2. Робота студентів з науковою літературою як основна форма самостійної роботи.

Методичні вимоги щодо роботи з науковою книгою.

Робота з науковою книгою є основою всіх форм і видів самостійної роботи студентів – як навчально-дослідної, так і науково-дослідної. Уміння і бажання студента працювати з книгою визначають успішність його навчання та досягнення у науковій роботі.

Зміст самостійної роботи студентів з вивчення конкретної соціальної дисципліни визначають навчальна програма дисципліни, методичні матеріали, завдання та вказівки викладача. Самостійна робота студентів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектом лекцій викладача тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студентам також рекомендують відповідну наукову літературу (першоджерела, монографії, статті).

Самостійно працювати над вивченням конкретної дисципліни студенти можуть у бібліотеці вищого навчального закладу чи факультету, навчальному кабінеті, комп'ютерному класі тощо, а також у домашніх умовах.

За всієї багатоманітності форм і засобів самостійної роботи студентів основний її зміст становить їх систематична робота з книгою – навчальними та науковими виданнями. Викладач повинен сформувати у них уміння і навички щодо виконання такої роботи.

Існують певні методичні вимоги до формування у студентів умінь і навичок роботи з науковою книгою:

1) систематичність, яка означає, що працювати з книгою студент повинен щоденно, а не від випадку до випадку, наприклад, під час підготовки до іспиту чи заліку. Формування у студентів звички систематичного читання є одним із найважливіших завдань викладача, але водночас студент сам повинен привчити себе працювати з книгою щоденно протягом усього навчального року. Систематична робота з книгою розвиватиме у студентів інтерес до науки і наукового дослідження;

2) розуміння і свідоме засвоєння прочитаного. Для розуміння написаного в книзі студент повинен мати здатність до абстрактного мислення, певний рівень теоретичної підготовки, термінологічної грамотності, яка полягає у знанні значень слів і словосполучень як термінів відповідної науки. Свідоме засвоєння прочитаного передбачає не механічне його запам'ятовування, а розуміння матеріалу, що вивчається, не збирання і накопичення фактів, а розкриття їх сутності, встановлення зв'язків і закономірностей. Студентам необхідно пояснити, що розуміння значення наукових термінів сприяє формуванню логічного мислення. Важливим є зацікавлення студентів походженням (етимологією) термінів та їх зв'язками із суміжними поняттями;

3) критичне ставлення до написаного. Друковане слово викликає у більшості людей довіру вже самим фактом його друкування. Люди зазвичай сприймають надруковану інформацію як істинну, хоча вона може такою не бути. Така ситуація можлива не тільки у повсякденному житті, а й у науці, де багато гіпотез, припущень, спірних і взаємосуперечливих позицій, концепцій тощо. Є книги, в яких наведено застарілі факти, неправильні судження й висновки. Зрештою, сам процес наукового пізнання є діалектичним поєднанням істинного і хибного знання. Абсолютної істини, істини «в останній інстанції» немає. Тому студентів потрібно навчити критичного ставлення до написаного в книзі, без якого неможливий розвиток науки;

4) формування власної позиції з питання, про яке йдеться в книзі. Критичне ставлення до написаного має полягати не в його запереченні, а в намаганні знайти слабкі місця в позиції автора, його аргументації тощо і сформувати власне бачення проблеми. У цьому полягає суть наукового пошуку.

Робота з науковою книгою у підсумку повинна сформувати у студента вміння самостійно міркувати про отриману з неї інформацію. Це вміння виявляється у розумінні основних понять і суджень, умовиводів і висновків, що містяться у прочитаній книзі, у здатності розібратися в доведеннях істинності тих чи тих міркувань автора; в розумінні доцільності й доречності наведених у книзі прикладів та ілюстрацій, що пояснюють доведення і висновки автора; у здатності відокремити від основних і необхідних тверджень і доведень усі ті додаткові відомості, які не відіграють особливо важливої ролі, а мають другорядне значення; у спроможності критично розібратися у змісті книги, охарактеризувати й оцінити її.

Прийоми роботи з науковою книгою.

Крім методичних вимог до формування у студентів умінь і навичок роботи з книгою, виокремлюють кілька традиційних прийомів роботи з науковою книгою:

1) Перегляд літератури. Передбачає ознайомлення з титульним аркушем, анотацією, структурою (змістом), вступом та висновками книги. Здійснюють його під час відбору наукової літератури з-поміж кількох видань. Після цього занотовують назву книги та її видавничі дані: місто, видавництво, рік видання, обсяг у сторінках.

2) Складення плану книги через виокремлення переліку аналізованих у ній питань у межах кожного із елементів структури змісту – розділів, підрозділів, глав, параграфів. Його роблять з метою попереднього ознайомлення зі змістом книги перед її подальшим вивченням загалом або частково.

3) Складення тез з окремого елемента структури книги як конкретизація його змісту. Здійснюють його для використання у виступі на семінарському занятті.

4) Конспектування книги. Передбачає складення тез, у яких викладають загальний зміст книги, і цитування, що дослівно відтворює певну частину тексту. Цитату виокремлюють лапками із зазначенням сторінки (сторінок), де вона розташована. Якщо книга написана колективом авторів, з'ясовують кому із них належить цитована частина тексту, щоб у разі її використання в усному виступі чи науковій праці назвати ім'я конкретного автора.

Конспектування в минулому використовували переважно в науково-дослідній роботі, тепер наукові праці зазвичай не конспектують, а ксерокопіюють повністю або частково. Часткове копіювання книги теж роблять, забезпечуючи можливість встановлення авторства тексту та його розташування в книзі. За наявності наукової праці в електронному варіанті (в Інтернеті, на диску тощо) її або роздруковують, або копіюють (повністю чи частково) на електронний носій. Якщо є доступ до електронного і паперового варіантів книги, то варто обрати паперовий, оскільки такий текст краще сприймається і запам'ятовується.

5) Виписування на картки. Це конспектування матеріалу з різних проблем книги на окремих аркушах паперу (картках) – роблять з метою його проблемної систематизації та використання в науково-дослідній роботі.

Вплив науково-технічного прогресу на роботу з книгою.

Науково-технічний прогрес вніс істотні корективи у прийоми роботи з науковою книгою. Складання тез, конспектування, виписування на картки поступово витісняються ксерокопіюванням, скануванням, роздруковуванням з електронних носіїв чи з мережі Інтернет тощо. Завдяки технічним засобам коло доступних студентам літературних джерел значно розширилося. Проте водночас відпала потреба в навичках конспектування, умінні відокремити головне від другорядного, самостійно письмово викладати науковий матеріал тощо. Готуючись, наприклад, до семінарського заняття, студенти нерідко просто механічно копіюють текст підручника чи наукової праці і без попереднього опрацювання зачитують його у своєму виступі на семінарі (у кращому разі – позначивши певні положення фломастером чи маркером). Тому особливо важливе формування у студентів умінь і навичок самостійного письмового викладу матеріалу – написання рефератів, доповідей, резюме, есе тощо на основі наукових праць.