- •Методичні рекомендації до практичних занять
- •З дисципліни “Сучасна українська мова”
- •Для студентів денної та заочної
- •Форми навчання
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Практичне заняття № 2
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Практичне заняття № 3
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 4
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 5
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 6
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 7
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Доберіть правильно слово.
- •Практичне заняття № 8
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної та домашньої роботи
- •Практичне заняття № 9
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 10
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 11
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 12
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Практичне заняття № 13
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної та домашньої роботи
- •Практичне заняття № 14
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Рекомендації щодо перекладу дієприкметникових конструкцій
- •Практичне заняття № 15
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Практичне заняття № 16
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Завдання для аудиторної роботи
- •Руки, що пахнуть хлібом.
- •Практичне заняття №17
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Практичне заняття № 18
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Практичне заняття № 19
- •Стилі сучасної української мови та їх характеристика.
- •Рекомендована література
- •Матеріали для підготовки до заняття
- •Тестові завдання та тренувальні вправи
Практичне заняття № 9
Тема: Історичні зміни у словниковому складі української мови.
План
Причини історичних змін у словниковому складі української мови.
Активна та пасивна лексика.
Архаїзми, їх різновиди (лексичні архаїзми, семантичні архаїзми); історизми.
Неологізми та їх типи: лексичні неологізми, семантичні неологізми, авторські неологізми;
Явище “Гапакс легоменон”
Рекомендована література
Горецький П. Й. Історія української лексикографії. – К.: Рад. шк., 1963.
Грищенко А. П., Мацько Л. І., Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1997.
Жовтобрюх М. А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. I. – Рад. шк., 1965.
Історія української мови: Лексика і фразеологія. – К.: Наук. думка, 1983.
Курс сучасної української літературної мови. – Т. 1. Вступ. 2. Лексика. 3. Фонетика. 4. Морфологія. 5. Наголос / За ред. Л. А. Булаховського. – К.: Вища шк., 1951.
Матеріали для підготовки до заняття
Найповніше і найяскравіше виявляється розвиток мови у словниковому складі, найчутливіший і найбільш рухомій галузі мовної системи. Однак при цьому основна маса слів залишається без змін, живе й широко використовується у мовленні. Ці слова складають основу, ядро лексики української мови – основний лексичний фонд її, переважна більшість слів якого давні за походженням успадковані з спільнослов’янської та спільно східнословянської мов і називають найважливіші, найнеобхідніші, відомі всім предмети і явища дійсності.
Наявність основного словникового фонду забезпечує можливість спілкуватися поколінням, розділеним цілими епохами. Завдяки стійкості основного словникового фонду ми читаємо й розуміємо пам’ятки, залишені нам з XIV-XVI ст..і навіть пам’ятки давньоруської мови – “Слово о полку Ігоревім”, “Повчання” князя Володимира Мономаха та ін.
Основний словниковий фонд, зберігаючись, удосконалюється і відіграє важливу роль у розвитку лексики, бо служить джерелом поповнення її від слів, що входять до ядра лексики, утворюються нові слова, які поповнюють словникове багатство мови. Розвиток і вдосконалення словника включає два протилежні процеси: поповнення його новими словами й усунення з мови зайвих, не потрібних для спілкування слів. У мові постійно з’являються нові і з неї випадають застарілі слова. Оскільки поповнення лексичного запасу переважає над відмиранням слів, словниковий склад мови з часом збагачується, зростає.
Поява нових та випадання старих слів – поступовий і досить тривалий процес, що має місце на всіх етапах розвитку мови.
Слова, які приходять у мову, спочатку перебувають на території лексичної системи: використовуються рідко, лише окремими мовцями. І тільки з часом вони поширюються, узвичаюються і посідають відповідне місце у складній лексичній системі. Слава ж, що старіють, навпаки, починають використовуватися дедалі рідше, поступово відсуваються від ядра словникового складу і виходять з ужитку. Таким чином, на кожному етапі розвитку мови в її словниковому складі можна виділити два шари – активну і пасивну лексику.
До активної лексики належать слова, що повсякденно використовуються всіма або частиною мовців у тій чи іншій сфері суспільного життя. Активна лексика охоплює передусім загальновживані слова, які використовуються в усіх різновидах усного і писемного мовлення: земляк, життя, тихий. До активної лексики входять також слова, обмежені в своєму вжитку певною сферою спілкування.
Слова, що входять до активного словника, різні за походженням і стилістичним використанням. Серед них є корінні українські і запозичені слова.
Другий шар – пасивна лексика – набагато менший. Його складають слова, що не є обов’язковими, необхідними для повсякденного спілкування у будь-якій сфері. Наприклад: Єпископ, граф.
Чіткої межі між активною і пасивною лексикою немає. Обидва шари перебувають у постійній взаємодії: з активного запасу слова, старіючи, переходять у пасивний, а з пасивного нові слова в активний. Бувають випадки, коли слова виходять із активного словника, а згодом повертаються до нього знову. Так сталося, наприклад, з іменами генерал, полковник, офіцер, міністерство, які наповнені новим змістом, повернулися у нашу мову.
Таким чином, у лексиці української мови з погляду її розвитку можна виділити три шари: 1) сучасну лексику, тобто активний словник; 2) застарілу; 3) нову лексику, що складають пасивний словник.
Відмирання слів – досить складний і тривалий процес. Слово архаїзується поступово. Виявившись зайвим, воно починає дедалі рідше використовуватись мовцями, переходить у пасивний словник, після чого нерідко осідає на дні віків, залишивши дані про себе у писемних пам’ятках та історичних словниках.
Залежно від того, що спричинилося на архаїзації слів, серед застарілої лексики виділяють архаїзми і історизми.
Архаїзми – слова, що вийшли з активного вжитку внаслідок зміни їх іншими, рівнозначними словами. Наприклад: соча (битва), бранець (полонений).
Характерною особливістю є те, що предмети і явища, які ними позначаються існують і в сучасній дійсності, проте називаються іншими словами, до яких архаїзми є застарілими синонімами: поет – піїт, студент – лицедій.
Архаїзм використовується переважно у художньому і публіцистичному стилях, де виконують різні стилістичні функції: служать засобом створення колориту минулих віків, тону урочистості.
Другу групу застарілих слів складають історизми, або хронізми, – слова, що вийшли з активної лексики в звязку із зникненням понять, предметів, явищ, які вони позначали. Це слова, які не обслуговують сучасні сфери життя, а тісно зв’язані з історією народу, відбивають його суспільне життя.
Історизми використовуються переважно у науковому, художньому і публіцистичному стилях. Особливо часто вдаються до них автори наукових праць, присвячених дослідженню, історії, культури, літератури минулих епох.
Неологізми – це нові слова, що з’являються в мові з її розвитком і ще не входять до активної лексики. Так, зовсім недавно неологізмами були слова космонавт, атомохід.
Неологізмом слово вважається до того часу, поки воно не стало звичним, не увійшло до активної лексики. Так, у свій час лексичні запаси української мови поповнились словами ударник, міськрада та ін. З часом ці слова увійшли до активної лексики і давно не вважаються неологізмами.
Неологізми найчастіше є творами, які виникають на базі словотворчих засобів української мови за зразком існуючих у ній слів: місяцехід (складання основ слів місяць і ходити, як пішохід). Творяться неологізми всіма можливими в українській мові способами. Нові слова з’являються і внаслідок запозичень з інших мов (хобі).
Серед неологізмів виділяють лексичні і семантичні. Нові за змістом і звуковим оформленням слова називаються лексичними неологізмами. У свій час лексичними неологізмами були такі слова як, обком, радгосп, телевізор.
Відомі слова, що набувають нового значення називаються семантичними неологізмами. Семантичними неологізмами в свій час були слова: рада, династія, вузол, морж. Кожне нове слово виконує певну функцію – номінативну або художньо-зображальну. Неологізми використовуються в усіх стилях мовлення: науковому, публіцистичному, художньому. Вони збагачують різні шари лексики.