2. Розвиток ринку реальних інвестицій в Україні.

В першій темі курсу відзначалося, що інвестиційний ринок - поняття комплексне і включає в себе цілий ряд складових. Як ринок інвестиційних товарів, інструментів і послуг він складається із двох основних частин: ринку об'єктів реального інвестування і ринку фінансових інструментів інвестування.

Ринок реальних інвестицій має достатньо складну історія становлення в Україні. На початковому етапі (1991 – 1993 рр.) розвиток ринку реальних інвестицій визначався рішенням проблем власності. Для цих цілей в 1992 р. була прийнята Програма приватизації, що встановлювала порядок, масштаби й темпи приватизації. Крім того, з метою залучення інвесторів, у тому числі й іноземних, до участі в приватизаційних процесах Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення приватизації в 1995 році» був впроваджений національний режим участі іноземних інвесторів у приватизації. У тому ж році був підписаний Указ «Про приватизацію й оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення». Ці укази зіграли певну роль у стимулюванні землекористування, процесів приватизації, залучення іноземних інвестицій в економіку України, розвитку ринкової інфраструктури. У період 1992 - 1998 р. було приватизовано 61, 787 тис. об'єктів, причому 19, 2 % з них були приватизовані з 1992 по 1994 р., а 80,8 % - з 1994 по 1998 р.

Однак, на думку багатьох фахівців, приватизація привела до роздробленості власності, формуванню власника, зацікавленого скоріше в закритті неприбуткового виробництва, чим у вкладенні в нього необхідних інвестицій. Передумовою відродження інвестиційної діяльності був початок приватизації великих підприємств на конкурсній основі відповідно до Указу Президента України «Про термінові заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні» (29.12.99) і постановою Кабміну України про розблокування більшої частини державних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств (18.01.00). Однак основою для приватизації великих підприємств повинна була служити орієнтація на промислового інвестора, а саме такого, котрий виготовляє продукцію, виконує роботи або надає послуги, відповідні приватизованому підприємству. У цей час процес приватизації інвестиційних об'єктів триває.

Ринок нерухомості в Україні розвивався й розвивається паралельно з ринком послуг у сфері реального інвестування. Послуги в сфері реального інвестування надають банки, страхові компанії, агентства нерухомості, інжинірингові фірми, проектні організації, будівельні підприємства й фірми, підприємства по наданню будівельної техніки в оренду й т.д. Земельна ділянка разом з побудованим на ньому об'єктом або окремо взята квартира або офіс - все це є товаром в умовах ринку. У цей час в Україні розвивається іпотечне кредитування житлового будівництва, коли окремі підприємства або фізичні особи можуть за допомогою кредитування бути інвесторами будівельного об'єкта. Розвиток іпотечного ринку в Україні було визначено Законами України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» (2005 р.), «Про фінансово-кредитні механізми й керування майном при будівництві житла й операціях з нерухомістю» і ін.

Ринок нерухомості в Україні активно розвивається, ціни на ньому безупинно ростуть. Це пояснюється тим, що нерухомість вважається одним із самих стабільних і надійних способів вкладення капіталу. З погляду ризику, інвестування в нерухомість можна розташувати між банківськими депозитами й вкладеннями в цінні папери найстабільніших емітентів. Нерухомість приносить більше високий довгостроковий дохід (і має краще співвідношення ризику й прибутковості), чим всі інші активи. Інвестовані в нерухомість гроші не пропадуть навіть при самій несприятливій кон'юнктурі, а в більшості випадків принесуть дивіденди в кілька разів більші, ніж банківські вклади.

Вивчення процесів реального інвестування в Україні за 2000-2006 роки дає можливість зробити висновок про позитивну динаміку інвестиційних потоків в економіку країни. При цьому 2002 рік можна вважати найменш активним по кількості інвестицій, а 2004 рік - найбільш активним (рис. 4.2).

Аналіз сучасного стану економіки України свідчить, що в 2006 році левова частина всіх реальних інвестицій, а саме 84,1%, була спрямована в основний капітал; 10,7% інвестицій направлялися на покриття видатків, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (капітальний ремонт); інвестиції в нематеріальні активи склали 3,1% від загального обсягу інвестицій; 1,7% довелося на видатки, пов'язані з іншими необоротні матеріальними активами; видатки на формування основної череди склали 0,4% (табл. 4.1).

Рис. 4.2. Динаміка реальних інвестицій в Україні

Таблиця 4.1 – Капітальні інвестиції в Україні в 2006 році

	Використано
	у фактичних цінах, тис. грн.	у % до загального обсягу
Капітальні інвестиції, в т.ч.	148972312	100
Інвестиції в основний капітал	125253672	84,1
Витрати на інші необоротні матеріальні активи	2522683	1,7
Витрати на капітальний ремонт	15966636	10,7
Інвестиції в нематеріальні активи	4584483	3,1
Витрати на формування основного стада	644838	0,4

Аналіз структури капітальних інвестицій по видах економічної діяльності за 2006 рік свідчить, що більша частка інвестицій - 35,8% спрямовується в промисловість. Лише близько 6% доводилося на інвестиції в сільське, лісове й мисливське господарство. Слабка активність до аграрного сектора в «житниці Європи» пов'язана із проведенням аграрної реформи, у результаті якої залишилося невирішеним питання ринку землі. Стабільний ріст інвестицій спостерігався в металургії й обробці металу, тому що металургійна продукція є основною частиною українського експорту (до 25% обсягу ВВП). Збільшилися вкладення в житлове будівництво, активно освоюють інвестиції підприємства соціальної сфери, а саме об'єкти відпочинку, розваг, культури й спорту, а також підприємства сфери послуг, у тому числі торгівлі, транспорту й зв'язку. Зростання інвестицій спостерігається по операціях з нерухомим майном, оренді, інжинірингу, наданню послуг підприємцям (19,2%).

Як відзначають українські вчені-економісти, у найближчій перспективі головним напрямком інвестування повинне стати масштабне технічне й технологічне відновлення виробництва, що дозволить досягти, по-перше, поліпшення якості вироблюваної продукції, по-друге, зниження вартості завдяки заміні фізично й морально застарілої активної частини основних фондів, по-третє, створення імпортозамінюючих виробництв, в-четвертих, впровадження сучасних технологій, особливо енергозберігаючих. За оцінкою Кабінету Міністрів України, сумарна потреба в інвестиціях становить мінімум 40 млрд. дол. США на найближчі 5 років. У цей час моральне й фізичне зношування основних фондів у середньому досягає 49%, а по деяких галузях 70 і 80%.

Це обумовлює необхідність приділення значної уваги питанню фінансування капітальних інвестицій. В 2006 році основними джерелами інвестування були кошти підприємств і організацій, у першу чергу, амортизаційні відрахування й прибуток. Вони склали 59,8% всіх капітальних інвестицій в 2006 році. Однак цей обсяг коштів є недостатнім.

Мобілізувати капіталовкладення в необхідних розмірах можна тільки шляхом розробки ретельно продуманої і послідовно здійснюваної політики залучення інвестицій, що кардинально відрізняється від існуючої практики. Це повинна бути нова політика, заснована на лібералізації режиму залучення й функціонування як вітчизняних, так і іноземних інвестицій.