількісні та якісні дані щодо об'єкта опису, а реферування — це процес складання реферату.

Реферати лежать в основі реферативних баз даних, рефера­тивних перекладів, реферативних збірок, авторефератів дисер­тацій. У країнах із розвиненою інформаційною інфраструктурою свідоцтвом оприлюднення результатів наукових досліджень є їх відбиття в реферативних журналах.

У курсі «Документознавство» ви вивчали реферативні ви­дання, які являють собою упорядковану сукупність бібліо­графічних записів, що містять реферати, а також реферативні збірки (реферативні видання, що виходять як збірки). Окре­мий вид наукових документів становлять автореферати ди­сертацій (видання у вигляді брошури, що містить укладений автором реферат виконаного дослідження, яке подають на здо­буття наукового ступеня).

Реферативна база даних — це бібліографічна база даних, що містить бібліографічні записи, які включають анотацію, ре­ферат чи інші відомості щодо змісту документа, а рефератив­ний переклад — це реферат (українською мовою), складений на підставі іншомовного документа-джерела шляхом перекла­дання чи скорочення змісту першоджерела. Він містить дані про тематику, призначення та методи дослідження, результа­ти, викладені у документі-оригіналі.

До реферування висувають ряд вимог, серед яких можна назвати такі:

• реферат не замінює безпосереднього ознайомлення з доку­ментом. За рефератом дослідник чи спеціаліст може скласти уявлення щодо корисності та необхідності ознайомлення з да­ним документом;

• реферат має відображати основний зміст документа, важ­ливі факти, методику, експерименти, висновки тощо;

• обсяг реферату залежить від ступеня значущості реферо­ваного документа. Середній обсяг реферату, рекомендований ГОСТом 7.9-95 «Реферат і анотація. Загальні вимоги» [65], становить 850 друкованих знаків.