Завдання для самостійної роботи

1. Наведіть форми самостійної навчальної роботи студентів. Яка в них роль викладача?

2. Укажіть методичні принципи організації самостійної роботи студентів у процесі викладання соціології.

3. Які зміни відбулися у співвідношенні аудиторної та самостійної роботи студента у зв'язку з введенням Болонських принципів навчання.

4. Що таке реферат і як його підготувати?

5. Сформулюйте правила роботи над курсовою, дипломною і магістерською.

6. Поясніть особливості консультативної діяльності викладача в процесі підготовки студентами наукових рефератів, курсових і кваліфікаційних робіт.

7. Складіть план проекту з соціології (включаючи організаційний аспект), який можна було б запропонувати студентам для практичного навчання і в разі успішного завершення представити на конкурс.

8. Організація студентського наукового гуртка з соціології.

9. Основні вимоги щодо організації та проведення педагогічної практики.

10. Складіть тематику курсових та кваліфікаційних робіт з соціології.

Індивідуальні навчально-дослідні завдання

1. Самостійна робота студентів: проблеми та досвід методичного забезпечення.

2. Форми самостійної роботи студентів.

3. Сучасні вимоги до організації самостійної роботи студентів-соціологів.

4. Система академічного консультування (тьютерство).

5 Технологія управління індивідуальною навчально-дослідною роботою студентів в процесі вивчення курсу соціології.

6. Основні форми науково-дослідницької роботи студентів із вивчення соціології.

7. Організація та проведення студентських олімпіад із соціології.

Навчальний елемент 2.5. Контроль знань студентів із соціальних дисциплін

План:

1. Система контролю знань студентів у вищих навчальних закладах.

2. Оцінювання знань студентів у контексті Болонського процесу.

3. Методика підготовки і проведення заліків.

4. Методика підготовки і проведення іспитів.

1. Система контролю знань студентів у вищих навчальних закладах.

Функції контролю знань студентів.

Навчальний процес, як і будь-яка інша форма людської діяльності, не може успішно здійснюватися без надійного зворотного зв'язку, без контролю за його ходом та результатами. Контроль як органічна складова навчання дає змогу викладачеві отримувати інформацію про ступінь реалізації освітніх і виховних цілей на певному етапі навчання, результати навчально-пізнавальної діяльності студентів та вносити за необхідності корективи в навчальний процес. Крім того, ефективний контроль є чинником, що стимулює навчання студентів, сприяє формуванню у них критичного ставлення до своєї роботи, вимогливості до себе, свідомої дисципліни.

Функція контролю певною мірою притаманна всім формам навчання. Наприклад, у лекції вона виявляється переважно як спостереження викладача за тим, чи уважно студенти його слухають, чи конспектують лекційний матеріал, чи звертаються до викладача із запитаннями, чи відволікаються на сторонні заняття тощо. У семінарського заняття функція контролю є однією з основних. Реалізується вона через опитування студентів, оцінювання рівня їхніх знань та активності, облік відвідування занять та ін. На передекзаменаційній консультації викладач контролює рівень знань та активності студентів за тими запитаннями, з якими вони звертаються до нього, явкою на консультацію тощо.

Педагогічний контроль у формі спостереження викладача за навчально-пізнавальною діяльністю студентів здійснюють на всіх етапах навчання й у всіх його формах. На основі спостереження у викладача формується конкретне уявлення про успіхи кожного студента, необхідне для оцінювання його успішності у процесі підсумкової перевірки знань із навчальної дисципліни. Перевірка й оцінювання знань, умінь і навичок студентів, набутих ними під час та під впливом навчально-виховного процесу, є основними елементами педагогічного контролю. Вони передбачають з'ясування справжніх результатів навчально-виховного процесу та його оцінювання на основі застосування спеціальних форм контролю.

Форми контролю знань студентів.

У системі контролю знань студентів у вищих навчальних закладах розрізняють поточний і підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюють протягом навчальних семестрів, а підсумковий – наприкінці семестрів.

Поточний контроль відіграє важливу роль у підвищенні ефективності навчального процесу. Від того, про що і як запитує викладач, значною мірою залежить те, що і як вивчають студенти, чи працюють вони систематично і наполегливо, чи сумлінно відвідують заняття та готуються до них, чи уважно слухають лекцію тощо. Перевірка й оцінювання знань є дієвим засобом організації систематичної повсякденної роботи студентів. Постійний контроль самостійної роботи дає змогу уникнути «штурмівщини» під час екзаменаційних сесій.

Недостатня увага до розроблення питань повсякденного контролю за навчальною роботою студентів донедавна була однією з причин низької результативності процесу навчання. Поточний контроль має бути одним із ефективних засобів підвищення якості навчання. Готуватися до перевірки знань потрібно не наприкінці семестру чи навчального року, а з перших днів навчальних занять. Навчальний процес із певної дисципліни необхідно організувати так, щоб у студентів з перших днів занять з'явилася потреба систематично й наполегливо навчатися. У сучасних умовах як ефективний засіб поточного контролю діє кредитно-модульна система оцінювання знань студентів, запроваджена у вищих навчальних закладах України в контексті Болонського процесу.

«Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» встановлює, що «Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Форма проведення поточного контролю під час навчальних занять і система оцінювання рівня знань визначаються відповідною кафедрою».

Форми поточного контролю.

Традиційними формами поточного контролю є індивідуальна співбесіда, колоквіум і контрольна робота.

Індивідуальна співбесіда викладача зі студентом може відбуватися на консультації, під час відпрацювання студентом теми пропущеного семінарського заняття, постановки індивідуального навчального завдання тощо. Метою співбесіди є з'ясування систематичності і глибини роботи над навчальним матеріалом, причин пропуску семінарського заняття чи непідготовленості до нього тощо.

Колоквіум (лат. colloquium – співбесіда) як форма навчання – це розгорнута бесіда викладача зі студентами з метою з'ясування і підвищення рівня їхніх знань. Викладач проводить колоквіум, коли потрібно визначити рівень знань студентів, засвоєння ними лекційного матеріалу, за відсутності семінарських занять з навчального курсу. Колоквіум проводять у час, відведений для лекції. Звертаючись до студентів із запитаннями і заслуховуючи їхні відповіді, викладач отримує уявлення про наявність у них знань, прогалини у знаннях, незрозумілі студентам питання тощо. Водночас він коригує відповіді студентів, уточнює і доповнює їх. Завдяки цьому відбувається розширення і поглиблення знань усіх присутніх на занятті студентів. Колоквіум також можна проводити на семінарському занятті з метою залучення до активної участі в обговоренні теми всіх студентів, особливо пасивних, які на семінарі ще не виступали.

Контрольна робота – виконане студентом письмове завдання з питань, передбачених навчальною програмою дисципліни. Є різні види контрольних робіт, зокрема виконувані студентами денної і заочної форм навчання. На денній формі навчання контрольні роботи проводять у час, відведений для лекцій або семінарських занять. Контрольна робота може проводитися у формі експрес-контролю, який передбачає стислу письмову відповідь на одне питання чи відповіді на кілька питань у формі тестів і триває до 15-20 хв., або протягом однієї-двох академічних годин і передбачати розгорнуті відповіді на два-три питання з різних тем. У формі контрольної роботи можна провести семінарське заняття.

Контрольна робота має характер фронтальної перевірки знань усіх студентів з окремої теми чи тем певного розділу навчального курсу. Є певні методичні вимоги до проведення контрольної роботи на денній формі навчання:

— студентів заздалегідь попереджають про проведення контрольної роботи і повідомляють теми (питання), які на неї виноситимуться;

— на контрольну роботу виносять теми (питання), які вже було розглянуто на лекціях чи/та на семінарських заняттях, або теми (питання), передбачені до розгляду на семінарі у формі контрольної роботи;

— контрольну роботу виконують за варіантами, які містять різні завдання. Це урізноманітнює проблематику контрольної роботи та обмежує можливості списування навчального матеріалу;

— викладач обов'язково перевіряє та оцінює контрольні роботи;

— після перевірки й оцінювання контрольних робіт в академічній групі чи на курсі оголошують оцінки та обговорюють результати виконання контрольних робіт, аналізуючи позитивні і негативні моменти.

Особливим видом контрольних робіт є модульні контрольні роботи, які проводяться з певної частини навчальної дисципліни (модулю) і передбачаються робочою навчальною програмою дисципліни.

Форми підсумкового контролю.

Підсумковий контроль згідно з «Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», проводять із метою оцінювання результатів навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на його окремих завершених етапах. Він передбачає семестровий контроль та державну атестацію студента. Семестровий контроль проводять у формах семестрового іспиту, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом. Основними формами підсумкового контролю є іспити та заліки.

Періодичність і терміни проведення контрольних заходів визначаються навчальними планами (робочими навчальними планами), а форми їх проведення – робочою програмою навчальної дисципліни, У випадку, коли студент навчається за індивідуальним навчальним планом, йому може визначатися окремий графік проведення контрольних заходів.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр із цієї навчальної дисципліни. Це зокрема означає, що студента, який не відпрацював теми передбачених навчальним планом семінарських занять, до іспиту чи заліку не допускають.

Іспити студенти складають у період екзаменаційних сесій відповідно до навчального плану. Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та іспитів. Іспити проводять згідно з розкладом, який доводять до відома викладачів і студентів не пізніше як за місяць до початку сесії. Порядок і методику проведення заліків та іспитів визначає вищий навчальний заклад.

Контроль є важливим спонукальним мотивом навчальної діяльності студентів, від якого значною мірою залежить ефективність навчального процесу. Послаблення контролю зменшує інтерес студентів до вивчення конкретних дисциплін.