МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
О.В. ВЕРЕТЕННИКОВА
ІНВЕСТУВАННЯ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
для студентів економічних спеціальностей
денної та заочної форм навчання
Донецьк - 2010
ЗМІСТ
ВСТУП |
3 |
ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ |
5 |
ТЕМА 2: СУБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ |
19 |
ТЕМА 3: ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ |
41 |
ТЕМА 4: ІНВЕСТИЦІЇ У ВИРОБНИЧИЙ КАПІТАЛ |
51 |
ТЕМА 5: “ІННОВАЦІЙНА ФОРМА ІНВЕСТИЦІЙ” |
60 |
ТЕМА 6: “ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ” |
68 |
ТЕМА 7. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ |
81 |
ТЕМА 8: ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ |
95 |
ТЕМА 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ |
102 |
ЛІТЕРАТУРА |
112 |
ВСТУП
В сучасній українській дійсності проблематика, що пов’язана з різноманітними аспектами інвестиційної діяльності є актуальною. Вивчення курсу «Інвестування» спрямоване на набуття студентами теоретичних знань щодо сутності, закономірностей і механізму функціонування інвестиційного процесу, у тому числі відносин держави, підприємств та фізичних осіб, набуття вмінь використовувати ці закономірності в практиці інвестування, визначати заходи з використання інвестицій як одного з дійових важелів економічної політики держави
До складу курсу увійшло 9 тем, після вивчення яких студент повинен знати:
сутність та значення інвестування;
головні елементи інвестиційного ринку та механізм його функціонування;
складові інвестиційного клімату;
особливості розвитку інвестиційного процесу в Україні;
особливості вкладення інвестицій у різних формах та видах;
складові процесу інвестиційного проектування;
особливості управління реалізацією інвестиційних проектів;
показники, що дозволяють визначити ефективність реалізації інвестиційного проекту;
основи організаційно-правового регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності;
можливі напрямки використання інвестицій.
Крім того, кожен, хто вивчатиме курс „Інвестування” за допомогою даного конспекту, може навчитися:
оцінювати привабливість інвестиційного клімату;
визначати доцільність інвестування;
розраховувати ефективність інвестиційного проекту;
оцінювати можливості і ефективність використання інвестицій у різних напрямках.
Даний конспект є особливо корисним інструментом засвоєння знань студентів в умовах кредитно-модульної системи навчання, коли зростає значення самостійної роботи студентів.
Тема 1. Методологічні основи інвестування План.
Економічна сутність і види інвестицій. Визначення, мета й завдання інвестиційної діяльності.
Інвестиційний ринок.
Інвестиційний процес і його реалізація в Україні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІНВЕСТИЦІЯ; ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ; ПРЯМІ І НЕПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ; ПРИВАТНІ, ДЕРЖАВНІ, СПІЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ; РЕАЛЬНІ І ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ;, КОРОТКОСТРОКОВІ, ДОВГОСТРОКОВІ Й СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ІНВЕСТИЦІЇ; ВНУТРІШНІ, ІНОЗЕМНІ І ЗАКОРДОННІ ІНВЕСТИЦІЇ; ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС; ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК; ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА; ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ; ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОПИТ; ІНВЕСТИЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ.
Література: 1 – 4, 22.
Економічна сутність і види інвестицій. Визначення, мета й завдання інвестиційної діяльності.
Термін “інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. У загальноприйнятому сприйнятті інвестиції представляють собою вкладення капіталу у будь-яку сферу діяльності з метою наступного його збільшення.
Термін “інвестиція” став застосовуватися у вітчизняній практиці не дуже давно - з 1991 року (до того часу досить розповсюдженим було використання поняття “капітальні вкладення”). Незважаючи на те, що дане поняття є прикладом багатотрактовності (додаток А), уважний розгляд динаміки і змісту кожного з визначень дозволяє побачити, що в період 1991 - 2007 р. істотної зміни в розумінні сутності інвестицій не відбулося: визначення, надане в Законі України “Про інвестиційну діяльність”, здебільшого трансформується авторами незначним чином чи сприймається як догма.
Однак, деякі вчені все-таки доповнюють законодавче визначення своїми елементами щодо цілей інвестування, об’єктів (суб’єктів), періоду, ризику чи трактують інвестиції як процес. При цьому розбіжності в трактуванні поняття “інвестиції” не є значними, а загальне сприйняття вітчизняними вченими поняття “інвестиція” істотно не відрізняється від закордонного підходу.
Наявність таких розбіжностей у деякій мірі може бути виправданою у зв’язку з існуванням в науці економічного й фінансового підходу.
Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91р.: інвестиції - це всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект.
До таких цінностей відносяться:
- грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції, облігації і інші цінні папери;
- рухоме і нерухоме майно;
- майнові права, пов’язані з авторським правом, досвід і інші види інтелектуальних цінностей;
- сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду;
- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
- інші цінності.
Фінансове визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це всі види активів, вкладених у господарську діяльність для одержання доходу. Інвестиції з економічної точки зору – це видатки на створення, розширення, реконструкцію й технічне переозброєння основного капіталу, на придбання нематеріальних активів, а також на пов’язані з цим зміни розміру і структури оборотного капіталу.
Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних видах. Для обліку, аналізу й планування інвестиції класифікуються по наступних ознаках (рис. 1.1):
По об’єктах (формах) вкладення коштів виділяють реальні й фінансові інвестиції.
Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові інструменти. Під реальними інвестиціями прийнято сприймати вкладення коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні.
Останнім часом в економічній літературі визначені нові форми інвестицій, які входять до складу реальних – інноваційні й інтелектуальні інвестиції. Інноваційні інвестиції являють собою вкладення в нововведення, а інтелектуальні – вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького й патентного права, права на промислові зразки й корисні моделі.
Виділення реальних і фінансових інвестицій є основною ознакою їхньої класифікації.
За характером участі в процесі інвестування виділяють прямі й непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями мається на увазі особиста участь інвестора у виборі об’єктів інвестування й вкладенні коштів. Під непрямими чи портфельними інвестиціями розуміють вкладення, які здійснюються при посередництві інших осіб (інвестиційних чи інших фінансових посередників).
За періодом інвестування розрізняють короткострокові, середньострокові й довгострокові інвестиції.
Під короткостроковими інвестиціями звичайно розуміють вкладення капіталу на період, що не перевищує 3 років. До середньострокових інвестицій відносять будь-яке вкладення капіталу у часовому інтервалі від 3 до 5 років. Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період понад 5 років.
По формах власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні і змішані.
Приватними інвестиціями є вкладення капіталу, що здійснюється громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності.
Під державними інвестиціями розуміють вкладення центральних і місцевих органів влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів.
Під змішаними інвестиціями розуміють вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни й іноземних держав.
За регіональною ознакою виділяють інвестиції внутрішні, у тому числі іноземні, і закордонні.
Під внутрішніми інвестиціями мають на увазі вкладення капіталу в об’єкти інвестування, розміщені на території даної країни. Іноземними інвестиціями називаються вкладення, що здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами й державами. Під закордонними інвестиціями мається на увазі вкладення капіталу в об’єкти інвестування, розміщені за межами даної країни (сюди належить і придбання різних фінансових інструментів інших країн - акцій закордонних компаній, облігацій інших держав і т.п.).
За формою одержання доходу розрізняють інвестиції, спрямовані на отримання матеріальної вигоди, і інвестиції, спрямовані на досягнення соціального ефекту.
Матеріальними вигодами при інвестуванні можуть бути: грошові надходження, зменшення ризику, вихід на нові ринки збуту тощо.
В якості соціального ефекту досягаються: створення нових робочих місць, поліпшення екології, умов праці, підвищення престижу підприємства.
Приведена класифікація інвестицій відображає найбільш істотні їхні ознаки і при необхідності може бути деталізована в залежності від підприємницьких чи дослідницьких цілей.
Однією зі складових частин економічної діяльності виступає інвестиційна діяльність, головною метою якої є досягнення високих темпів розвитку підприємства (на мікрорівні) і стабілізація й розвиток економіки (на макрорівні).
Інвестиційна діяльність – це сукупність послідовних практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій. Тобто, вона реалізується на основі:
інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями й товариствами, а також цивільними й релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
державного інвестування, яке здійснюється органами влади і управління України, АР Крим, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позикових коштів;
іноземного інвестування, що здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами і особами без громадянства;
спільного інвестування, що здійснюється громадянами і юридичними особами України, іноземних держав.