Тема 10. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання та системи підготовки спортсменів – 2 год.

Якісна фахова підготовка вчителя фізичної культури. Адаптування вимог навчальної приграми до конкретних умов регіону чи школи. Забезпечення об’єктивного своєчасного науково-педагогічного контролю, якості матеріально-технічної бази, достатності рухового режиму учнів, задіяння та активації позаурочних та позашкільних форм занять фізичними вправами, розробка програм домашніх завдань, самостійних занять фізичними вправами та профілактика травматизму та шкоди здоров’ю учнів. Фізична освіта та самоосвіта учнів з питань фізичної культури.

Педагогічні ідеї та наукові доробки в працях провідних вчених світу з питань теорії спорту (Озолін Н.Г., Платонов В.Н., Петровський В.В., Харре Д., Каунсінмен, Матвєєв Л.П., Верхошанський Ю.В., Заціорський В.М. та ін.)

Напрямки удосконалення системи підготовки спортсменів:

1. Різний приріст об’єму тренувальної і змагальної діяльності.

2. Організація та досягнення найвищих досягнень на Олімпійських іграх за рахунок системи цілеспрямованої підготовки.

3. Розробки методики продовження періоду успішних виступів спортсменів на заключних етапах спортивної кар’єри.

4. Сувора відповідність системи тренування спортсмена високого класу вимогам вибраного для спеціалізації виду спорту.

5. Максимальна орієнтація на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена при виборі спортивної спеціалізації, розробки всієї системи багаторічної підготовки, визначення раціональної структури змагальної діяльності.

6. Прагнення до суворозбалансованої системи тренувальних та змагальних навантажень, відпочинку, харчування, засобів відновлення, стимуляції працездатності і мобілізації функціональних резервів.

7. Відповідність системи підготовки до головних змагань географічним, кліматичним умовам місць, в яких планується їх проведення.

8. Розширення нетрадиційних засобів підготовки (використання приладів, обладнання і методичних прийомів, як дозволяють повніше розкрити функціональні резерви організму спортсмена; застосування тренажерів, які забезпечують спряжене удосконалення розвитку рухових якостей, фізичне і технічне удосконалення; проведення тренувань в умовах середньо- та високогір’я, які дозволяють інтенсифікувати процеси адаптації до факторів тренувальних впливів, підвищити ефективність безпосередньої підготовки до головних змагань).

9. Орієнтація всієї системи спортивних тренувань на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності.

10. Удосконалення системи управління тренувальним процесом на основі об’єктивізації знань щодо структури змагальної діяльності і підготовленості з урахуванням як загальних закономірностей становлення спортивної майстерності в конкретному виді спорту, так і індивідуальних можливостей спортсменів.

11. Розширення, конкретизація і часткова перебудова знань і практичної діяльності по назві розділів спортивної підготовки (розвиток рухових якостей, планування навантаженні в різних структурних утвореннях, удосконалення складних елементів техніки, застосування ергогенних засобів та ін.) в напрямку забезпечення умов для профілактики спортивного травматизму.

Коректування низки положень як загальної теорії, так і конкретних методик підготовки спортсменів як резерв зменшення травматизму і підвищення якості процесу підготовки, продовження успішної кар’єри спортсмена.

12. Динамічність спортивної підготовки, її оперативна кореляція на основі постійного вивчення і врахування як загальних тенденцій розвитку Олімпійського спорту, так і особливостей розвитку конкретних його видів.