Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка

Особливості прояву агресії у дітей молодшого шкільного вік

Зміст

Вступ

Розділ I . Агресія і агресивність в сучасних психологічних теоріях……...

1.1 Феноменологія агресії………………………………………….

1.2 Агресивність як складова особливості дитини. Розвиток агресивності в дитячому віці. …………………………………………….

1.3 Особливості прояву агресивності в молодшому шкільному віці

Розділ II. Емпіричні дослідження розвитку агресивності у дітей молодшого шкільного віку.

2.1 Аналіз психодіагностичного інструментарію для визначення агресивності.

2.2 Підготовка і проведення емпіричного дослідження

2.3. Аналіз результатів емпіричного дослідження.

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Умови життя в сучасному суспільстві вимагають від людей більшої твердості, більшої жорсткості, а інколи і жорстокості. Такі умови виживання. Закони тваринного світу, де виживає сильний. І, звичайно ж, такий стан речей перш за все б'є по психіці найслабкіших, особливо дітей. Частішання агресивних проявів є сьогодні однією з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства. Агресія, у якій би формі вона не проявлялася, являє собою діяльність, спрямовану на заподіяння шкоди або збитку іншій живій істоті. Здавна людство виявляло цікавість до феномену агресії. І в наш час агресія є предметом активних науково-практичних досліджень. Особливо турбує той факт, що агресивні прояви у дітей спостерігаються вже в початковій школі, від чого страждають і діти, і їхні вчителі, і батьки. Стреси повсякденного життя, розпад традиційної структури родини, інформаційна втома, добробут насильства на телеекранах - ці й інші причини ведуть до посилення тривожності й агресивності у дітей.

Агресивні прояви у дітей є однією з найбільш гострих проблем не тільки для працівників сфери освіти, але й для суспільства в цілому. Ріст дитячої злочинності, збільшення числа дітей, які проявляють агресію в повсякденному житті, висувають на перший план завдання вивчення психологічних умов, які викликають ці небезпечні явища. Особливо важливим вивчення агресивності є в молодшому віці, коли ця риса перебуває в стадії свого становлення й коли ще можна прийняти своєчасні коригувальні міри. Агресивні прояви зустрічається в більшості дітей. Однак у певних дітей агресивність стає стійкою характеристикою особистості. В підсумку у дитини виникають складності із самореалізацією, особистісним розвитком, спілкуванням з оточуючими людьми. Дитина з агресивними проявами створює масу проблем не тільки навколишнім, але й самій собі. Незріла дитяча психіка не в змозі перебороти фруструючі впливи без грамотної допомоги дорослого. Учителеві молодших класів, психологові й батькам необхідно знати й ураховувати особливості прояву агресії у дітей для того, щоб вчасно корегувати й запобігати деструктивним проявам. Так само необхідно враховувати той факт, що хлопчики й дівчата розрізняються по проявах агресії, і при побудові навчально-виховного процесу брати до уваги ці розбіжності.

Останнім часом тема агресії і агресивності стала широко обговорюваною на різних рівнях. І серед психологів проводиться безліч конференцій, симпозіумів по даній темі. Проблемі вивчення агресії присвячено багато досліджень. Підвищена агресивність молодших школярів є одній з найбільш гострих проблем не лише для лікарок, педагогів і психологів, але і для суспільства в цілому. Актуальність теми, безперечна, оскільки число підлітків з такою поведінкою нестримно зростає. Агресивна поведінка викликана цілим рядом чинників:

- погіршенням соціальних умов життя дітей;

- кризою родинного виховання;

- неувагою школи до нервово-психічного стану дітей;

- збільшенням долі патологічних пологів, що залишають наслідки у вигляді пошкоджень головного мозку дитяти.

Хотілося б відзначити тих дослідників, хто вивчав проблему дитячої агресивності. Захаров А.І, Сафін В.Ф ; Берковіц, Бреслав Г.Є, Бютнер К, Лоренц К, Паренс Г. Фурманов І.А, Рум`янцева Т.Г, Лютова Д.Г, Моніна Г.Б , .М. Андреева; Т.В. Драгунова., Ф.С. Сафуанов., Л.М. Семенюк, Антонян Ю.М., Бережкова Е.И.

Актуальність даної теми в тому, що проблема мало досліджена, та кожне дослідження складає наукову та практичну цінність.

Об'єкт дослідження: агресивність в молодшому шкільному віці.

Предмет дослідження: вплив різних чинників на емоційно-вольову сферу дитини молодшого шкільного віку.

Мета роботи – вивчити психологічні особливості та причини виникнення агресивності у дітей молодшого шкільного віку.

Завдання роботи:

• Проаналізувати методичну літературу

• Визначити причини виникнення агресивності, її форми та види;

• Проаналізувати розвиток агресивності на різних етапах онтогенезу.

• Зробити висновки по результатам дослідження., за допомогою різних методик.

Гіпотеза: Якщо на емоційно-вольову сферу дитини молодшого шкільного віку не будуть впливати різні чинники, то не буде розвиватись дитяча агресивність.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження.Емпіричний метод, тестування, педагогічне спостереження, та педагогічний експеримент. Для проведення дослідження були відібрані наступні методики: 1. Методика «Неіснуюча тварина» 2. Опитувальник Басса – Дарки .

База проведення експерименту ліцей №15. У дослідженні були задіяні 15 учнів, що навчаються в 3-а класі.

Розділ I Агресія і агресивність в сучасних психологічних теоріях.

1.1 Феноменологія агресії

У психології тема агресії і агресивності постійно знаходиться у полі зору учених і практиків. Існує велике число теоретичних концепцій, що пояснюють ці феномени, проводяться багаточисельні експериментальні дослідження, багато психотерапевтичних шкіл, стикаючись з проблемою агресивної поведінки, розробляють техніку його корекції.

Агресія необхідна для самозахисту, для забезпечення виживання вигляду. Проблема виникає тоді, коли агресивний прояв ніяк не пов'язаний із загрозою, коли воно стає постійним і незмінним способом реагування. Агресія не виникає як окремо узяте явище, вона лише тим або іншим способом виявляється в зовнішній світ.

Слід зазначити, що сама по собі тема "дитячої агресивності" довгий час була закрита і тому не отримала належної розробки у вітчизняній психології. Але навіть у тих випадках, коли обговорювалися проблеми дитячої агресивності, їй однозначно приписувалося деструктивне забарвлення. Це пов'язано з тим, що соціально небезпечні наслідки агресивної поведінки, привертаючи до себе особливу увагу, наповнили цей термін лише негативним сенсом і привели до заперечення соціально схвалюваної агресії. Дійсно, якщо розглядувати надмірні прояви агресії або розвиток агресивності за типом акцентуації, то такі риси особистості, як домінантність, конфліктність, нездатність, до соціальної кооперації можуть викликати негативне відношення.

Проте це ніяк не можна визнати справедливим. По-перше, агресія є невід'ємною динамічною характеристикою активності і адаптивності людини. По-друге, в соціальному плані особа повинна неминуче володіти певним ступенем агресивності. У "нормі" вона може виявитися якістю соціально прийнятним і навіть необхідним, оскільки інакше це приводить до податливості, відомості, конформізму, пасивності поведінки. Тому, ймовірно, доречне розділення на конструктивну і деструктивну агресивність, де тільки остання несе в собі потенціал ворожості, злісності, жорстокості.

Тема людської агресивності з найдавніших часів зацікавила людство. « Існування зла,- відзначив відомий російський філософ М. Бердяеєв,- є величезна таємниця світового життя …». Перші спроби проаналізувати феномен агресії, зрозуміти його причину, були вже задовго до появи психології як самостійної наукової дисципліни , в рамках релігії і філософії.[5;с. 9]

Слово «агресія» походить від латинського «aggressio», що означає «нападати». Воно здавна існує в Європейських мовах, однак значення даного терміну не завжди було однаковим. До поч. ХІХ століття агресивною вважалася будь-яка активна поведінка, як доброзичлива, так і ворожа. Пізніше значення цього слова змінилося, стало більш вузько спрямованим. Під агресією стали розуміти ворожу поведінку по відношенню до оточуючих.

З метою усунення проблеми дитячої агресивності у молодшого дошкільного віку для початку давайте пояснити те, що загальні поняття агресії, що є структурою та природи.

Р.Берон і Д.Ричардсон [6, с.19], вважають, що агресія, в якій би формі вона не проявляли, є поведінка, спрямоване на заподіяння шкоди або збитків живій істоті, що має всі підстави уникати подібного поводження з собою. Дане комплексне визначення включає в себе наступні приватні положення:

1. Агресія обов'язково передбачає навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;

2. Агресія може розглядатися тільки як така поведінка, яка передбачає заподіяння шкоди або збитків живим організмам;

Одна з головних проблем у визначенні агресії в тому, що цей термін означає велику різноманітність дій. Коли люди характеризують кого - то як агресивного, вони можуть сказати, що він зазвичай ображає інших, або що він часто недоброзичливий, або ж що він, будучи досить сильним, намагається робити все по-своєму, або, може бути, що він твердо відстоює свої переконання, або, можливо, без страху кидається у вир нерозв'язних проблем. Таким чином, при вивченні агресивної поведінки людини ми відразу ж стикаємося з серйозним і суперечливим завданням: як знайти виразне і придатне визначення основного поняття.

Згідно з одним з визначень, запропонованого Бассом, агресія - це будь-яка поведінка, що містить загрозу або завдає шкоди іншим.

Друге визначення, запропоноване, кількома відомими дослідникам, містить таке положення: щоб ті або інші дії були кваліфіковані як агресія, вони повинні включати в себе намір образи, а не просто приводити до таких наслідків. І, нарешті, третя точка зору, висловлена Зільманом, обмежує вживання терміну агресія спробою нанесення інших тілесних або фізичних ушкоджень [29, с. 37].

Таким чином, в даний час більшістю приймається наступне визначення: Агресія - це будь-яка форма поведінки, націленого на образа або заподіяння шкоди іншій живій істоті, що не бажає такого звернення.

Зважаючи на те, що прояви агресії у людей нескінченні й різноманітні, вельми корисним, виявляється обмежити вивчення подібної поведінки концептуальними рамками, запропонованими Бассом. На його думку, агресивні дії можна описати на підставі трьох шкал: фізична - вербальна, активна - пасивна і пряма - непряма.

Їх комбінація дає вісім можливих категорій, під які підпадає більшість агресивних дій. Наприклад, такі дії, як стрільба, нанесення ударів холодною зброєю або побиття, при яких одна людина здійснює фізичне насильство над іншим, можуть бути класифіковані як фізичні, активні і прямі.

Під агресією, за Э.Фроммом, слід розуміти будь-які дії, які завдають або мають намір завдати шкоди іншій людині, групи людей або тварини, а також заподіяння шкоди взагалі всякому неживого об'єкту [17, с.54].

“Психологічний словник” під редакцією Зінченко пропонує таке визначення: Агресія - мотивоване деструктивне поведінку, що суперечить нормам і правилам співіснування людей в суспільстві, завдає шкоди об'єктів нападу (морського і неживих), що фізичний збиток людям або що викликає у них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості).

Вивчення людської агресії це найглибша тема, яка привертає пильну увагу вчених, які намагаються відтворити повну картину досліджуваного феномена [5, с. 39].

Погляди Фрейда на витоки і природу агресії вкрай песимістичні. Це поведінка не тільки вроджене, що бере початок з вбудованого в людині інстинкту смерті, але також і неминуче, оскільки, якщо енергія танатосу не буде звернена назовні, це незабаром приведе до руйнування самого індивідуума. Єдиний проблиск надії пов'язаний з тим, що зовнішній прояв емоцій, супроводжуючих агресію, може викликати розрядку руйнівної енергії і, таким чином, зменшити ймовірність появи більш небезпечних дій.

В психологічному словнику С.Ю.Головіна ,агресивність розглядається як «стійка риса особистості – готовність до агресивної поведінки. ЇЇ рівні визначаються як научінням в процесі соціалізації, так і орієнтацією на культурно-соціальні норми, важливіші з яких – норми соціальної відповідальності і норми помсти за акти агресії». [9, с.6] Він зауважує, що протягом всього існування людства агресивність відігравала велику роль у виживанні, і пристосуванні до жорстких умов життя. Вся наша історія сповнена війнами, озброєними конфліктами між кланами, племенами, націями, причому зв’язок між цими конфліктами і безпосередньо виживанням індивідів не виявляється. Але існують культури, які змогли створити засоби утримання агресивності, виробивши системи особливих сигналів, погрожуючої поведінки, або войовничих ритуалів. Також були виявлені суспільства, яким агресивність, навіть, невідома.

1.2 Агресивність як складова особистості дитини. Розвиток агресивності в дитячому віці.

Прояви агресії дуже різні. Розрізняють два основні типи агресивних проявів:

Цільова агресія

Інструментальна агресія

Перша виступає як здійснення агресії як заздалегідь спланованого акта, мета якого - нанесення шкоди або збитків об'єкту.

Друга здійснюється як засіб досягнення певного результату, який сам по собі не є агресивним актом. Структуру агресивного прояви запропонували в своїх роботах Заградова Й., Осинський А.К., Левитів Н.Д.:

• За спрямованістю:

• Агресія, спрямована назовні;

• Аутоагресія - агресія, спрямована на себе.

За метою:

• Інтелектуальна агресія;

• Ворожа агресія.

3. За методом вираження:

• Фізична агресія;

• Вербальна агресія.

4.За ступенем виразності:

• Пряма агресія;

• Непряма агресія.

5. За наявностю ініціативи:

• Ініціативна агресія;

• Оборонна агресія.

Варіанти прояву дитячої агресивності

Класифікувати прояви дитячої агресивності можна по-різному - можна застосувати спільні схеми, але зручніше використовувати спеціальні класифікації, що відображають вікові особливості проявів агресії.

Далі приведені дві такі схеми. У основі першої лежати прояви агресії, другої - механізми агресивної поведінки.

Варіант 1.

І. А. Фурманов [25,с.10], ґрунтуючись на проявах агресії, виділяє чотири категорії дітей:

1. Діти, схильні до прояву фізичної агресії

Це активні, діяльні і цілеспрямовані діти, що відрізняються рішучістю, схильністю до ризику, безцеремонністю і авантюризмом. Їх екстравертированість (товариськість, розкутість, упевненість в собі) поєднується з честолюбством і прагненням до суспільного визнання. Зазвичай це підкріплюється хорошими лідерськими якостями, умінням згуртувати однолітків, правильно розподілити між ними групові ролі, захопити за собою. В той же час вони люблять демонструвати свою силу і владу, домінувати над іншими людьми і проявляти садистські тенденції.

Крім того, ці діти відрізняються малою розсудливістю і стриманістю, поганим самоконтролем. Зазвичай це пов'язано з недостатньою соціалізацією і невмінням або небажанням стримувати або відстрочувати задоволення своїх потреб. Вони постійно прагнуть переживати гострі відчуття, а за відсутності таких зачинають нудьгувати, оскільки потребують постійної стимуляції. Оскільки всяка затримка для них непереносна, то свої бажання вони прагнуть реалізувати відразу ж, не замислюючись про наслідки своїх вчинків навіть в тих випадках, коли розуміють, що справа добром не закінчиться.

Агресивні діти діють імпульсний і непродумано, часто не витягують уроків зі свого негативного досвіду, тому і здійснюють одні і ті ж помилки. Вони не дотримуються ніяких етичних і конвенціональних норм, моральних обмежень, зазвичай просто ігнорують їх. Тому такі діти здатні на нечесність, брехню, зраду.

2. Діти, схильні до прояву вербальної агресії

Ці діти відрізняються психічною неврівноваженістю, постійною тривожність, і невпевненістю в собі. Вони активні і працездатні, але в емоційних проявах схильні до пониженого фону настрою. Зовні часто справляють враження похмурих, недоступних і зарозумілих, проте при ближчому знайомстві перестають бути скутими і відгородженими і стають дуже товариськими і балакучими. Для них характерний постійний внутрішньоособовий конфлікт, який спричиняє за собою стани напруги і збудження.

Ще однією особливістю таких дітей є низька фрустраційна толерантність, щонайменші неприємності вибивають їх з колії. Оскільки вони володіють сензитивним складом, то навіть слабкі подразники легко викликають у них спалахи роздратування, гніву і страху. При цьому вони не уміють або не вважають за потрібний приховувати свої відчуття і відношення до тих, що оточують і виражають їх в агресивних вербальних формах.

Спонтанність і імпульсивність у них поєднуються з образливістю і консерватизмом, перевагою традиційних поглядів, які відгороджують їх від переживань і внутрішніх конфліктів.