1.2. Види класифікації документів

Залежно від прийнятої основи поділу розрізняють кілька основних видів класифікації документів:

• формальна класифікація документів;

• предметна класифікація документів;

• систематична класифікація документів.

Формальна класифікація документів — це діяльність, яка спрямована на створення груп документів, що об'єднані фор­мальними ознаками. Формальною називають ознаку, яка не стосується змісту документа. Формальна ознака може стосува­тися носія інформації, на якому виконаний документ. Вона мо­же характеризувати матеріал, з якого зроблений носій інфор­мації (папір, фотоплівка, пергамент тощо), зовнішній вигляд документа (книга, журнал, компакт-диск тощо), його місце у просторі зберігання, формат, вартість тощо.

Кожна з перерахованих формальних ознак може бути по­кладена в основу розподілу документів за класами. Прикладом формальної класифікації документів може бути алфавітний каталог, у якому бібліографічні записи документів розташо­вані за формальною ознакою, якою є прізвище автора або на­зва документа.

Предметна класифікація документів — це діяльність, яка спрямована на створення груп документів, що об'єднані за змістом предметним словом або словосполученням (предмет­ною рубрикою). Предметна класифікація будується на основі розподілу документів (як правило, їх бібліографічних записів) за змістом, за ознакою предмета, про який у них йдеться. Пред­метну класифікацію застосовують, як правило, у сполученні з формальними, наприклад, алфавітною класифікацією, тому її називають також алфавітно-предметною класифікацією.

Систематична класифікація документів — це діяльність, яка спрямована на створення груп документів (або їх бібліогра­фічних записів) за галузями знань у відповідності до їх змісту.

Систематична класифікація (класифікація за галузями знань) займає провідне місце серед інших видів класифікацій, що розкривають документний фонд за змістом. Це пов'язано з тим, що галузевий принцип відіграє важливу роль у науці і практичній діяльності. Він є основою організації виробничої та наукової діяльності, системи навчання у середній та вищій школі. Тому значна кількість інформаційних потреб спожи­вачів документної інформації носить галузевий характер. Гру­пування документів за галузями знань полегшує добір доку­ментів, а тому сприяє задоволенню інформаційних потреб споживачів інформації.

Систематична класифікація має велике значення ще й то­му, що її, на відміну від інших класифікацій, широко викорис­товують не лише для класифікації документальної інформації, але й для класифікації з метою розташування й збереження до­кументів. У бібліотечно-бібліографічній теорії та практиці склалося так, що беруть до уваги саме систематичну класифі­кацію, коли вживають термін «бібліотечно-бібліографічна класифікація».

Сутність систематичної класифікації полягає в тому, що всю сукупність людських знань, яка знайшла відображення в документах, поділяють на відділи (класи) відповідно до ос­новних галузей знань. У середині відділу створюють більш дрібні відділи — підвідділи для питань, проблем, що стосують­ся даної галузі знань; у підвідділах створюють ще дрібніші під­розділи тощо. Наприклад, у відділі природничих наук — під­відділи фізики, хімії, біології та інших природничих наук. У середині підвідділу хімії будуть подані розділи для окремих галузей хімії, наприклад, загальної, органічної, неорганічної, які, у свою чергу, теж можуть бути поділені на окремі підрозділи.

Систематичні класифікації, крім свого основного призна­чення, застосовують також для складання систематичних кар­тотек, групування матеріалів у бібліографічних посібниках, словниках і довідниках.