Питання 3. Предмет злочину

Поряд з предметом суспільних відносин виокремлюють і предмет злочину. Предмет відносин - це структурний елемент суспільних відносин. Предметом злочину вважаються речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях осіб ознак конкретного складу злочину. Предмет злочину виступає факультативною ознакою складу злочину.

В багатьох випадках в самому кримінальному законі вказано лише на певний вид предметів. Будь-який з предметів даного виду має однакове значення для кримінальної відповідальності.

Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випадків він є обов’язковою ознакою об’єкта злочину певного виду. Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій.

Якщо предмет злочину – це те, на що впливає злочинець, то знаряддя – це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння.

Як і безпосередній об’єкт, предмет злочину може бути критерієм розмежування схожих злочинних діянь.

Тема 8. Об’єктивна сторона злочину

1. Поняття та значення об’єктивної сторони злочину.

2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність).

3. Значення непереборної сили, непереборного фізичного примусу для вирішення питання кримінальної відповідальності за суспільно небезпечну дію або бездіяльність.

4. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення.

5. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

6. Характеристика факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

Питання 1. Поняття та значення об’єктивної сторони злочину

Об’єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішне вираження) злочину, яка характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобом вчинення злочину.

Умовно процес вчинення злочину можна з точки зору його об’єктивної сторони поділити на три етапи:

1) дія (бездіяльність) - його зовнішня, виконавча, фактична сторона, яку можуть побачити присутні, зрозуміти та визначити місце, час, обставини і використані при цьому способи та засоби;

2) причинний зв’язок - об’єктивно існуючий зв’язок предметів і явищ у природі;

3) злочинні наслідки - ті зміни, які трапляються в результаті вчинення злочину і, в свою чергу, є суспільно небезпечними.

Значення об’єктивної сторони:

1) об’єктивна сторона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності;

2) ознаки об’єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину;

3) об’єктивна сторона має значення для правильної кваліфікації злочину;

4) об’єктивна сторона має значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних;

5) врахування ознак об’єктивної сторони в кожному конкретному випадку дозволяє правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до цього призначити покарання.

Питання 2. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність)

Термін «діяння» визначається сукупністю наступних ознак: діяння має бути суспільно небезпечним, протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Діяння може бути у формі дії або бездіяльності.

Дія - це активна, вольова, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб’єкта.

З фізичної сторони дія може бути простою та складною. Прості дії містять в собі одиничні акти поведінки людини. Складні дії характеризуються ускладненою структурою.

Залежно від характеру впливу на об’єкт злочину всі дії можна поділити на фізичні та інформаційні.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає в невчиненні нею конкретної дії, яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. За своїми соціальними і юридичними ознаками бездіяльність тотожна дії.

Обов’язковою умовою кримінальної відповідальності особи за бездіяльність є наявність у неї обв’язку діяти певним чином і наявність у даних конкретних умовах реальної можливості так діяти.

Обов’язок здійснити деякі дії може випливати з різних підстав:

а) з закону;

б) з професійних або службових обов’язків;

в) з договору;

г) з родинних відносин;

д) з попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створила небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов’язане надати їй допомогу.

Питання 3. Значення непереборної сили, непереборного фізичного примусу для вирішення питання кримінальної відповідальності за суспільно небезпечну дію або бездіяльність

Іноді воля особи при вчиненні нею дії чи бездіяльності не проявляється. В таких випадках через наявність визначених обставин вчинена дія (бездіяльність), в якій відсутній прояв волі особи, втрачає свій кримінально-правовий характер. Тому тут відсутнє й саме діяння в якості ознаки об’єктивної сторони злочину. До таких обставин відносяться:

а) непереборна сила;

б) непереборний фізичний примус;

в) психічний примус, який відповідає вимогам крайньої необхідності.

Непереборна сила - це надзвичайна і така, яку не можна усунути в даних умовах обставина. Джерелом непереборної сили можуть бути явища природи, хвороби, технічні механізми та ін.

Непереборний фізичний примус - це протиправний фізичний вплив однієї людини на іншу, який цілком пригнічує волю особи, по відношенню до якої було вчинено насильство, внаслідок чого вона була позбавлена можливості обрати бажаний варіант поведінки і вчинила в результаті насильства такі дії, якими була заподіяна шкода іншій особі або не вчинила тих дій, які вона повинна була вчинити в даній ситуації.

Психічний примус - це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчиняти тих чи інших дій, які в даній ситуації повинні бути вчинені, під загрозою фізичного насильства, заподіяння матеріальної або моральної шкоди. Дія або бездіяльність, вчинені в результаті психічного примусу, не тягнуть за собою кримінальну відповідальність лише за умови, що мав місце стан крайньої необхідності.

Питання 4. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення.

Суспільно небезпечні наслідки – це шкода, заподіяна злочинним діянням суспільним відносинам, які охороняються законом або реальна загроза заподіяння такої шкоди.

Наслідки поділяються на дві групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру.

Шкода може бути:

- фізичною – вбивство, тілесні ушкодження;

- майновою – знищення або пошкодження майна;

- моральною – приниження честі, гідності;

- політичною – підрив державної самостійності, незалежності.

Вище перелічені види практично не зустрічаються в чистому вигляді, фізична шкода часто поєднується з моральною шкоду.

Залежно від виду безпосереднього об’єкту, якому заподіюється шкода суспільно небезпечним діянням, наслідки поділяються на основні та додаткові. В свою чергу, додаткові наслідки поділяються на обов’язкові (додатково обов’язкові) і факультативні (додатково факультативні).

У злочинних наслідках важливо відрізняти також їхню фізичну та суспільну сутність.

Фізична сутність полягає в конкретних змінах, які настають у зовнішньому світі.

Значення суспільно небезпечного наслідку полягає в тому, що він є:

1) однією з підстав криміналізації (декриміналізації) діяння;

2) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування злочину від інших правопорушень;

3) підставою, яка враховується судом при призначення покарання і в межах санкції відповідної статті КК.

Питання 5. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Причинний зв’язок в кримінальному праві – це об’єктивно існуючий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, коли дія або бездіяльність викликає настання суспільно небезпечного наслідку.

При аналізі і встановленні причинного зв’язку між діянням і суспільно небезпечними наслідками необхідно враховувати наступні положення:

1) причинний зв’язок як ознака об’єктивної сторони складу злочину повинен встановлюватися у злочинах з матеріальним складом;

2) у кожному випадку необхідно встановити не тільки діяння, але й суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв'язок між діянням і наслідками як явищами реальної дійсності;

3) для чіткого встановлення зв’язку між причиною та наслідком, необхідно штучно ізолювати два явища – суспільно небезпечне діяння і суспільно небезпечний наслідок – від інших причинно-наслідкових категорій, які так чи інакше перебувають у взаємодії з наслідками;

4) причинний зв’язок має місце тільки тоді, коли діяння виступає необхідною умовою настанням наслідку. З цього випливають наступні вимоги:

а) причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку;

б) причина (діяння) повинна викликати наслідок;

в) причинний зв'язок має місце тільки в тому випадку, коли діяння є головним, вирішальним фактором настання суспільно небезпечного наслідку;

г) діяння знаходиться у причинному зв’язку з наслідком, якщо воно з неминучістю викликає настання цього наслідку.

В теорії кримінального права виділяють наступні види необхідних причинних зв’язків, які мають кримінально-правове значення:

1) причинний зв'язок при «безпосередньому заподіянні»;

2) опосередкований необхідний причинний зв'язок;

3) необхідний причинний зв'язок при співучасті;

4) необхідний причинний зв'язок за наявності особливих обставин з боку потерпілого.

Питання 6. Характеристика факультативних ознак об’єктивної сторони злочину

Спосіб, місце, час, засіб і обстановка вчинення злочину мають різне значення залежно від того, чи відносяться вони кримінальним законом до ознак певного складу злочину. Якщо диспозиція передбачає ці ознаки, то вони є обов’язковими для цього складу злочину, якщо ні, то – необов’язковими.

Спосіб вчинення злочину – це способи та методи здійснення злочину, форма вчинення, виконання суспільно небезпечного діяння..

Місце вчинення злочину - це територія чи інше місце, де відбулося суспільно небезпечне діяння та настали його суспільно небезпечні наслідки.

Час вчинення злочину - це певний відрізок (проміжок) часу, протягом якого відбувається суспільно небезпечне діяння, і настають суспільно небезпечні наслідки.

Засоби вчинення злочину – це ті предмети, речі, пристосування матеріального світу, за допомогою яких злочин було вчинено.

Дуже часто при вчиненні злочину використовують такі засоби: зброя, різні інструменти, пристосування, автомототранспортні засоби; отрута.

Обстановка вчинення злочину – це сукупність тих обставин, умов, при наявності яких злочин було вчинено.