2. Облікові регістри, техніка запису даних до них

Після бухгалтерської обробки дані первинних документів відображають у відповідних облікових регістрів.

Облікові регістри – це спеціальні таблиці, призначені для відображення документально оформлених господарських операцій в системі рахунків, для накопичення та зберігання облікової інформації.

Для синтетичного та аналітичного обліку господарських операцій підприємства застосовують облікові регістри, рекомендовані Мінфіном України.

Регістри класифікуються:

-за зовнішнім виглядом (книги, картки, відомості)

-за призначенням і характером запису (хронологічні, систематичні, комбіновані)

-за змістом (синтетичні, аналітичні, комбіновані)

-за формою (односторонні, двосторонні, багатографічні, шахові)

-за способом складання (машинні, ручні)

До ведення облікових регістрів пред’являються вимоги:

• своєчасність і акуратність записів;

• короткість, ясність;

• точність записів тексту і цифр.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах після перевірки первинних документів за формою і змістом і в тому звітному періоді, в якому вони здійснені. Записи в регістри роблять чорнилом або за допомогою технічних засобів.

Хронологічний – запис операцій у календарній послідовності їх виконання.

Систематичний – запис операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

3. Порядок перевірки і обробки документів. Організація документобороту. Збереження документів.

Документи після виконання господарських операцій передаються в бухгалтерію і там підлягають бухгалтерській обробці:

-перевірка (по суті, формальна, арифметична);

-розцінка (таксування);

-групування;

-контирування (зазначення кореспондентських рахунків).

Документообіг – це рух документів з моменту складання або одержання від інших підприємств до передачі на зберігання в архів після запису в облікові регістри.

Для правильності організації бухгалтерського обліку на підприємстві складається план документообігу та графік документообігу. Вони розробляються головним бухгалтером і затверджуються керівником.

Після бухгалтерської обробки документи передаються в архів (поточний та постійний). Терміни зберігання документів затверджені наказом Головного управління при Кабміні України.

4.Форми ведення бухгалтерського обліку.

Форма бухгалтерського обліку – це система поєднання різних видів облікових регістрів, послідовності та способів ведення записів у них для відображення наявності та руху засобів підприємства і джерел їх утворення.

Сучасними формами бухгалтерського обліку є: меморіально-ордерна; журнально-ордерна; журнальна , журнал-головна; автоматизована.

1. Меморіально-ордерна форма була сформована у 80-х роках ХХ ст. Суть її полягає у відображенні господарських операцій у меморіальних ордерах, які потім групуються у контрольній відомості, що використовуються як Головна книга.

Аналітичний облік ведеться у відомостях, картках, на вільних аркушах. Картки чи вільні аркуші відповідно реєструються.

Переваги меморіально-ордерної форми:

• простота побудови облікових регістрів;

• можливість застосування до різних типів підприємств;

• наочність записів;

• можливість домогтися повноти і правильності записів шляхом звірин даних синтетичного й аналітичного обліку;

• можливість розподілу облікових робіт між окремими працівниками.

Недоліки даної форми обліку:

• багаторазовий запис тих самих господарських операцій;

• складання значної кількості меморіальних ордерів;

• роз’єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що призводить до відставання аналітичного обліку від синтетичного;

• необхідність виконання значної кількості робіт наприкінці місяця;

• недостатня пристосованість до аналізу господарської діяльності та автоматизації облікових процесів;

• непристосованість регістрів до складання звітності.

Найпоширенішою є журнально-ордерна форма та журнальна форма ведення бухгалтерського обліку. Вона ґрунтується на принципах накопичення і групування однорідних господарських операцій в облікових регістрах – журналах і відомостях до них. Основними обліковими регістрами є журнали. Журнали побудовані за кредитовою ознакою. Це означає, що в кожному журналі відображають тільки кредитові обороти певного рахунка в кореспонденції з дебетовими рахунками. У журналах поєднується хронологічний облік з систематичним, а за окремими рахунками – синтетичним й аналітичним.

Переваги журнально-ордерної форми обліку:

• скорочення кількості записів через відсутність і дублювання в облікових регістрах;

• суворо регламентований порядок ведення обліку, що зумовлено заздалегідь надрукованими рахунками і позиціями;

• наочність записів посилює контроль за правильністю їх здійснення;

• спрощене ведення аналітичного обліку завдяки його поєднанню з синтетичним, що дає можливість усунути відставання аналітичного обліку;

• полегшується складання різних форм звітності, оскільки інформація одержується безпосередньо з регістрів;

• створюються умови для розподілу обов’язків облікових працівників;

• ефективне використання обчислювальної техніки.

Недоліки даної форми обліку:

• різна побудова регістрів журналів і відомостей;

• високі вимоги до рівня фахової підготовки облікових працівників.

В даний час більшість підприємств використовують спрощену журнальну форму обліку, яка складається з 7 журналів. ;

Автоматизована форма обліку передбачає виконання облікової роботи на ЕОМ.

Інформація вводиться в машини за допомогою, магнітних стрічок, дисків, барабанів. Обробка інформації проводиться дуже швидко і результати видаються у вигляді друкованих форм необхідного змісту.

Але ця форма має недоліки:

• висока вартість обладнання не дає змоги придбати його усім підприємствам ;

• відокремленість взаємодії усіх служб по прийняттю управлінських рішень.

Автоматизована або комп’ютерна форма бухгалтерського обліку передбачає використання швидкодіючих ЕМО, які забезпечують автоматизований процес збирання реєстрації і опрацювання облікової інформації шляхом застосування системи програмного забезпечення.