Лекція № 15

Тема 12. Облік розрахунків з бюджетом План.

1.Нормативна база з організації обліку податків і зборів.

2.Порядок нарахування податків в бюджет: податок на прибуток, податок на добавлену вартість(ПДВ), податок з доходу фізичних осіб (ПДФО) та інших.

3.Облік податку на прибуток.

4. Облік ПДВ

5.Облік інших податків в бюджет.

6.Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за податками і платежами.

1.Нормативна база з організації обліку податків і зборів.

Основними нормативно-правовими документами, які врегульовують питання обрахунку і сплати податків і платежів суб’єктами підприємницької діяльності, є:

- Податковий кодекс України Харків «Одіссей», 2010-568с;

• Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР;

• Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1991р. № 168/97-ВР;

• Закон України «Про податок з власників транспортних засобів» від 11.12.1991р. № 1963-XII;

• «Інституція про прибутковий додаток з громадян», затверджена Наказом Головної держаної податкової інспекції України від 21.04.1993р. № 12 та ін.

Бухгалтерськими документами, на підставі яких проводяться нарахування податків до бюджету, виступають:

• по податку на додану вартість – «додаткова накладна»;

- Податок з доходу фізичних осіб – «Розрахунково-платіжна відомість»;

• Штрафні санкції податкових органів оформлення таза допомогою актів або протоколів;

• Комунального податку та податку з власників транспортних засобів – розрахунок .

Сплата належних податків і платежів до бюджету із розрахункового рахунку здійснюється за допомогою документа «Платіжне доручення».

Синтетичний облік розрахунків за податками і платниками здійснюють при журнально-операційній формі обліку у журналі-ордері № 3, а при спрощеній формі обліку – у відомості И-5.

2.Порядок нарахування податків в бюджет: податок на прибуток, податок на добавлену вартість(пдв), податок з доходу фізичних осіб (пдфо) та інших

Підприємство є платником податку з прибутку, так як воно здійснює діяльність, яка спрямована на отримання прибутку.

Основним нормативно-правовим документом, яке врегульовує питання обрахунку і сплати податків і платежів суб’єктами підприємницької діяльності, є:

- Податковий кодекс України Харків «Одіссей», 2010-568с.

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” станом на 1 грудня 1999 року (№ 283/97 – ВР), об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається платником зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно із Законом: на суму валових витрат платника податку, або суму амортизаційних відрахувань.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Прибуток підприємства оподатковується за ставкою 25% до об’єму оподаткування.

Для ведення податкового обліку використовують такі періоди, як звітний (податковий) квартал і звітний рік.

Податок з прибутку згідно із Законом України про цей податок нараховується всіма підприємствами в розмірі 25 процентів від прибутку, а малі підприємства за своїм бажанням — у розмірі 10 чи 6 процентів, але з суми надходжень коштів від реалізації чи інших доходів.

Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості, яка сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг. Головна особливість цього податку полягає в тому, що його платниками по суті є кінцеві споживачі товарів і послуг. За допомогою цього податку між кінцевими споживачами рівномірно розподіляється та частина створеного у суспільстві продукту, яка має централізуватись і задовольняти загальнодержавні потреби. Він стимулює економію витрат усіх видів матеріальних ресурсів. У сфері обігу податок на додану вартість стимулює продавців до стримування продажних цін на товари і послуги.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну.

Підприємство справляє податок за формулою:

С_ПДВ = (В + З + М) х ; та С_ПДВ = (В + З) х ,

де С_ПДВ – сума ПДВ;

В – митна вартість;

З – митні збори;

М – мито;

П – ставка податку на додану вартість.

У строки, передбачені для сплати податку, підприємство подає податковому органу (ДПІ) за місцем знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.

Суми податку на прибуток зараховуються до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.