9.2. Фінансування інвестиційних проектів.

В літературі, присвяченій проблемам інвестиційної діяльності, виділяються різні джерела і форми фінансування інвестиційних проектів. Незважаючи на те, що досить часто називаються такі групи як власний, позиковий і залучений капітал, існують різні підходи до віднесення тих чи інших коштів до однієї з них, а також виділяються й інші джерела.

Так, наприклад, Законом України «Про інвестиційну діяльність» крім трьох вищезгаданих джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств виділяються бюджетні інвестиційні асигнування і безкоштовні і благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян. Дана група коштів відокремлюється також В.Г. Федоренко і А.Ф. Гойко. Таким чином, за Законом України і думкою даних авторів, варто розділяти власні кошти у вигляді прибутку і фондів економічного стимулювання, позикові – кредити і надходження від випуску і продажу облігацій, залучені – залучений акціонерний капітал, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб, а також окрему групу коштів у вигляді асигнувань, безкоштовних і благодійних внесків і пожертвувань.

В окрему групу засобів виділені бюджетні інвестиції В.І. Семеновим, Мохаммадом Нахро Алі, П.А. Погосовим і Н.П. Капустіним. Приведена ними класифікація джерел фінансування інвестиційної діяльності і пояснення до неї дозволяють зробити висновок про те, що бюджетні безкоштовні асигнування віднесені в дану групу. Імовірно, це пояснюється безоплатним характером їхнього одержання і великою імовірністю того, що такі кошти можуть бути використані не за призначенням.

Однак, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, сума таких коштів, отриманих підприємством, відбивається по рядку 40 “інший додатковий капітал”, тобто в першому розділі пасиву “Власний капітал”. Імовірно, виходячи з таких же розумінь В.Г. Золотогоровим, А.Б. Ірисовим, С.В. Картишевим, А.В. Постниковим кошти, що часто відносять до розряду залучених, віднесені до власного капіталу: В.Г. Золотогоровим – кошти від продажу акцій, а також, ті, що надаються вищестоящими холдинговими чи акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безкоштовній основі, благодійні й інші внески; А.Б. Ідрисовим, С.В. Картишевим, А.В. Постниковим усі кошти, залучені у виді акціонерного капіталу, вважаються власними.

При цьому В.Г. Золотогоровим крім власних фінансових коштів виділяються бюджетні асигнування (ймовірно виходячи з розумінь зазначених вище), іноземні інвестиції і позикові кошти; іншими авторами – позиковий капітал.

Кошти держбюджету і позабюджетних фондів, іноземних інвесторів, кошти, одержані від продажу акцій, пайові й інші внески членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб, а також кошти, що централізуються об'єднаннями підприємств, виділяються В.П. Савчуком, С.І. Прилипко, Є.Г. Величко в окремі групи і відокремлюються від власних і позикових фінансових коштів. Така класифікація є занадто розгорнутою.

Найбільш зручною у використанні для підприємства є класифікація, в основу якої покладене право власності на кошти, що використовуються, тобто їхній розподіл на власні і прирівняні до них і позикові.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку власними коштами, що використовуються для фінансування інвестиційної діяльності підприємств, можуть бути нерозподілений прибуток, кошти, внесені як плата за акції, амортизаційні відрахування, статутний капітал чи внески учасників при створенні підприємства, кошти різних фондів (наприклад, фонду розвитку виробництва), активи, безкоштовно отримані від інших юридичних чи фізичних осіб. До позикових коштів варто відносити кошти банків, бюджетів різних рівнів, лізингових чи селенгових компаній, інвестиційних компаній, фондів і інших фінансово-кредитних організацій на умовах платності, зворотності і терміновості.

Кожному з цих джерел відповідає своя форма фінансування інвестиційного проекту. Найчастіше використовуються: самофінансування, акціонування і використання бюджетних асигнувань (джерело - власний капітал), різні форми кредитування, венчурне фінансування (джерело - позиковий капітал). Сполучення декількох джерел являє собою змішане фінансування.

Основні ознаки форм фінансування інвестиційних проектів приведені в таблиці 9.2. Однією з них виступає самофінансування, що передбачає здійснення інвестиційного проекту винятково за рахунок власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел: прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів інших цільових фондів та інших. Така форма, як правило, використовується в тому випадку, коли ускладнений доступ до позикових джерел чи капіталу для реалізації невеликих проектів і програм, оскільки підприємства мають обмежений обсяг ресурсів. Використання такої форми фінансування забезпечує підприємству найвищу фінансову стійкість, зменшує вартість проекту, дозволяє зберегти контроль над процесом його реалізації, забезпечує високі можливості для генерування прибутку, однак обмежує темпи його розвитку, тому що підприємство не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку, що виключає використання нових фінансових можливостей для збільшення прибутку, а також можливість розділити ризик і відповідальність за ймовірні збитки.

Крім того, підприємство несе витрати використання власного капіталу, що визначаються альтернативними витратами, тобто прибутком, який можна було б одержати при альтернативному використанні коштів поза підприємством.

Крім використання власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел, для реалізації інвестиційних проектів можуть бути кошти, залучені шляхом випуску цінних паперів - акціонування. У цьому випадку підприємство одержує можливість комбінувати одержання коштів з різних джерел, у тому числі й іноземних, нарощує фінансові можливості для одержання прибутку, однак несе додаткові витрати і втрачає частину прав по управлінню проектом.

Зниження фінансової стійкості підприємства можна уникнути, використовуючи такі джерела фінансування, як благодійні внески і пожертвування підприємств, організацій і громадян, а також асигнування з бюджету і позабюджетних фондів.

Однак, такі надходження досить рідкі, а одержання останніх можливе тільки для реалізації проекту чи програми загальнодержавного значення. Використання даної форми дозволяє забезпечити підприємству максимальну фінансову стійкість, умови для генерування високого прибутку, а також залучити додатковий капітал без значних витрат і розділити ризик за невдачу.

Таблиця 9.2 – Основні ознаки форм фінансування інвестиційних проектів

Власний капітал

Позиковий капітал

Кредитування в грошовій формі

Кредитування в товарній формі

Самофінансування

Кошти бюджету та позабюд-жетних фондів

Інші безкош-товні асигнування

Акціону-вання

Бюджет-ний кредит

Кредити інших фінансово-кредитних установ/ підприємств, громадян

Товарне кредиту-вання

Ізвести-ційний лізинг

Інвестиційний селенг

Венчурне кредиту-вання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Використання власного капіталу

Використання позикового капіталу

Обмежений обсяг коштів

Залучення коштів на безоплатній основі

Залучення коштів юридичних і фізичних осіб

Проведення фінансування на договірній основі

Забезпечення незалежності

Здійснення на безповоротній і безстроковій основі

Участь капіталу в товарній и грошовій формі

Участь капіталу в грошовій/ грошовій і товарній формі

Участь капіталу в товарній і грошовій формі

Участь капіталу в грошовій і товарній формі

Участь капіталу в грошовій і товарній формі

Використання капиталу, який формується із внутрішніх джерел

Підтримка пріоритетних напрямків розвитку держави

Використання для реалізації крупномас-штабних реальних інвестиційних проектів

Участь двох и більш сторін

Участь трьох і більш сторін

Участь двох сторін

Участь трьох і більш сторін

Продовження таблиці 9.2

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

Цільовий характер

Реалізація принципу платності і повернення

Підтримка пріоритет-них напрямків розвитку держави

Відокремлення права власності від права користування

Ризиковий характер

Плата за використання коштів може бути відстрочена і проведена частинами

Об’єктом угоди виступає рухоме і нерухоме майно

Об’єктом угоди виступають активи в різній формі

Використання для реалізації інновацій-них реальних проектів

Цільовий характер

Періодичність виплат

Реалізація принципу платності, повернення і терміновості

Здійснення на принципах платності і терміно-вості

Здійснення на принципах платності, повернення і терміно-вості

Повернення майна за першою вимогою

Погашення в грошовій формі

Погашення в грошовій, товарній і змішаній формі

Використовуючи таку форму, як бюджетне кредитування, підприємство зменшує фінансову стійкість, втрачає частину прибутку від реалізації інвестиційного проекту, одержуючи можливість реалізувати проект, як правило, без забезпечення. Кредит банківський чи іншої фінансово-кредитної установи одержати простіше, однак, необхідне підтвердження платоспроможності підприємства, ліквідності його активів і наявність забезпечення. При цьому також відбувається зниження фінансової стійкості підприємства, виникають додаткові витрати.

Можливе виникнення кредитних відносин і між окремими підприємствами. Однією з їхніх форм є товарне кредитування, що виступає одночасно і способом фінансування інвестиційного проекту. Незважаючи на те, що така форма має більшість ознак кредитування фінансово-кредитними установами, вона накладає менше обмежень на обох сторін, що припускає різноманіття відносин у рамках однієї форми.

Перспективними методами залучення позикових засобів є лізинг і селенг, що являють собою різновиди довгострокового кредиту, наданого в натуральній формі (при селензі об'єктом можуть виступати як оборотні, так і позаоборотні активи). Використання даних форм фінансування дозволяє підприємству швидко одержати необхідне устаткування чи інші активи, не відволікаючи з обороту значні фінансові ресурси.

Венчурне фінансування полягає в наданні визначеної суми капіталу окремими підприємствами для реалізації інноваційних реальних проектів підвищеного ризику.

Змішане фінансування передбачає сполучення різних форм: самофінансування і бюджетного кредитування, банківського і лізингового кредитування, самофінансування і кредитування й інших.

У сучасних умовах самофінансування є однією з найбільш надійних форм одержання інвестиційного капіталу.

Динаміка інвестиційних нарахувань в тій чи іншій формі може визначатися з використанням коефіцієнтів річного і накопиченого покриття.

Коефіцієнт річного покриття характеризує ступінь фактичного покриття річної інвестиційної потреби по проекті річними надходженнями і може бути розрахований таким чином:

, (9.9)

де - коефіцієнт річного покриття інвестиційної потреби;

- річна потреба в інвестиційних надходженнях, тис. грн.;

- сума інвестицій, що надійшли по проекту за рік, тис. грн.

Для випадку, коли інвестиційна потреба в році не була цілком покрита, формула для розрахунку коефіцієнта може бути представлена таким чином:

, (9.10)

де - інвестиційна потреба в році n+1, тис. грн.;

- непокрита інвестиційна потреба року n, тис. грн.

Коефіцієнт накопиченого покриття відбиває ступінь покриття загальної інвестиційної потреби по проекту сумою інвестицій, що надійшли за весь період його реалізації. Він може бути розрахований по формулі:

, (9.11)

де - коефіцієнт накопиченого покриття інвестиційної потреби;

- загальна інвестиційна потреба по проекту, тис. грн.;

- сума інвестицій, що надійшла за весь період реалізації проекту (на сучасний момент), тис. грн.

Дані коефіцієнти можуть бути розраховані для кожної з форм фінансування інвестиційної діяльності.