4. Інтелектуальні інвестиції.

Однією із складових частин інвестиційного ринку є ринок інтелектуальних товарів і послуг. Сьогодні вважається, що ринок об’єктів інтелектуальної власності є найбільш масштабним і дорогим ринком порівняно з ринком товарів, нерухомості, фінансів.

На ринку інтелектуальних товарів і послуг обертається особливий товар, який є інтелектуальною власністю людини або групи людей. Тобто продукт інтелектуальної діяльності індивідуума або групи людей набуває в ринкових умовах форми товару. Тому інтелектуальна власність може виступати в двох формах: індивідуальній і колективній.

Інтелектуальна власність може бути поділена на види:

• виключна власність (запатентована або захищена авторським правом);

• інформаційна власність (у вигляді набутих знань, ідей, досвіду, кваліфікації), що не має правового захисту і реалізується у вигляді інформаційних послуг на контрактній основі через навчання, освіту або публікацію;

• ліцензійна власність (реалізуються у вигляді придбаних інвестором прав володіння або використання, що фіксується ліцензіями).

Вкладення в інтелектуальну власність прийнято називати інтелектуальними інвестиціями.

Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді:

• придбання виключних прав використання;

• придбання інформаційних послуг через наймання різного роду спеціалістів – вчених і практиків за контрактом або у вигляді разового придбання інформаційних послуг(консультування, експертиза, рекомендації тощо);

• придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів у матеріальній формі (проектно-кошторисної документації, програм, методик, ноу-хау);

• вкладень у людський капітал, тобто витрати на освіту, підготовку і перепідготовку кадрів, навчання, охорону здоров’я та ін.

Фінансування інтелектуальних інвестицій може здійснюватися за рахунок трьох джерел: бюджетних асигнувань і коштів державних підприємств; приватнопідприємницького капіталу; спонсорських коштів, субсидій окремих фірм або приватних осіб.

Тема 6: “залучення іноземних інвестицій” План.

1. Сутність іноземних інвестицій та їх роль для країни – реципієнта.

2. Види іноземних інвестицій.

3. Особливості правового регулювання іноземного інвестування.

4. Інвестиційна діяльність у СЕЗ та офшорних зонах.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ, ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ, ІНОЗЕМНИЙ ІНВЕСТОР, СПЕЦІАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА, ОФШОРНА ЗОНА

Література: 10, 16, 23, 41, 44, 54, 57, 77, 80.

1. Сутність іноземних інвестицій та їх роль для країни – реципієнта.

В економічній та юридичній літературі існують різні підходи до визначення поняття „іноземні інвестиції”. Так, Г. Шварценбергер при визначенні іноземних інвестицій підкреслює, що термін „інвестиції” та термін „власність” мають розглядатися як синоніми, які охоплюють усі види прав власника та інвестора. Дуже часто під іноземними інвестиціями розуміють іноземні капітали, вкладені у підприємство за кордоном. Так, Ф. Хеніус визначив іноземні інвестиції як інвестиції, експортовані з однієї країни і вкладені на території іншої. Дещо інше визначення поняття пропонує Н. Вознесенська, яка вважає, що під іноземними інвестиціями розуміється таке надання коштів іноземним інвестором, при якому обов'язковою є економічна діяльність (з участю або без участі місцевого капіталу), що приводить до створення виробничого об'єкта, який сприяє розвитку економіки молодої держави, підвищенню її економічного потенціалу. Але це визначення дає в більшій мірі економічну характеристику, ніж визначення правової природи іноземних інвестицій.

Визначаючи правовий зміст поняття "іноземні інвестиції", слід звернути увагу на такі положення. Будь-яка інвестиція - це майно або майнові права, які є об'єктом права власності. Наступним важливим моментом для правової характеристики іноземних інвестицій є те, що під іноземними інвестиціями розуміють усі майнові цінності, які дозволені для інвестування національним законодавством або міжнародними договорами відповідних країн. А. Омельченко вважає необхідним враховувати те, що під іноземними інвестиціями розуміють капіталовкладення за кордоном, які передбачають отримання прибутку та контроль інвестора за підприємством, в яке вони вкладені. Отже, на думку автора, іноземні інвестиції як правова категорія - це юридичне регламентована власність у вигляді будь-якого майна або майнових прав, які походять з-за меж країни, що приймає капітал, і дозволені для інвестування законодавством цієї країни або міжнародними договорами та вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти підприємницької та іншої діяльності країни, що приймає, відповідно до законодавства цієї країни або її міжнародних договорів з метою отримання прибутку (доходу) та досягнення соціального ефекту.

В.М. Коссак вважає, що незважаючи на те, що коментоване визначення досить велике за обсягом, деякі істотні ознаки іноземних інвестицій в ньому не враховані. Зокрема, джерело утворення майна, яке може вкладатись як іноземна інвестиція, може перебувати на території країни, що приймає інвестиції (наприклад, у разі інвестування). Крім цього, інвестиції мають здійснюватися в певних формах, які не заборонені законом, що не знайшло відображення в коментованому визначенні. І нарешті, на думку В.М. Коссак, майно повинне вкладатися не просто в об'єкти підприємницької та іншої діяльності, а в об'єкти інвестиційної діяльності.

Спробу визначити поняття іноземної інвестиції через юридичні категорії робить також і А. Богатирьов, на думку якого „іноземні інвестиції” є іноземним капіталом - власністю в різних видах і формах, які вивезені з однієї держави і вкладені у підприємства на території іншої".

Визначення терміну „іноземні інвестиції” дається в ст. 1 Закону України „Про режим іноземного інвестування”. Під іноземними інвестиціями розуміються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В.М. Коссак визначає іноземні інвестиції як речі, грошові кошти, майнові права, цінні папери, а також результати інтелектуальної діяльності, вкладені іноземним інвестором (у передбачених законом формах) в об'єкти інвестиційної діяльності на території України з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.