Завдання для аудиторної роботи

Завдання 1.

Прочитайте. Перекладіть речення українською мовою, особливу увагу звертаючи на конструкції з прийменником ПО.

1. Больше всех для изучения “пещерных городов” сделал А.Л.Бертье-Делагард, военный инженер по образованию. 2. Кто бы и когда, по каким бы то ни было особым причинам находил надобным поселиться на меловых горах Тавриды, непременно устраивал и пещерные жилища…3. По словам арабского автора Масуди (20-е годы Х в.), одна шкурка чёрной лисы стоила 100 динаров (примерно 100 номисм или 10 рабов). (Абрамов). 4. Отмечалось поразительное сходство в обрядах и инвентаре близких по времени погребений в каменных ящиках Крыма и Северного Кавказа. 5. Вернуть край к его прежнему цветущему состоянию оказалось непросто, и в немалой степени – по причине непонимания неявных, ускользавших от первого взгляда особенностей местной культуры. 6. По мнению А.Л. Якобсона, татарская община (джемаат) удивительно напоминает старую византийскую общину, известную по византийскому “Земледельческому закону”, действовавшему ещё в VIII веке. 7. По композиции мозаика весьма напоминает херсонесскую.

Завдання 2.

Виправте й прокоментуйте помилки. Запам’ятайте правильні варіанти. З п’ятьма словосполученнями (на вибір) складіть речення.

Відповідно з діючим законодавством; діяти по наказу; завідуючий кафедрою; учень, проживаючий по адресу; документ, який являється доказом; іспит по українській мові; створен новий проект; проект бюджету прийнят у першому читанні; понести збитки; оплата за навчання; вступити в інститут; подати довідку в деканат; вибачте мене; аналогічний попередньому; згідно розпорядження; вжити заходи; говорити на англійській мові.

Завдання 3.

Випишіть всі службові частини мови з тексту:

Руки, що пахнуть хлібом.

У магазині щедро пахне хлібом. Ледь переступиш з холоду поріг, як найтонші медвяні пахощі огортають тебе, наповнюють теплом і відпустять хіба що через добрий квартал від хлібного.

Цей ні з чим не зрівняний запах хліба!

А може, тепло стає від самого вигляду його – кругленького, рум’яного, з коричнюватою шкоринкою в ледь помітних розколинках? Так і хочеться відламати духмяний окраєць прямо тут, у магазині, або хоч відщипнути шкоринку, наперед смакуючи, як апетитно захрумтить вона і як розтане в роті тепла біла м’якушка. Ні з чим не зрівняний смак хліба!

Неможливо звикнути до цього дива дивного, створеного руками людей. Та чи завжди ми помічаємо це диво? Звичне не здається чимось особливим. Чи помічаємо повітря, яким дихаємо? Чи вміємо цінувати і чи завжди пам’ятаємо зроблене для нас нашою матір’ю? Чи дивуємось хлібу, який дає нам силу і здоров’я? Сприймаємо це як щось звичне, невід’ємне, більше того – належне.

Та відніміть у нас повітря, яким дихаємо, відніміть матір, яка нас любить, відніміть хліб, що в нас на столі. Чи відчуємо ми втрату? Ще б... Ніколи не віднесе хліб до категорії звичного те покоління, яке винесло на своїх плечах неймовірні тяготи війни, повоєнні роки безхліб’я. З поваги до хліба починається людина, адже це свята повага до праці людської, до самої людини, до суспільства, в якому живеш. Добрий хліб, кажуть у народі, можуть плекати тільки хороші люди. Люди, щедрі душею, віддані землі, які беззавітно спішать на допомогу один одному у великій битві за повноваге зерно, об’єднані спільними думами й турботами.