Тема 20. Судимість

1. Поняття судимості.

2. Погашення судимості.

3. Зняття судимості.

Питання 1. Поняття судимості

Засудження особи з призначенням їй покарання у встановлених законом випадках тягне за собою судимість.

Судимість – це особливе правове становище особи, яке тягне за собою правові обмеження (у виборі професії (виду діяльності) та місця проживання; в обов’язку повідомляти про судимості в офіційних документах), а також кримінально-правові наслідки у випадку вчинення особою нового злочину:

1) судимість є перешкодою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставах ст.ст. 45-49 КК;

2) є кваліфікуючою ознакою вчинення нового злочину, наприклад повторність у статтях 185-191 КК та ін.;

3) є підставою для посилення покарання п. 1 ст. 67 КК;

4) впливає на визначення виду виправно-трудової колонії відбування покарання;

5) є перешкодою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК).

Такі обмеження та правові наслідки судимості особа має тільки протягом строку, встановленого законом.

Після закінчення встановленого законом строку судимість погашається, якщо особа протягом цього часу не вчинить нового злочину. Тривалість строку судимості залежить від виду та тяжкості призначеного судом покарання (ст. 89 КК).

Питання 2. Погашення судимості

Погашення судимості – це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов.

Законом встановлені строки та порядок визнання особи такою. Що не має судимості, тобто строки та порядок погашення судимості.

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину, та якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені до обмеження волі або позбавленню волі (крім випадків засудження до позбавлення волі строком біль ніж п’ять років за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

При розрахунку строків погашення судимості враховується, що строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття основного і додаткового покарання.

Якщо особу у встановленому законом порядку було достроково звільнено від відбування покарання, строк розрахунку судимості обчислюється з фактично відбутого покарання, з моменту звільнення від відбування покарання. У разі, якщо невідбута частина позбавлення волі замінюється більш м’яким покаранням, строки погашення судимості обчислюються, виходячи з відбутого строку позбавлення волі, з моменту відбуття більш м’якого покарання.

Якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знов вчинила злочин перебіг строку погашення судимості переривається. В такому разі строк погашення судимості за першим злочином обчислюється після фактичного відбуття покарання за останній злочин. В цих випадках особа вважається судимою за обидва злочини до завершення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них.

Питання 3. Зняття судимості

Зняття судимості – це припинення судимості за рішенням суду.

Зняття судимості – це право суду, але не обов’язок.

Зняття судимості можливе тільки до перебігу строків погашення судимості, передбачених ст. 89 КК, тому воно завжди є достроковим.

Для зняття судимості згідно зі ст. 91 КК необхідні такі умови:

1) відбуття особою покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;

2) закінчення не менше половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК;

3) встановлення судом факту виправлення особи.

Порядок зняття судимості встановлюється КПК України (ч. 3 ст. 91 КК).