Тема 8: інвестиційне проектування План.
Концепція проекту і його життєвий цикл
Проектний аналіз
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, ПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ, ПРОЕКТНО-КОШТОРИСНА ДОКУМЕНТАЦІЯ, ПРОЕКТУВАННЯ, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Література: 39, 40, 54, 72.
1. Концепція проекту і його життєвий цикл.
Проектування є надзвичайно важливим і відповідальним етапом в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочався процес освоєння інвестицій.
Зазвичай, проект містить у собі: задум (проблему), засоби його реалізації (шляхи вирішення проблеми) і результати, що мають бути одержані в процесі його реалізації.
У тому випадку, коли результатом реалізації проекту має бути створення фізичних об'єктів (будинків, споруд, виробничих комплексів тощо), визначення проекту може бути конкретизоване таким чином: проект - це система сформульованих цілей, створених чи модернізованих для їхньої реалізації фізичних об'єктів, технологічних процесів; технічної і організаційної документації для них; матеріальних, фінансових, трудових і інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їхнього виконання.
У ряді сфер об'єкти, що створюються, є настільки складними, що робота над ними здійснюється не в складі проектів, а в складі „програм”, що означає більш складну чи об'ємну задачу, що вимагає більшого часу для свого рішення.
Сучасна інвестиційна політика спрямована на фінансування проектів, що мають мінімальні терміни здійснення і здатних принести максимальний прибуток.
Поняття «інвестиційний проект» вживається в двох випадках:
як справа, діяльність, захід, що припускає здійснення комплексу яких-небудь дій, що забезпечують досягнення визначених цілей;
як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь дій.
Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикл створення продукції (ресурсу, послуги), так і його елементи (стадії).
Розробка інвестиційного проекту може передувати усім іншим технічним елементам інвестиційного процесу, а може відбуватися одночасно з розробкою проектно-кошторисної документації, а в деяких випадках – з проектуванням, фінансуванням і початком будівництва (рис. 8.1).
Виділяють різні види інвестиційних проектів у залежності від їхньої складності, масштабності, тривалості реалізації й ін.
Так, за масштабністю розрізняють, насамперед, малі проекти і мегапроекти.
Малі проекти невеликі за розміром, прості й обмежені обсягами. Приклади типових малих проектів: дослідно-промислові установки, невеликі (часто — у блочно-модульному виконанні) промислові підприємства, модернізація діючих виробництв.
Малі проекти допускають ряд спрощень у процедурі проектування, при формуванні команди проекту (можна просто короткочасно перерозподілити інтелектуальні, трудові і матеріальні ресурси). Для таких проектів можна рекомендувати:
призначати одного керуючого (координація повинна здійснюватися однією особою);
гнучку організацію команди проекту, що забезпечує взаємозамінність її членів;
Рис. 8.1. Розробка інвестиційного проекту в загальній схемі його організації і впровадження
максимально просту форму графіка проекту;
чітке знання кожним членом команди своїх задач і обсягів роботи;
пуск об'єкта повинні здійснювати ті ж інженери, що починали роботу над проектом.
Мегапроекти — це цільові програми, що містять безліч взаємозалежних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами і призначеним для їх виконання часом. Мегапроекти мають декілька відмітних рис:
високу вартість;
трудомісткість;
тривалість реалізації;
необхідність участі інших країн і т.д.
В залежності від термінів проекту виділяють довгострокові і короткострокові проекти.
Короткострокові проекти звичайно реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду, відбудовних роботах. На таких об'єктах замовник звичайно йде на збільшення остаточної (фактичної) вартості проекту проти первісної, оскільки найбільше він зацікавлений у якнайшвидшому його завершенні.
Для таких проектів рекомендується:
покласти всю повноту відповідальності за реалізацію проекту на один підрозділ з наданням йому необхідних повноважень;
забезпечити завершення проекту силами тих же фахівців, що його починали;
передати (делегувати) частину повноважень із правом рішень від керівника до тих учасників проекту, що керують безпосередньо на місці його реалізації;
максимально скоротити звітність, а також усі види погоджень;
звести до мінімуму зміни в ході робіт;
використовувати графіки тільки з метою контролю;
створити і використовувати систему стимулів для учасників проекту (підвищені премії), зовнішніх партнерів (замовлення на майбутнє співробітництво);
Існують так звані бездефектні проекти, де домінуючим фактором є підвищена якість. Звичайно вартість бездефектних проектів дуже висока.
Термін «мультипроекти» (як самостійний різновид проектів) використовують у тих випадках, коли задум замовника проекту відноситься до декількох взаємозалежних проектів.
Мультипроекти включають зміну існуючих чи створення нових організацій і фірм. Мультипроектом вважається виконання безлічі замовлень (проектів) і послуг у рамках виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, тимчасовими можливостями і вимогами замовників.
У якості альтернативних мультипроектам виступають монопроекти, що мають чітко окреслені ресурсні, тимчасові рамки і реалізовані єдиною проектною командою.
Структура будь-якого проекту незалежно від його виду включає технологічну, будівельну й економічну частини.
Технологічна частина містить проектні рішення, що визначають технологію й організацію виробництва товару (продукції, робіт, послуг), характер і види устаткування, рівень механізації й автоматизації праці. У будівельну частину включаються об'ємно-планувальні і конструктивні рішення, а також проект організації будівництва й інші необхідні документи. У цій частині розраховується потреба в будівельних матеріалах, конструкціях і деталях, машинах і устаткуванні, транспортних засобах і робочих кадрах будівництва, по кожному об'єкту встановлюються обсяги будівельно-монтажних робіт, послідовність і терміни їхнього виконання, методи виробництва основних робіт.
Розрахунки, що дозволяють зробити вибір місця будівництва, визначити потужність і структуру підприємства, рівень продуктивності праці його працівників, містяться в економічній частині проекту. В ній улаштовується забезпеченість проектованого підприємства кадрами, сировиною, паливом і енергією, водою, а також визначаються райони збуту, собівартості продукції і т.д. У проекті на основі кошторисів і кошторисно-фінансових розрахунків встановлюється кошторисна вартість будівництва.
Кожен проект незалежно від його складності й обсягу робіт, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку певні етапи. Проміжок часу між моментом появи проекту і моментом його ліквідації називається життєвим циклом проекту (іноді говорять — проектним циклом).
Життєвий цикл проекту є вихідним поняттям для дослідження проблем фінансування робіт із проекту і прийняття відповідних рішень.
Відповідно до сформованої практики, етапи, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями).
У свою чергу кожна виділена фаза (етап) може поділятися на фази (етапи) наступного рівня (підфази, підетапи) і т.д.
Одночасно з укладенням контракту з проектною фірмою аналогічні заходи здійснюються по залученню підрядних будівельних фірм, а також фірм - постачальників устаткування і матеріалів настає фаза реалізації проекту.
Учасники проекту — основний елемент його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію його задуму.
В залежності від типу проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до декількох десятків (іноді — сотень) організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті і міра відповідальності за його долю.
Головний учасник — замовник — майбутній власник і користувач результатів проекту. Як замовник може виступати як фізична, так і юридична особа. При цьому замовником може бути як одна єдина організація, так і кілька організацій, що об'єднали свої зусилля, інтереси і капітали для реалізації проекту і використання його результатів.
Замовниками (забудовниками) можуть бути інвестори, а також інші фізичні і юридичні особи, уповноважені інвесторами здійснювати реалізацію інвестиційних проектів.
Не менш важлива роль належить інвестору — стороні, що вкладає кошти в проект. Дуже важливо розуміти, що іноді це ще й замовник. Якщо ж інвестор і замовник — не одна й та ж сама особа, інвестор укладає договір із замовником, контролює виконання контрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.
Проектно-кошторисну документацію розробляють спеціалізовані проектні організації - проектувальники. При цьому відповідальним за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, що називається генеральним проектувальником. За рубежем найчастіше їх представляють архітектор і інженер.
Архітектор — це особа чи організація, що мають право професійно, на основі відповідним чином оформленої ліцензії виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної документації, специфікацій, вимог до проведення торгів і навіть загальне керівництво проектом.
Інженер — це особа чи організація, що має ліцензію на заняття так званим інжинірингом — тобто, комплексом послуг, пов'язаних із процесом виробництва і реалізації продукції проекту. Інжиніринг включає фази планування робіт, інженерного проектування, проведення іспитів, контролю за здачею в експлуатацію.
Матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання) забезпечують організації — постачальники, що ми об'єднаємо за назвою постачальник .
Підрядник (генеральний підрядник, субпідрядник) — юридична особа, що несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.
Крім того, в міжнародній практиці інвестиційного проектування відомі й інші учасники.
У першу чергу, це фірми і фахівці, що залучаються на контрактних умовах для надання консультаційних послуг іншим учасникам проекту з усіх питань його реалізації (фазам життєвого циклу). Їх узагальнено називають консультантами.
Особливе місце в реалізації проекту займає керівник проекту (у прийнятій на Заході термінології — менеджер чи менеджер проекту). Це — юридична особа, якій замовник (інвестор чи інший учасник проекту) делегує повноваження по керівництву роботами по проекту: плануванню, контролю і координації робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту (проекту-менеджера, менеджера проекту) визначається контрактом із замовником.
Під керівництвом керівника (менеджера) проекту працює команда проекту — специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Склад і функції команди проекту залежать від масштабів, складності й інших характеристик проекту.
Варто згадати ще про ліцензіара — юридичну чи фізичну особу — власника ліцензій і "ноу-хау", що використовуються у проекті. Ліцензіар надає (звичайно на комерційних умовах) право використання в проекті необхідних науково-технічних досягнень.
Завершуючи розгляд функцій основних учасників проекту, відзначимо найважливішу роль банку — одного з основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту. В обов'язки банку входить безупинне забезпечення проекту коштами, а також кредитування генпідрядника для розрахунків із субпідрядниками, якщо в замовника немає необхідних коштів).