Тема 8. Дидактичні основи фізичного виховання та спорту в розвитку спеціальної працездатності як передумови спортивної майстерності – 2 год.

Дидактика фізичного виховання, спортивного тренування. Дидактична біомеханіка.

Загальні основи управління рухами та спортивно-технічного удосконалення.

Положення методики навчання та удосконалення рухових дій за послідовниками вчення І.П. Павлова.

Критичні зауваження та основні положення до побудови навчання руховим діям в наукових працях М.О. Бернштейна (1935, 1947, 1966), П.К. Анохіна (1975), Л.В. Чхаїдзе (1970).

Система управління процесом навчання руховим діям та їх удосконалення.

Формування чуттєвої, логічної та чуттєво-логічної моделі рухової дії згідно задач, стадій та станів технічної підготовки спортсменів (В.М. Дьячков, 1972, В.К.Філіпов, 1975).

Загальна, допоміжна та спеціальна фізична підготовка.

Розвиток швидкісних здібностей.

Розвиток сили: Підвищення здібностей до реалізації силового потенціалу.

Розвиток витривалості. Підвищення можливостей систем енергозабезпечення роботи, економічності її та ефективності викорис­тання функціонального потенціалу. Удосконалення стабільності та варіабельності рухових та вегетативних функцій.

Розвиток гнучкості. Вібростимуляція як метод розвитку гнуч­кості (В.Г. Назаров, 1980)

Удосконалення координаційних здібностей. Різномаїття засо­бів, умов діяльності, варіативність біодинамічних характеристик використання засобів термінової інформації (В.С. Фарфель, 1975), точність регуляції рухів по параметрам рухової координації, ко­ректування основних параметрів рухових дій на основі від'ємного зворотного зв'язку ( Н.Вінер,1958).

Розвиток спеціальної працездатності. Моделі тренувальних уроків з заздалегідь відомою дією (В.В. Петровський, 1973, 1978). Роль факторів уроку. Взаємозв'язок функціонального стану орга­нізму спортсмена з ефективністю вирішення задач дії.

Принципи вибірково-варіативної дії (М.М. Огієнко, 1980). Звуження діапазону пристосувальної варіативності рухової дії в жорстких умовах чергування вправ з відпочинком.

Питома вага занять, спрямованих на розвиток спеціальної працездатності в річному циклі тренування.

Контроль за терміновим та кумулятивним ефектами розвитку спеціальної працездатності.

Тема 9. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена – 2 год.

Оптимізація застосування умов саморегуляції, самонавчання, самотренування.

Викладач спорту ,його професійна підготовленість. Вимоги до особистості тренера. Взаємовідносини викладача спорту з учнями-спортсменами.

Педагогічна майстерність тренера. Дисципліна та педагогічний такт. Самооцінка тренера. Структура творчої діяльності тренера.

Роль та ефективність педагогічних дій тренера.

Моделювання різних умов діяльності, аналіз функціональних етанів та запам'ятовування найбільш сприятливих для реалізації функціональних можливостей.

Передзмагальна розминка, її роль в регуляції передстартового стану.

Побудова функціональної техніко-тактичної моделі поведінки спортсмена в змаганнях.

Вимоги до показників, які використовуються в контролі. Види контролю.

Контроль основних сторін підготовленості. Контроль змагальної діяльності. Контроль тренувальних та змагальних навантажень. Контроль та управління.

Самоконтроль, самокоректування траєкторії поведінки спортсмен на в тренувальних заняттях та змаганнях.

Зв'язок прогнозування з управлінням. Метод екстраполяції-розповсюдження висновків, одержаних з спостережень за однією час­тиною якого-небуть явища на інші його частини. Екстраполяція в комплексі з методом моделювання та експертних оцінок.

Види прогнозування: короткотермінове, середньотермінове, довготермінове, зверхдовгострокове.

Загальні положення моделювання в спорті. Моделювання як науково-практичний метод. Моделі як аналоги досліджуваних об'єктів. Використання моделей для узагальнення емпіричного знання. Вплив моделей на впровадження результатів експериментальних наукових робіт в практику спорту. Дві групи моделей:

1. Моделі, які характеризують структуру змагальної діяльності різні сторони підготовленості спортсмена, морфофункціональні моделі, які відображають морфологічні особливості організму та можливості окремих функціональних систем, що забезпечують до­сягнення заданого рівня спортивної майстерності.

2. Моделі, які відображають терміни (тривалість)та динаміку становлення спортивної майстерності і підготовленості в багато­річному плані, а також в межах тренувального року чи макроциклу;

моделі великих структурних утворень тренувального процесу (етапів багаторічної підготовки, макроциклів, періодів);

моделі тренувальних етапів, мезо- та мікроциклів; моделі тренувальних занять та їх частин; моделі окремих тренувальних вправ та їх комплексів.

Три рівні моделей: узагальнені, групові та індивідуальні.

Моделювання змагальної діяльності та підготовленості в залежності від індивідуальних особливостей спортсменів.