1.2. Еволюція поглядів на інформацію та її основні концепції

Існує багато поглядів спеціалістів щодо сутності інформації як основного наукового поняття. Слово «інформація» у пере­кладі з латинської мови означає «повідомлення», «висловлен­ня», «пояснення». Коротко розглянемо розвиток та основний спектр сучасних поглядів щодо феномена інформації.

На території України, вже у XVII ст. слово «інформація» по­чали вживати у книгах, що видавалися латинською та польсь­кою мовами. Як синонім слів «наука» та «ідея», слово «інфор­мація» на початку XVIII ст. починають використовувати у Російській імперії, уживали його досить обмежено й у XIX ст.

У 20-х — на початку 30-х років ХХ ст. інформацією, як ха­рактеристикою публікацій у пресі, зацікавилися теоретики ра­дянської журналістики. Уперше було поставлено питання про значення соціальної інформації та її сутність, оформлені по­гляди на джерела інформації, а також зроблені перші спроби її класифікації. Відповідно до панівної у ті часи комуністичної ідеології був сформульований перелік основних властивостей інформації, до яких відносили партійність, ступінь агітаційно­го впливу, переконливість, важливість повноти тощо. Розгор­нулася дискусія щодо цінності інформації, яка, з одного боку, пов'язувалася з новизною та оригінальністю фактів (сен­саційність), а прихильниками інших поглядів — з агітацією та ідеологічним впливом. Перемогли, безумовно, прихильники останнього напряму.

У цей же час розпочато вивчення кількісних методів вимірювання інформації. У них інформацію розглядають як сигнал, що циркулює у технічних каналах зв'язку, а для виз­начення її кількості розробляють математичний апарат, який базується на ймовірнісно-статистичній теорії. Згодом було сформульовано одиницю виміру інформації — біт, що відпові­дає мінімальному обсягу інформації, який можна отримати у відповідях на запитання «так» чи «ні». Ця відповідь може бу­ти передана за допомогою технічних каналів зв'язку у вигляді сигналу у двійковій системі «0» чи «1». Таким чином, кіль­кість бітів інформації, яка міситься у будь-якому реченні-повідомленні визначається кількістю знаків у словах та кіль­кістю двійкових сигналів, потрібних для передачі кожного знаку. Кількісний підхід визначення інформації відіграв знач­ну роль у розвитку систем зв'язку, кібернетики, комп'ютерної техніки.

Але природа й сутність інформації за допомогою застосу­вання лише кількісних методів не дала відповіді на запитання про її природу та сутність. Це спонукало дослідників створити якісні теорії інформації, розробка яких почалась у 60-ті роки ХХ ст. Було розвинуто семантичну теорію інформації, сутність якої полягала у формуванні семантичних оцінок, що характеризують смисл та змістовність повідомлень. Розробля­ли так звану «прагматичну теорію інформації», що пов'язана з поняттям цінності та корисності інформації. Так, академік О. Харкевич запропонував визначати міру цінності інформації через ступінь ймовірності досягнення мети при отриманні інформаційного повідомлення. У межах семантичного підходу

Ю. А. Шрейдер висловив міркування щодо зв'язку інформації із сукупністю індивідуальних знань (тезаурусом) споживача інформації. Тобто у тексті тоді міститься семантична інфор­мація, якщо під його впливом тезаурус споживача збільшився. Вимір цього збільшення і буде становити кількість семантичної інформації. Однак для різних тезаурусів одна й та ж інформація має різне значення, а їх зміни можуть бути неоднаковими.

Зрештою, у 60-х роках ХХ ст. термін «інформація» від спе­ціального технічного став набувати статусу загальнонаукового поняття. Це сталося завдяки усвідомленню якісної різнома­нітності інформації, її функціонального значення для управ­ління як в автоматизованих системах, так і в соціумі та живій природі у цілому. Тому інформацію стали аналізувати з філо­софської точки зору, що спричинило появу трьох основних концепцій інформації.

Перша — атрибутивна концепція інформації — трактує інформацію як атрибут усієї матерії, як невід'ємну внутрішню властивість всіх матеріальних об'єктів. Виходячи з цього, інформацію розглядають як філософську категорію на рівні з речовиною та енергією. В основу концепції покладено теорію відображення. Відображення як загальна властивість зумовле­не тим, що предмети і явища перебувають в універсальному взаємозв'язку й взаємодії. Впливаючи один на одного, вони викликають при цьому ті чи інші зміни, а форми відображення залежать від рівня їх структурної організації. Зміст відобра­ження виражається у тому, які зміни сталися у предметі відоб­раження і які сторони впливу (характеристики об'єкта) вони відтворюють. У процесі відображення неминуче відбувається передача інформації.

Друга — функціонально-кібернетична концепція — пов'я­зує існування інформації з системами, що саморегулюються та саморозвиваються; в яких у результаті управління виконують­ся певні функції. Учені, які дотримуються цієї теорії, запере­чують існування інформації у неживій природі і вважають, що інформаційні процеси мають місце в біологічних та кіберне­тичних системах. Інформацію розглядають як міру упорядко­ваності, що завжди пов'язана з обмеженням різноманітності та розуміється як управління.

Третя — семіотична (знакова) концепція — розглядає ін­формацію у нерозривній єдності зі знаком-сигналом, поза зв'язком із яким вона існувати не може. Знак має смислову (се­мантичну) характеристику, будучи матеріальним вираженням природної чи штучної мови або символіки мистецтва. Сутність інформації, відповідно до цієї концепції, пов'язана з мовою, свідомістю, розумовою діяльністю людини, тобто із сигнала­ми, за допомогою яких спілкуються люди. Тому і назва цієї інформації (крім семантичної) — соціальна. Соціальна інфор­мація — це сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, що формуються й відтворюються у суспільстві та використову­ють індивіди, групи, організації, різні соціальні інститути з метою соціальної взаємодії, суспільних відносин і процесів. Саме ця інформація є об'єктом дослідження наук соціально-комунікативного циклу, серед яких є документознавство з відповідними дисциплінами документознавчого циклу, в тому числі й дисципліна «Аналітико-синтетична переробка документної інформації».