Тема 9. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу План.

9.1. Визначення вартості і структури капіталу.

9.2. Фінансування інвестиційних проектів.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: КАПІТАЛ, СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНА ВАРТІСТЬ КАПІТАЛУ, ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ, ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, ПОЗИКОВІ ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ, ФІНАНСУВАННЯ, САМОФІНАНСУВАННЯ

Література: 70 – 73, 83– 89.

9.1. Визначення вартості і структури капіталу.

Сутність економічної категорії „капітал” змінюється протягом розвитку наукової економічної думки. Сам термін „капітал” виник від латинського слова capitalis, що означає «головний, основний». Пізніше цей термін почав означати майно або основну грошову суму. Зазнавши значних трансформацій під час застосування, поняття «капітал» стало використовуватися як синонім терміну «основна грошова сума» або «майно»

Одним з перших визначення цьому поняттю дав Аристотель, який ототожнював капітал, з одного боку, з майном, з володінням, а з іншого – з мистецтвом забезпечувати достаток чи з діяльністю, яка спрямована на отримання прибутку від вкладень.

В даний час під „капіталом” зазвичай розуміють суму вартісної оцінки майна і коштів підприємця, які на останній може використати на господарські потреби.

Процес оцінки вартості капіталу складається з наступних етапів:

1. Етап попередньої поелементної оцінки вартості капіталу. Зміст цього етапу полягає в розподілі капіталу підприємства на окремі складові в залежності від джерел їх залучення і визначення вартості кожної складової.

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначається за наступною формулою:

, (9.1)

де - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді, %;

- сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;

- середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.

Вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту може бути розрахована наступним чином:

, (9.2)

де – вартість позикового капіталу, залученого у формі банківського кредиту, %;

- ставка відсотку за банківський кредит, %;

– ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

- рівень витрат по залученню банківського кредиту по відношенню до його суми, виражений десятковим дробом.

Вартість фінансового лізингу оцінюється за наступною формулою:

, (9.3)

де - вартість позикового капіталу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

- річна лізингова ставка, %;

- річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

- рівень витрат по залученню активу на умовах фінансового лізингу по відношенню до вартості цього активу, виражений десятковим дробом.

2. Етап узагальнюючої оцінки вартості капіталу. Цей етап виходить з попереднього і передбачає узагальнення усіх елементів капіталу підприємства. Узагальнюючим показником служить середньозважена вартість капіталу. Вихідною базою його формування є дані, отримані в процесі поелементної оцінки капіталу (таблиця 9.1).

Таблиця 9.1 – Вихідні дані для розрахунку середньозваженої вартості капіталу

Показники	Елементи капіталу, виділені в процесі оцінки
	1	2	...	n – 1	n
1	2	3	4	5	6
1. Вартість окремих елементів	В1	В2	...	Вn-1	Вn
2. Питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі, виражений десятковим дробом	Ч1	Ч2	...	Чn-1	Чn

Формула розрахунку середньозваженої вартості капіталу (СВК) має вигляд:

, (9.4)

де - середньозважена вартість капіталу, %;

- вартість і-го джерела коштів, %;

- частка і-го джерела в загальній сумі капіталу, %;

- кількість джерел коштів.

Розрахована середньозважена вартість капіталу є головним критеріальним показником оцінки капіталу підприємства.

Показник середньозваженої вартості капіталу підприємства повинен використовуватися під час вибору інвестиційних проектів. Так, якщо рентабельність інвестицій буде більше ніж середньозважена вартість капіталу, то рішення щодо вкладення коштів має бути позитивним.

3. Етап порівняння вартості власного і позикового капіталу. У процесі оцінки вартості капіталу варто мати на увазі, що суми власного і позикового капіталу, що використовуються в господарській діяльності і відбиваються в пасиві балансу підприємства, мають непорівнянне кількісне значення. Якщо наданий у використання підприємству позиковий капітал у грошовій чи товарній формі оцінений в сумі по цінах наближених до ринкових, то власний капітал, як правило, істотно занижений стосовно його поточної ринкової вартості. Для забезпечення порівнянності і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу, сума власної його частини повинна бути виражена в поточних ринкових цінах.

4. Етап динамічної оцінки вартості капіталу. Фактори, що впливають на показник середньозваженої вартості капіталу, дуже динамічні, тому зі зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися корективи і в його середньозважене значення.

5. Етап визначення граничної вартості капіталу. Показник граничної вартості капіталу характеризує рівень вартості кожної нової його одиниці, додатково залученої підприємством.

Визначення граничної вартості капіталу здійснюється за наступною формулою:

, (9.5)

де - гранична вартість капіталу;

- приріст середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді, %;

- приріст усього капіталу в плановому періоді, %.

6. Етап визначення границі ефективного використання капіталу, що залучається додатково. Оцінка вартості капіталу повинна бути довершена визначенням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за наступною формулою:

, (9.6)

де - гранична ефективність капіталу;

- приріст рівня рентабельності капіталу.

Викладені етапи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, за якими визначається вартість капіталу і межі його ефективного використання.

Причини зміни вартості капіталу підприємства визначають в процесі дослідження його структури. Взагалі під структурою капіталу слід розуміти співвідношення між власним та позиковим капіталом.

На співвідношення власного та позикового капіталу впливає низка факторів, що зумовлені внутрішніми та зовнішніми умовами функціонування підприємства. Серед них можна відзначити:

• різні розміри процентних ставок на кредит і дивіденди. Слід зазначити, якщо процентна ставка на кредит нижче ставки на дивіденди, то частку позикового капіталу необхідно підвищувати. Частку власного капіталу доцільно підвищувати тоді, коли ставка на дивіденди нижча процентної ставки на кредит;

• зміна масштабів діяльності підприємства: скорочення або розширення діяльності підприємства впливає на потребу залучення позикового капіталу для створення необхідного обсягу товарно-матеріальних запасів;

• накопичення надлишкових запасів, застарілого обладнання, матеріалів, готової продукції, товарів, відволікання коштів у прострочену дебіторську заборгованість.

Для ефективного функціонування кожне підприємство повинно визначати оптимальну структуру капіталу, тобто таке співвідношення між власним і позиковим капіталом, яке надасть можливість забезпечити оптимальне поєднання ризику і доходності.

Оптимізацію структури капіталу підприємство повинно проводити за наступними етапами:

І етап. Аналіз складу та структури капіталу в динаміці. При цьому визначаються показники ефективності використання складових капіталу – коефіцієнт фінансової незалежності, співвідношення між довго- і короткостроковими зобов’язаннями, оборотність і рентабельність активів і власного капіталу тощо.

ІІ етап. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. На цьому етапі оцінюються галузеві особливості підприємства, кон’юнктура товарного і фінансового ринків, рівень податків, що сплачує підприємство тощо.

ІІІ етап. Оптимізація структури капіталу за критерієм доходності власного капіталу. На цьому етапі визначається оптимальна питома вага кожної складової капіталу підприємства з метою підвищення доходності власного капіталу підприємства.

Структура капіталу і вартість кожної його складової має чимале значення для розвитку інвестиційного процесу кожного підприємства.