Теоретичний матеріал

Тема 1. Сутність аналітико-синтетичної переробки документної інформації та її види

1.1. Законодавче обґрунтування поняття «інформація» та суміжних понять

У статті 1 Закону України «Про інформацію», прийнятому у 1992 р., подається таке визначення терміна «інформація»: «Під інформацією цей Закон розуміє документовані або пуб­лічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середо­вищі» [1, с. 58]. Закон установлює основні принципи інфор­маційних відносин, до числа яких належать: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свободи її обміну; об'єктивність, вірогідність, повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

У статті 12 Закону «Про інформацію» наведено визначення терміна «інформаційна діяльність» як сукупності дій, спрямо­ваних на задоволення інформаційних потреб громадян, юридич­них осіб, і держави. Цей термін є важливим для дисципліни «Аналітико-синтетична переробка документної інформації», оскільки всі процеси переробки документів є елементами інформаційної діяльності.

Закон визначає основні напрями інформаційної діяльності, до числа яких належать політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Одержан­ня інформації — це набуття, придбання, накопичення, відповідно до чинного законодавства України, документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридич­ними особами або державою; а використання інформації — це задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Поширення інформації включає у себе розпов­сюдження, обнародування, реалізацію в установленому зако­ном порядку документованої або публічно оголошуваної інфор­мації. Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв (стаття 13).

У статтях 18-25 Закону України «Про інформацію» визна­чені основні види інформації, якими є: статистична інформа­ція; масова інформація; інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самовряду­вання, до складу якої входить правова інформація; інформація про особу; інформація довідково-енциклопедичного характе­ру; соціологічна інформація.

Статистична інформація — це офіційно документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, куль­турній та інших сферах життя України. Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших зацікавлених організацій до неопублікованих статис­тичних даних, які не потрапляють під дію законодавчих об­межень.

Масова інформація — це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо й разові видання з визначеним тира­жем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіо­мовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Інформація державних органів та органів місцевого й регіонального самоврядування є офіційно документована інформація, яка створюється у процесі поточної діяльності за­конодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що прий­має Верховна Рада та її органи, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних ор­ганів, акти органів місцевого та регіонального самоврядування.

Означена інформація може бути доведена до відома зацікавле­них осіб різними шляхами. У Законі визначені такі:

• опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних органів та організацій;

• опублікування її у друкованих засобах масової інформації або публічне оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;

• безпосереднє доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);

• надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

• оголошення її під час публічних виступів посадових осіб. Правова інформація — це сукупність документованих або

публічно оголошених відомостей про право, його систему, дже­рела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопо­рядок, правопорушення й боротьбу з ними та їх профілактику. Джерелами правової інформації виступають Конституція Ук­раїни, інші законодавчі й підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми та принципи міжнарод­ного права, а також нормативні правові акти, повідомлення за­собів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Сукупність документованих або публічно оголошених відо­мостей про особу являє собою інформація про особу. Джерела­ми документованої інформації про особу є документи, видані на її ім'я, підписані нею, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого та регіо­нального самоврядування у межах своїх повноважень. Закон забороняє збирати відомості про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру — це систематизовані, документовані або публічно оголошені відо­мості про суспільне, державне життя та навколишнє середови­ще. Доступ до цих видів інформації регламентує бібліотечне, архівне та інше галузеве законодавство.

Соціологічна інформація являє собою документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами соціологічної інформації є до­кументовані або публічно оголошені відомості, у яких відобра­жено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень.

У статті 27 Закону України «Про інформацію» також містить­ся визначення поняття «документ» — «це — передбачена за­коном матеріальна форма одержання, збирання, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магніт­ній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві» [1, с. 66]. Також подані поняття «первинний документ» та «вторинний документ». Перший є документ, що містить у собі вихідну інформацію, а другий, вторинний документ — це документ, що є результатом аналітико-синтетичної та іншої обробки одного або кількох документів. Підкреслимо, що саме останній вид документів є визначальним у курсі «Аналітико-синтетич-на переробка документної інформації».

У подальших статтях Закону зазначені режими доступу до інформації (відкрита інформація та з обмеженим доступом); доступ громадян до інформації про них (стаття 31); у статтях 32-37 охарактеризовані інформаційний запит, терміни роз­гляду запиту, причини відмов та оскарження відмов щодо дос­тупу до офіційних документів. Статті 38 і 39 визначають право власності на інформацію та розглядають інформацію як товар.

Закон України «Про інформацію» також подає визначення термінів «інформаційна продукція» та «інформаційна послу­га». «Інформаційна продукція — це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення ін­формаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ та організацій» [1, с. 73], а інформаційна послуга — це «здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяль­ності по доведенню інформаційної продукції до споживачів із метою задоволення їх інформаційних потреб» [1, с. 73-74].