- •Тема 1. Методологічні основи інвестування План.
- •Економічна сутність і види інвестицій. Визначення, мета й завдання інвестиційної діяльності.
- •Інвестиційний ринок.
- •Інвестиційний процес і його реалізація в Україні
- •Тема 2: суб’єкти інвестиційної діяльності План.
- •Суб’єкти інвестиційної діяльності. Склад, права і обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності.
- •Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.
- •3. Фінансово-кредитні установи в інвестуванні.
- •4. Організація взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності.
- •Тема 3: фінансові інвестиції План.
- •Ринок цінних паперів та його учасники.
- •Фінансові інструменти ринку цінних паперів.
- •3. Стратегія портфельного інвестування.
- •4. Фондові біржі.
- •Тема 4: інвестиції у виробничий капітал План.
- •Реальні інвестиції і їх структура.
- •Показники оцінки ефективності капітальних вкладень.
- •Розвиток ринку реальних інвестицій в Україні.
- •Тема 5: “інноваційна форма інвестицій” План.
- •1. Роль інвестицій у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств
- •2. Основні напрями державної інноваційної політики.
- •3. Венчурне підприємництво.
- •4. Інтелектуальні інвестиції.
- •Тема 6: “залучення іноземних інвестицій” План.
- •1. Сутність іноземних інвестицій та їх роль для країни – реципієнта.
- •2. Види іноземних інвестицій.
- •3. Особливості правового регулювання іноземного інвестування.
- •Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування План.
- •7.1. Розробка інвестиційної стратегії.
- •7.2. Інвестиційні ризики та заходи щодо їх зменшення.
- •7.3. Методи оцінки інвестиційних рішень.
- •7.4. Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів.
- •Тема 8: інвестиційне проектування План.
- •1. Концепція проекту і його життєвий цикл.
- •2. Проектний аналіз.
- •Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу План.
- •9.1. Визначення вартості і структури капіталу.
- •9.2. Фінансування інвестиційних проектів.
- •Література
3. Стратегія портфельного інвестування.
Ефективне формування і стратегія управління інвестиційним портфелем є однією з основних проблем в сучасній теорії інвестицій.
Теорія портфеля була розроблена американським вченим Гаррі Марковіцем у 50-х роках 20 століття. Вона зводиться до того, що ухвалюючи рішення про інвестування у цінні папери інвестор прагне одночасно максимізувати доходність і мінімізувати ризик, що являють собою дві суперечності однієї мети, які повинні бути збалансовані при прийнятті рішення про інвестування.
Управління портфелем потребує логічного підходу і дає найкращі результати після ретельного аналізу потреб інвестора.
При формування портфеля мають бути враховані:
необхідний рівень поточного доходу;
збереження капіталу;
приріст капіталу;
податкові аспекти;
ризик.
Будь-які з цих факторів та їх комбінації відіграють значну роль при визначенні типа портфелю, що підходить для певного інвестора.
Виходячи з можливості ризику вкладення капіталу інвесторів поділяють на три типи:
консервативні інвестори. Головна задача таких інвесторів – забезпечення надійності вкладень, зведення ризику до мінімуму. При цьому віддача вкладених коштів може бути мінімальною. Серед всіх типів цінних паперів такі інвестори віддають перевагу акціям відомих фірм, облігаціям, державним цінним паперам, банківським депозитним сертифікатам. Портфель, що складається з таких інструментів є консервативним.
агресивні інвестори. Такі інвестори намагаються одержати максимальні доходи. У своїй інвестиційній стратегії агресори передбачають перспективне зростання курсу цінних паперів і формують портфель зростання, що складається з об’єктів інвестування з великим ризиком. При формуванні портфеля перевага віддається спекулятивним акціям, акціям зростання, опціонам.
помірковані інвестори. Інвестори такого типу одержують середні доходи при середніх ризиках. Стратегія поміркованого інвестора носить менш спекулятивний характер порівняно з “агресором”. Він формує портфель доходу, до якого входять акції з високими дивідендами, привілейовані акції, акції з високим рейтингом.
Такий поділ є достатньо загальним. У світовій практиці диференціація інвесторів більш детальна: консервативні, помірковано-агресивні, агресивні, досвідчені, гравці.
Портфелі цінних паперів можуть класифікуватися також як фіксовані і змінні залежно від строку існування портфеля в незмінному стані.
Фіксований портфель являє собою сукупність цінних паперів, що залишаються на весь період існування портфеля в незмінному стані. Як правило, такі портфелі – це державні цінні папери. Остання дата їх погашення визначає строк існування всього портфеля. Фіксований портфель гарантує інвестору мінімізацію ризику, але не дає великих доходів.
Змінним портфелем цінних паперів інвестори можуть керувати відповідно до своїх цілей.
Однак, основною метою будь-якого інвестора буде оптимальний варіант формування портфеля різних цінних паперів.
Відповідно до цілей інвестування портфелі класифікуються як збалансовані і незбалансовані. Портфель, який відповідає досягнутим цілям інвестора, вважається збалансованим. При його формуванні має бути досягнутий компроміс між інвестиційними якостями цінних паперів. Незбалансований портфель характеризується невідповідністю складу фінансових інструментів інвестування визначеним цілям формування портфелю.
Одним з найбільш ефективних методів збалансування портфеля і зниження ризику втрат з придбаних цінних паперів є диверсифікація. Диверсифікація – розподіл цінних паперів портфеля таким чином, щоб досягти максимального доходу при мінімальному ризику. Як правило, це досягається шляхом розподілу капіталу між великою кількістю цінних паперів різної якості і різних строків погашення задля зниження портфельного ризику.