Тема 11. Стадії злочину

1. Поняття і види стадій вчинення злочину.

2. Закінчений і незакінчений злочин.

3. Готування до злочину.

4. Замах на злочин.

5. Відповідальність за готування до злочину та за замах на злочин.

6. Добровільна відмова від вчинення злочину.

Питання 1. Поняття і види стадій вчинення злочину

Стадії вчинення умисного злочину - це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, яка спрямована на досягнення певної мети і тому вони можуть міститися тільки в злочинах з прямим умислом.

КК України визнає злочинними три стадії вчинення злочину:

1) готування до злочину;

2) замах на злочин;

3) закінчений злочин;

Питання 2. Закінчений і незакінчений злочин

Закінчений злочин має місце в тих випадках, коли діяння містить в собі всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України (ст. 13 КК України).

Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з моменту, коли настав вказаний у диспозиції статті КК суспільно небезпечного наслідку.

Злочин із формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення діяння незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків.

У злочинах з усіченим складом момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, тобто на стадію готування або замаху.

Незакінчений злочин – це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК у зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного (ч.2 ст.13 КК України).

При готуванні злочину та замаху на нього умисел винного повністю не реалізований, об'єктивна сторона не розвинена, шкода об'єкту не заподіюється саме за причинами, що не залежать від волі винного. У закінченому злочині умисел реалізується повністю, об'єктивна сторона виконується, об'єкту заподіюється шкода.

Видами незакінченого злочину відповідно до ч. 2 ст. 13 КК є готування до злочину та замах на злочин.

Питання 3. Готування до злочину.

Готування до злочину – це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ст. 14 КК України).

З суб'єктивної сторони готування можливе тільки з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови для вчинення певного злочину і бажає створити такі умови.

Види готування до злочину:

1) підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

2) пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину;

3) підшукування співучасників;

4) змова на вчинення злочину;

5) усунення перешкод;

6) інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину - це дії з придбання, отримання, купівлі, пошуку засобів чи знарядь для вчинення злочину.

Знаряддя вчинення злочину – це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону складу закінченого злочину.

Пристосування засобів і знарядь для вчинення злочину - це будь-які дії з виготовлення або зміні предметів, внаслідок чого вони стають придатними або більш зручними для відповідного застосування.

Умисне створення умов для вчинення злочину – це різноманітні дії, що створюють можливість вчинення злочину.

Виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Питання 4. Замах на злочин

Замах на злочин – це умисне діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, передбачене відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного (ч.1 ст.15 КК України).

Об'єктивними ознаками замаху є:

а) вчинення діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;

б) недоведення злочину до кінця;

в) незалежність причин недоведення злочину до кінця від волі винного.

Види замаху на злочин:

1) закінчений;

2) незакінчений.

Закінченим замахом на злочин визнається той, в якому особа виконала усі дії , які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2 ст.15 КК України).

Незакінченим визнається такий замах, при якому особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч.3 ст. 15 КК України).

Залежно від придатності об'єкта і засобів посягань розрізняють придатний і непридатний замахи. Непридатний замах поділяється на замах при помилці в об'єкті і замах з непридатними засобами.

Замаху при помилці в об’єкті злочину властиво те, що безпосередньому об’єкту, на спричинення шкоди якому спрямовано умисел винного, шкода не спричиняється або навіть відсутня загроза спричинення шкоди. Це відбувається у зв’язку з наявністю помилки в об’єкті злочину. Дії винного слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу.

За замаху з непридатними засобами особа, яка здійснює замах, вважає, що засоби, які вона використовує, можуть спричинити злочинний результат. Але ці засоби є непридатними та об’єктивно не можуть спричинити бажані для винного злочинні наслідки.

Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об'єктивною стороною, а від готування - характером вчинених діянь.

Питання 5. Відповідальність за готування до злочину та за замах на злочин

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14 КК). Не є злочином і замах, що не становить суспільної небезпеки.

Єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність в діянні особи складу злочину. При готуванні та замаху підставою кримінальної відповідальності є склад незакінченого злочину, відповідно склад готування до злочину чи склад замаху на злочин.

Кваліфікація готування до злочину та замаху на злочин здійснюється за ст. 14 або ст. 15 КК України і за тією статтею Особливої частини КК, яка встановлює відповідальність за закінчений злочин, до якого суб’єкт готувався або на який вчинив замах (ст.16 КК України).

Суспільна небезпечність замаху на злочин, а тим більше готування до злочину менша, ніж при закінченому злочині. Тому за замах на злочин, і особливо за готування до нього, в судовій практиці зазвичай призначається менш суворе покарання.

Відповідальність за замах із неконкретизованим умислом настає за фактично спричинену шкоду.

Відповідальність за замах із альтернативним умислом визначається відповідно до умислу на найбільш тяжкий злочин.

Питання 6. Добровільна відмова від вчинення злочину

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч.1 ст.17 КК України).

Остаточна відмову означає дійсне та безповоротне припинення особою задуманого нею злочину і відсутність наміру продовжити його в майбутньому.

При добровільній відмові особа свідомо, із власної волі припиняє злочинну діяльність. Важливою ознакою добровільної відмови є наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця. Якщо особа припиняє злочинне діяння, переконавшись у фактичній неможливості його успішного вчинення, то це не добровільна, а вимушена відмова.

Добровільна відмова можлива тільки у незакінченому злочині, лише до моменту закінчення злочину, бо тільки в цьому випадку особа може ліквідувати (припинити) створену нею небезпеку заподіяння шкоди об’єкту, який охороняється кримінальним законом.

Відсутність або малозначність суспільної небезпеки, вини є підставами виключення кримінальної відповідальності при добровільній відмові від злочину. Особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.

За добровільної відмови особа звільняється від кримінальної відповідальності, а діяльне каяття є, зазвичай, обставиною, що пом’якшує покарання. Добровільна відмова може бути діянням, а діяльне каяття – завжди активна поведінка. Добровільна відмова можлива тільки за незакінченого злочину, а діяльне каяття – і за закінченого злочину. Добровільна відмова можлива від злочинів із прямим умислом, а діяльне каяття – і в необережних злочинах.

Діяльне каяття – це такі дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про прагнення загладити його наслідки.