2.2. Індексація у таблицях класифікації

За кожною рубрикою основних таблиць та допоміжних таб­лиць класифікації закріплюють індивідуальний індекс. Індек­сацію у таблицях класифікації здійснюють у вигляді кла­сифікаційних індексів. Класифікаційний індекс — це умовне (буквене, цифрове або змішане) позначення розділу кла­сифікації, до якого відносять документ (або його складову час­тину) відповідно до його змісту.

Для будови індексів використовують букви українського, латинського алфавіту, арабські, римські цифри, а також знаки пунктуації (крапка, тире), математичні символи (+, 0). Систе­ма та сукупність позначень, що прийняті у класифікації, нази­вають індексацією. Індексація виконує у таблицях кла­сифікації ряд функцій:

• закріплює логічну структуру класифікації;

• є засобом зв'язку між класифікаційними діленнями основ­них, допоміжних таблиць та алфавітно-предметним покажчиком;

• служить засобом запису результатів класифікації на кни­гах та інших документах.

За видами індексація буває цифровою, буквеною та зміша­ною (букви та цифри), а за структурою може бути логічною (ступінчастою) та нумераційною (порядковою). Суть нуме­раційної індексації полягає в тому, що всі відділи таблиць нумеруються підряд. Логічна індексація відображає логічну структуру таблиці. Вона показує підпорядкування та співпо-рядкування відділів, де кожен наступний індекс утворюється шляхом приєднання знака до попереднього, наприклад:

2 Природничі науки

22 Фізико-математичні науки

22.1 Математика

22.13 Теорія чисел

22.130 Арифметика

До індексації висувають ряд вимог, головними з яких є:

• послідовність відділів повинна позначатися в індексах, наприклад:

22 33 А АБ

24 33 В АВ

26 33 С АГ

• індексація повинна бути максимально короткою;

• індекси повинні бути легкими для запам'ятовування;

• індексація повинна уможливлювати включення нових понять до будь-якого місця класифікації, не порушуючи за­гальної структури класифікації.

В усіх сучасних класифікаціях використовують логічну систему індексації. Допускаються відхилення від логічної індексації для включення нових понять, галузей тощо.

Питання для самоконтролю

1. З яких елементів складені таблиці класифікації?

2. Охарактеризуйте структуру класифікаційного ділення.

1. Що являє собою алфавітно-предметний покажчик до таб­лиць класифікації?

3. Для чого потрібні допоміжні таблиці класифікації?

2. Які вимоги висувають до індексації у таблицях класифі­кації?

4. Що являють собою розгорнуті таблиці класифікації?

Тема 3. Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ббк)

3.1. Принципові засади ббк

Бібліотечно-бібліографічну класифікацію було створено у 60-х рр. ХХ ст. у Радянському Союзі. Для її створення були мобілізовані величезні кадрові та матеріальні ресурси. Так, більше 800 вчених (академіків, членів-кореспондентів, док­торів і кандидатів наук) виступали науковими консультантами та рецензентами. Класифікацію було розроблено, а потім за­проваджено у практику роботи 90% бібліотек, зокрема й біб­ліотек України.

ББК є динамічною класифікаційною системою, що розви­вається, і представлена у трьох основних варіантах: повних, скорочених і середніх таблицях, а також спеціалізованих варіантах та версіях, які теж розробляють на основі основних варіантів. Еталонними є повні таблиці ББК. Повні, середні та скорочені таблиці узгоджені між собою за структурою та індек­сацією, а відрізняються лише ступенем деталізації (глибиною розкриття змісту таблиць).

У наш час авторські права на ББК і відповідальність за її подальший розвиток, видання і розповсюдження у книжковій та мишиночитаній формі належить Російській державній бібліотеці, Російській національній бібліотеці та Бібліотеці Академії наук Росії.

Філософсько-методологічною основою ББК є класифікація наук та явищ дійсності, що ґрунтується на принципах об'єктивності та розвитку. Вона виявляється у певній суборди­нації наук, згідно з класифікацією видів матерії та форм її ру­ху, у переході від нижчого до вищого, від простого до складно­го. ББК охоплює проміжні, перехідні науки, що вивчають об'єкт на певному структурному рівні та відображають проце­си інтеграції та диференціації наук.

У ній представлені не лише система наук, але й система об'єктів, які вивчають науки, не лише наукові поняття, пробле­ми, дисципліни, але й факти, події, проблеми суспільного жит­тя, галузі практичної діяльності, види мистецтва. ББК також відображає призначення документів, їх вид та форми.

В основу поділу таблиць класифікації на відділи та підвід­діли покладено численні критерії: об'єкт вивчення, метод дослі­дження, мета пізнання, структура об'єкта, його властивості, процеси, відносини, територія, історичний період тощо. На більш глибоких ступенях поділу іноді застосовують розташу­вання понять за алфавітом назв (алфавіт країн у межах конти­ненту тощо). Водночас у ББК передбачено можливість охарак­теризування одного й того самого поняття на підставі різних ознак, що дає змогу більш глибоко розкрити зміст документа.