Тема 2: суб’єкти інвестиційної діяльності План.

1. Поняття суб’єкту інвестиційної діяльності. Склад, права і обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності.

2. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.

3. Фінансово-кредитні установи в інвестуванні. Інвестиційні компанії і фонди.

4. Організація взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: СУБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ; ІНВЕСТОРИ, УЧАСНИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ; ОБ’ЄКТИ ІНВЕСТУВАННЯ; КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ; ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ; ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД; ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ; СТРАХОВА КОМПАНІЯ; ФІРМА-ДІВЕЛОПЕР; ФІРМА-РІЕЛТЕР; ІНЖИНІРИНГОВО-КОНСАЛТИНГОВА ФІРМА; ДОГОВІР, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДРЯДНИК, СУБПІДРЯДНИК, ЗАМОВНИК, ОФЕРТА, ТЕНДЕР, ОФЕРТНО-ТЕНДЕРНІ ВІДНОСИНИ

Література: 27, 29, 35 – 38, 42, 50, 66, 90.

1. Суб’єкти інвестиційної діяльності. Склад, права і обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про інвестиційну діяльність” суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Суб’єкти поділяються на інвесторів та учасників, але вони можуть одночасно суміщати ці статуси. Частина 2 статті 5 Закону України „Про інвестиційну діяльність” визначає інвесторів як суб’єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. На думку О.П. Гетьманця, для теперішнього стану інвестиційної діяльності серед них виділяються:

- дрібні інвестори, в основному фізичні особи і в першу чергу громадяни України, які зацікавлені в отриманні від своїх вкладень реальних прибутків (дивідендів, відсотків) в найбільш оптимальні строки;

- великі інвестори, які зацікавлені у вкладанні своїх коштів, у тому числі акумульованих коштів дрібних інвесторів, в реальні та гарантовані інвестиційні проекти, і хочуть мати контроль за діяльністю інвестованих підприємницьких структур, отримати ті ж прибутки, за їх рахунок профінансувати свої управлінські витрати та розрахуватись із вкладниками, а також мають й інші інтереси: створення свого іміджу, власну виробничу діяльність, представницькі витрати тощо.

Згідно з регіональною ознакою в економічній літературі виділяють:

• внутрішніх інвесторів, які реалізують свої інвестиційні інтереси на території власної держави;

• вітчизняних інвесторів, що вкладають майнові і інтелектуальні цінності в об’єкти, розміщені на території країни реєстрації цього інвестора і за її межами;

• іноземних інвесторів, які здійснюють вкладення в об’єкти інвестування, розміщені на території іншої держави.

Щодо можливих ризиків вкладення капіталу, інвесторів прийнято поділяти на такі види:

• консервативні інвестори, головною задачею яких є забезпечення надійності вкладень і зведення ризику до мінімуму;

• агресивні інвестори, що намагаються одержати максимальні доходи, сполучені зі значним ризиком;

• помірковані інвестори, які прагнуть середніх доходів при середньому рівні ризику.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Серед них виділяють:

- виконавців – суб’єктів господарювання, що здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій. Наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні та інші організації, що виконують роботи, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій;

- інвестиційних посередників – суб’єктів посередницької діяльності, що на договірних підставах отримують від інвестора майно, майнові права та інші цінності для подальшого інвестування, яке здійснюється на професійних засадах.

- банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення інвестицій;

- страхові компанії, що забезпечують захист від інвестиційних ризиків;

- посередницькі структури, що обслуговують інвестиційний процес, наприклад, незалежні реєстратори, на послуги яких витрачається частина отриманого прибутку.

Цей перелік може бути доповнений так званими учасниками другого порядку, що створюють певні умови реалізації інвестицій або користуються результатом цієї реалізації. Серед них варто виділити:

• органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого та іншого господарського управління (міністерства, відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об’єднання тощо);

- органи державного регулювання в сфері інвестиційної діяльності;

- одержувачів інвестицій - осіб, які отримують від інвестора у власність або в користування майно, майнові права та інші цінності, що мають ринкову вартість, і використовують їх у власній господарській діяльності, включаючи подальше інвестування;

- трудові колективи інвестованих підприємницьких структур, які прагнуть отримати прибуток через високу заробітну плату та соціальні витрати;

- адміністрація (менеджери) - перебувають на регулюванні фінансових потоків і зацікавлені в тому, щоб вкладені інвестиції довгий час знаходились в їх розпорядженні, а також у спрямуванні отриманого прибутку на реінвестування. Вони можуть мати і корисливі інтереси: невиправдану заробітну платню, високі премії, невиправдані відрядження, нераціональне використання матеріальних та інших ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність” всі суб’єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

До основних прав суб’єктів інвестиційної діяльності належать:

• право на розміщення інвестицій у будь-які об’єкти, крім тих, інвестування в які заборонене або обмежене законодавством України;

• право самостійно визначати мету, напрями, види і обсяги інвестицій, залучати для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у т. ч. шляхом організації конкурсів і торгів;

• за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися інвестиціями, а також результатами їхнього здійснення відповідно до встановленого законом порядку і умов укладеного між ними (учасниками інвестиційної діяльності) договору;

• залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску у встановленому законодавством порядку цінних паперів і позик;

• самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися об’єктами інвестицій, включаючи реінвестиції і торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України;

• придбавати необхідне для здійснення інвестиційної діяльності майно у громадян та юридичних осіб безпосередньо чи через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Основні (загальні) обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності передбачені у ст. 8 Закону України „Про інвестиційну діяльність”. Законодавець визначає обов’язки інвесторів і обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності. До загальних обов’язків суб’єктів інвестиційної діяльності відносяться такі:

• додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

• виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред’являються в межах їх компетенції;

• подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання;

• для виконання спеціальних робіт, що потребують відповідної атестації виконавця, одержати ліцензію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Окремо на інвесторів додатково покладаються такі обов’язки:

• подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних інвестицій;

• одержувати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

• одержувати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо дотримання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.