4. Фондові біржі.
Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової економіки.
Фондова біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона належить до вторинного ринку цінних паперів; зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.
Фондова біржа виконує такі функції:
відкриває доступ підприємствам до позичкового небанківського капіталу;
є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;
забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності до іншої;
є своєрідним економічним барометром ділової активності.
Фондова біржа проводить такі операції:
облік цінних паперів, їх прийняття, надання рекомендацій щодо встановлення початкової ціни котирування;
оформлення угод щодо купівлі-продажу цінних паперів;
виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;
забезпечення централізованого інформування і курсового контролю;
правове оформлення угод.
В сучасному уявленні фондова біржа являє собою складну систему торгівлі, яка базується значним чином на комп’ютерних засобах, систему виявлення курсу акцій, інститут, що відповідає у межах своєї компетенції за впорядкування ринкових відносин з приводу акцій та інших цінних паперів.
Тема 4: інвестиції у виробничий капітал План.
Реальні інвестиції і їх структура.
Показники оцінки ефективності капітальних вкладень.
Розвиток ринку реальних інвестицій в Україні.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:: ІНВЕСТИЦІЇ, РЕАІЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ, ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ, ІВЕСТИЦІЇ В ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ, КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ, ЧИСТИЙ ПРИВЕДЕНИЙ ДОХОД, ПЕРІОД ОКУПНОСТІ, ІНДЕКС ДОХОДНОСТІ, ГРОШОВИЙ ПОТІК, ДИСКОНТНИЙ МНОЖНИК, ТЕПЕРІШНЯ ВАРТІСТЬ, МАЙБУТНЯ ВАРТІСТЬ.
Література:8, 11, 32, 34, 53, 54, 72, 81, 95, 96.
Реальні інвестиції і їх структура.
Інвестування засобів виробництва є одним з основних напрямків розвитку економіки. Другою назвою вкладень у виробничий капітал є реальні інвестиції. Саме така назва вкладень в засоби виробництва застосовується в міжнародній практиці і у системі національних рахунків ООН.
Реальні інвестиції представляють собою вкладення капіталу в реальні активи, а саме: основний капітал, приріст товарно-матеріальних запасів та нематеріальні активи. З рисунку 4.1 можна бачити, що перші дві групи реалізуються у формі матеріальних активів.
Таким чином, вже у самому визначення закладені структурні складові реальних інвестицій:
капітальні вкладення - інвестиції у відтворення основних засобів виробничого і невиробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об’єкти соціальної сфери;
інвестиції в оборотні фонди, що призначити забезпечити запуск виробництва і його ритмічне функціонування впродовж всього життєвого циклу;
вкладення в інтелектуальний потенціал у вигляді нематеріальних активів, таких як набутий досвід, освіта, професіоналізм, знання, навички, інформацію, дослідні зразки, моделі, ноу-хау, патенти, ліцензій.
Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів, збільшення виробничих фондів, амортизація яких у свою чергу є джерелом подальшого розвитку виробництва. Інвестування оборотного капіталу є необхідною умовою здійснення відтворювальних процесів у виробництві, сприяє його розширенню і отриманню доходів.
Зупинимося докладніше на матеріальній частині реальних інвестицій.
Основними елементами капітальних вкладень є:
Рис. 4.1. Структурні види реальних інвестицій.
витрати на будівельно-монтажні роботи – будівництво будинків і споруд, освоєння, підготовка та планування території забудови, монтаж технологічного, оперативного та інших видів обладнання;
витрати на придбання різних видів технологічного й енергетичного обладнання, машин, механізмів, інструментів та інвентарю;
капітальні роботи й витрати на проектно-дослідницьку діяльність, утримання дирекції підприємства, що будується, технічний нагляд, підготовка та перепідготовка експлуатаційних кадрів тощо.
За формами відтворення виділяють такі основні види реальних інвестицій:
нове будівництво - інвестиційна операція, пов’язана з будівництвом підприємства, будівлі, споруди на нових земельних ділянках за первісним проектом;
розширення - інвестиційна операція, пов’язана з будівництвом додаткових виробничих комплексів на підприємстві, виробництв на території підприємства, збільшення пропускної спроможності діючих виробництв і господарств;
реконструкція пов’язана з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП;
технічне переобладнання – комплекс заходів із підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основні впровадження сучасної техніки, технологій, механізації, автоматизації виробничого процесу, заміни морально і фізично застарілого обладнання продуктивнішим;
модернізація – це удосконалення і приведення активної частини основного виробничого капіталу у відповідність до сучасного рівня здійснення технологічних процесів.
Система підприємств і організацій, що виконують у виробництві функцію створення необхідних нерухомих основних фондів, достатніх для діяльності підприємств і організацій усіх галузей економіки, має назву інвестиційного комплексу.
Для забезпечення безперервності процесу відтворення товаровиробники повинні мати не тільки основний, але й оборотний капітал. Особливості інвестування в нього визначаються наступними етапами:
1 етап: первісне інвестування при створенні виробництва базується на формуванні статутного капіталу підприємства. Мінімальні вимоги щодо нього повинні бути істотно збільшені для того, щоб він виконував не формальну, а активну роль у фінансах підприємства.
2 етап: підтримка кругообігу капіталу діючого підприємства не потребує довгострокового інвестування коштів. Однак, тут не можна обійтися без короткострокового банківського кредитування.
3 етап: інвестування у приріст оборотних засобів при розширенні обсягів і масштабів господарської діяльності передбачає пошук додаткових можливостей відносно довгострокових вкладень для збільшення оборотного капіталу підприємства.
Джерела реалізації реальних інвестицій можуть бути самими різними: від прибутку та амортизаційних відрахувань самого підприємства до нетрадиційних форм змішаного інвестування при участі державних та місцевих органів влади, фінансово-кредитних установ та іноземних громадян, що буде розглянуто у наступних темах курсу.
Форми здійснення інвестицій визначаються загальною стратегією розвитку підприємства та інвестиційною стратегією. Від її спрямованості залежать не тільки види реального інвестування, але й співвідношення між реальним та фінансовими інвестиціями. Якщо інвестор інституційний, то він працює переважно на фондовому ринку, а реальні інвестиції здійснюються ним тільки в межах, дозволених законодавством. Щодо підприємства-виробника, то воно віддає перевагу реальним вкладенням, які дозволяють освоювати нові види продукції, виходити на нові ринки тощо, а фінансові вкладення, як правило, пов’язані з інвестуванням у короткострокові фінансові активи або з метою встановлення контролю за діяльністю інших підприємств.
Крім того, види інвестування залежать також від стадії життєвого циклу. В економічній теорії загальний період усіх стадій життєвого циклу підприємства визначається 20 – 25 роками, після чого воно відроджується або припиняє своє існування. Переважно на перших стадіях розвитку підприємства інвестиції мають форму реальних, на останніх – фінансових. Причому великі підприємства мають частку фінансових інвестицій більшу ніж середні і дрібні.
Цей факт пояснюється тим, що реальні інвестиції є більш надійним вкладенням капіталу ніж фінансові.
До інших переваг реальних інвестицій над фінансовими можна віднести те, що:
ціни на реальні об’єкти зростають більш швидкими темпами, ніж знецінюється національна валюта:
реальні інвестиції дають більш вигідну віддачу капіталу ніж вкладення у фінансові активи;
реальні інвестиції – один з найбільш значних показників фінансового стану будь-якої компанії, що розвивається, або виробництва, гарант залучення в інвестиційну діяльність різних приватних інвесторів.