Тема 22. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

1. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх і особливості їх призначення.

4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування.

5. Погашення та зняття судимості.

Питання 1. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла на момент вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (загальний вік) або чотирнадцяти (знижений вік) років. Вік суб'єкта злочину виконує не тільки роль критерію мінімальної вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років на момент вчинення злочину.

Поряд із загальними положеннями, що відносяться до питань про кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Ці особливості закріплено в розділі XV КК України:

1) звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності (ст. 97, ч. 2 ст. 106);

2) види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх (ст. 98 -102);

3) призначення покарання (ст. 103);

4) звільнення від покарання та його відбування (ст. 104 -107);

5) погашення і зняття судимості (ст. 108).

П. 3 ч. 1 ст. 66 КК України передбачає, що вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, яка пом'якшує покарання.

Питання 2. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності

Закон передбачає два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97).

Згідно ст. 97 КК, неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. Під цими заходами розуміють передбачені кримінальним законом особливі засоби впливу, що не є кримінальним покаранням.

Ознаки таких заходів: передбаченість їх кримінальним законом, застосування їх тільки судом, застосування їх тільки до неповнолітніх, що вчинили злочин, відсутність в них ознак кримінального покарання.

Ч. 2 ст. 105 містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) накладення на неповнолітнього (з 15 років), який має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу для дітей і підлітків.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 106).

Ч. 2 ст. 106 КК передбачає такі строки давності:

2 роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

7 років - у разі вчинення тяжкого злочину;

10 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Питання 3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх і особливості їх призначення

Відповідно до ч.1 ст. 98 КК до неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт, позбавлення волі на певний строк. На підставі ч. 2 ст. 98 КК до неповнолітніх можуть бути застосовані й додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф застосовується до неповнолітніх, які мають свої кошти або майно. Ч. 2 ст. 98 передбачає таке обмеження: не вище 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов'язковим урахуванням судом майнового стану неповнолітнього.

Громадські або виправні роботи можуть застосовуватися до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років. Громадські роботи можуть призначатися на строк до 120 годин і тривалістю не більше 2 годин в день. Виправні - від 2 місяців до 1 року, при цьому в доход держави відраховується від 5% до 10%.

Арешт (ст. 101 КК) може застосовуватися до неповнолітніх віком від 16 років строком від 15 до 45 діб.

Позбавлення волі (ч. 2 ст. 102 КК) не може застосовуватися до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Згідно ч. 3 ст. 102 позбавлення волі може призначатися:

- за вчинення повторного злочину невеликої тяжкості на строк до 2 років;

- за злочин середньої тяжкості - до 4 років;

- за тяжкий злочин - до 7 років;

- за особливо тяжкий злочин - до 10 років;

- за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини - до 15 років.

При призначенні покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати умови його життя та виховання, рівень розвитку й інші особливості.

Питання 4. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування

1. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Умови такого звільнення:

1) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості;

2) щире розкаяння та бездоганна поведінка.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Умови такого звільнення:

1) воно можливе тільки при засудженні неповнолітніх до позбавлення волі;

2) іспитовий строк установлюється тривалістю від 1 до 2 років;

3) суд може покласти на окрему особу, з її згодою, обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи.

3. Звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку.

Для закінчення давності виконання обвинувального вироку ч. 3 ст. 106 встановлює такі строки:

- 2 роки -у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

- 5 років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

- 7 років - у разі вчинення тяжкого злочину;

- 10 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

4. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Підстава такого звільнення – бездоганна поведінка та сумлінне ставлення до праці та навчання, але тільки після фактичного відбуття:

- не менш ніж 1/3 призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості та за необережний тяжкий злочин;

- не менш ніж 1/2 призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, або якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин до досягнення 18 років;

- не менш ніж 2/3 строку покарання у вигляді позбавлення волі за умисний особливо тяжкий злочин, або якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі та була умовно-достроково звільнена, але до 18 років знову вчинила умисний злочин.

Питання 5. Погашення та зняття судимості

Ч. 2 ст. 108 КК визнає такими, що не мають судимості, наступні категорії неповнолітніх:

1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом 1 року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом 3 років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;

4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом 5 років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Ст. 91 КК передбачає дострокове зняття судимості з неповнолітніх, з урахуванням таких обставин:

1) відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин;

2) закінчення не менш ніж 1/2 терміну погашення судимості, визначеного в п.п. 3 і 4 ч.2 ст. 108 КК.

Загальною умовою є невчинення в ці строки нового злочину.