Тема 9. Суб’єкт злочину

1. Поняття суб'єкта злочину.

2. Ознаки суб'єкта злочину.

3. Спеціальний суб'єкт злочину.

4. Поняття осудності.

5. Критерії неосудності.

6. Обмежена осудність.

7. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння.

Питання 1. Поняття суб’єкта злочину

Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18 КК України). Суб'єкт злочину, як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: фізична особа, осудна, яка досягла певного віку. Суб'єкт злочину, якому притаманні вказані ознаки, називається загальним суб'єктом злочину. Поряд з поняттям загального суб'єкта, КК передбачає і поняття спеціального суб'єкта злочину.

Питання 2. Ознаки суб’єкта злочину.

Суб'єктом злочину можуть бути визнані лише фізичні особи. Таким чином, нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці і особи без громадянства. Не можуть бути визнані суб'єктами злочинів юридичні особи.

Осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Злочин завжди є актом поведінки свідомо діючої особи. Стан осудності – це норма, типовий стан психіки людини, характерний для її віку. Лише осудна особа може підлягати кримінальній відповідальності.

Вік людини – це певний етап його розвитку, що характеризує міру сформованості його особи. За загальним правилом кримінальної відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років (ч. 1 ст. 22 КК). В той же час закон (ч. 2 ст. 22 КК) передбачає так званий знижений вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Згідно ч. 2 ст. 22 КК особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за злочини, перелік яких міститься в ч.2 ст.22 КК України. Цей перелік є вичерпним.

В основу встановлення можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності з 14-річного віку покладені наступні обставини:

1) рівень розумового розвитку особи, який дає підстави вважати, що особа в 14-річному віці вже розуміє суспільну небезпечність і протиправність діянь, вказаних у ч. 2 ст. 22 КК;

2) значна поширеність подібних злочинів, що здійснюються підлітками;

3) висока суспільна небезпечність таких злочинів.

Суб'єктами деяких злочинів можуть бути особи, яким більше 16 років.

Питання 3. Спеціальний суб’єкт злочину

Спеціальний суб'єкт – це особа, яка окрім необхідних загальних ознак має додатково спеціальні (особливі) ознаки.

Ознаки спеціального суб'єкта завжди доповнюють загальне поняття і тому вони завжди є додатковими. Такими ознаками, наприклад, є ознаки громадянства для суб'єкта державної зради (ст.111 КК); ознаки посадової особи для суб'єкта одержання хабара (ст.368 КК). Ці додаткові ознаки можуть бути прямо вказані в тексті диспозиції конкретної статті або безпосередньо витікати з тексту відповідної кримінально-правової норми. В деяких випадках ознаки спеціального суб'єкта можуть бути вказані лише в частині статті КК, що передбачає кваліфікуючі ознаки злочину.

Питання 4. Поняття осудності

Згідно ст.19 КК, осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Із станом осудності пов'язане і здійснення (реалізація) мети кримінального покарання, яке є не лише карою за вчинений злочин, але й направлено на виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Осудність є не лише фактичною, але й юридичною передумовою вини і відповідальності, оскільки осудність, як і кримінальна відповідальність, а також винність реалізуються на підставі норм права.

Питання 5. Критерії неосудності

Неосудною визнається особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

Осудність або неосудність визначається лише на момент вчинення особою суспільно небезпечного діяння і лише у зв'язку з ним.

У законі поняття неосудності визначається за допомогою двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного).

Медичний критерій визначає всі можливі психічні захворювання, які істотно впливають на свідомість і волю людини. У ч. ст. 19 КК вказані чотири види психічних захворювань:

1) хронічні психічні хвороби;

2) тимчасові розлади психічної діяльності;

3) недоумство;

4) інший хворобливий стан психіки.

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для висновку про неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння.

Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок одного з захворювань, вказаних вище.

Інтелектуальна ознака критерію неосудності, по-перше, означає, що особа не розуміє фактичну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки, а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність, а по-друге - що особа не здатна розуміти суспільно небезпечний характер своїх дій.

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про таку ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями.

Особа, визнана неосудною не підлягає кримінальній відповідальності незалежно від тяжкості вчиненого суспільно небезпечного діяння. До такої особи, на підставі ч. 2 ст. 19 КК, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, що передбачені ст. 94 КК.

Питання 6. Обмежена осудність

Відповідно до ст. 20 КК, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину внаслідок психічного розладу повною мірою не здатна була усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними.

Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона враховується судом при призначенні покарання й є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Питання 7. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння

Питання про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені в стані сп'яніння має декілька аспектів:

1) його рішення має значення для визначення обставин, які обтяжують покарання що обтяжує покарання;

2) воно пов'язане із встановленням осудності (обмеженій осудності), з оцінкою психічного стану особи.

Згідно ст. 21 КК, особа, яка вчинила злочин в стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності;

Сп'яніння буває двох видів: фізіологічним і патологічним.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК вчинення злочину особою, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих речовин, вважається обставиною, що обтяжує покарання.