Практичне заняття № 11

Тема: Прикметник.

План

1. Визначення та загальна характеристика граматичних категорій прикметника (роду, числа, відмінка).

2. Два типи словозміни прикметників(тверда й м’яка групи).

3. Поділ прикметників на розряди:

а) якісні прикметники;

б) відносні прикметники;

в) присвійні прикметники.

4. Уживання повної й короткої форми прикметників.

5. Утворення ступенів порівняння якісних прикметників.

6. Зміни приголосних перед – ш (щ) при утворенні вищого ступеня порівняння прикметників (та прислівників)

7. Синтаксичні функції прикметників.

Рекомендована література

1. Курс сучасної української літературної мови. – Т. 1. Вступ. 2. Лексика. 3. Фонетика. 4. Морфологія. 5. Наголос / За ред. Л. А. Булаховського. – К.: Вища шк., 1951.

2. Жовтобрюх М. А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. I. – Рад. шк., 1965.

3. Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004.

4. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1986..

Матеріали для підготовки до заняття

Всі прикметники без винятку відмінюються за одним зразком. Є лише невеличка різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м’якої груп. До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний (чужий, гарячий, зелений); до м’якої – прикметники з основою на м’який [н'] (синій, давній, пізній), а також прикметники безкраїй, довговіїй, короткошиїй.

Правопис и та і в закінченнях прикметників

У кінці закінчення -ими, -іми (орудний відмінок множини) завжди пишеться и (свіжими, червоними, сусідніми, осінніми, рябенькими).

Прикметники м'якої групи в закінченнях можуть мати лише і (а не и): синім, синій, житній, житніх, майбутніх, середніх, житній.

Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букву и (пахучий, пахучим, пахучими, зелений, зеленим, зеленими).

Але в закінченнях давального і місцевого відмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці), на зеленій, пахучій (гілці), на зеленім, пахучім (лузі).

У називному і знахідному відмінку множини всі без винятку прикметники мають закінчення -і братові, Сашкові (кульки), далекі, сестрині, братові, свіжі.

Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників

У називному відмінку однини присвійні прикметники чоловічого роду мають нульове закінчення (Маріїн, батьків, Миколин, Степанів, братів, сватів).

Прикметники і м’якої, і твердої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою з тією лише різницею, що в прикметниках м’якої групи перед о пишеться м’який знак (зеленого – синього, зеленому – синьому, зеленої – синьої).

В орудному відмінку однини прикметники і твердої, і м’якої груп мають лише закінчення -ою, а іменники можуть мати і закінчення -ею (м’яка і мішана група): ранньою сливою, свіжою їжею, найвищою кручею.

Правопис вищого ступеня порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінченням (щирий – щиріший, веселий –веселіший, молодий – молодший).

У суфіксі -іш- завжди пишеться і: сухий – сухіший, гарячий – гарячіший, стрункий – стрункіший.

При додаванні суфікса -ш- може виникати близька за звучанням звукосполука [жч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ця звукосполука може позначатися на письмі відповідно буквами жч і щ.

Буква щ пишеться лише в прикметниках товщий (і товстіший), вищий, кращий.

У семи прикметниках пишуться букви жч: важчий, вужчий, дорожчий, ближчий, нижчий, тяжчий, дужчий.

Інші зміни звуків на межі основи і суфікса -ш- на письмі не позначаються: солодкий- [солоджший], але пишеться солодший; короткий –- [корочший], але пишеться коротший.

Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості (товщий – товщенький, товще, товщати; вужчий – вужченький, вужче, повужчати).

Якщо вищий ступінь прикметника твориться за допомогою слова більш, то прикметник ставиться в звичайній формі: рішучий – більш рішучий (а не більш рішучіший), яскравий- більш яскравий (а не більш яскравіший).

Порівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов’язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за (розумніший від інших; сильніший за мене; кращий, ніж усі).

Присвійні прикметники

Суфікс -ін у пасивних прикметниках виступає лише після й (на письмі -їн): Марія – Маріїн, Надія – Надіїн, Дар’я – Дар’їн. В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберігають написання іменників, від яких вони утворені: невістка – невісчин (хоч вимовляється [нев'ішчин]), Параска – Парасчин (хоч вимовляється [парашчин]). Якщо прикметник утворюється від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів -- -ов (столяр – столярів, столярового, столяровому; батько – батьків, батькового, батьковому).

Якщо прикметник утворюється від іменника м’якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) – -ев (єв): тесляр – теслярів, тесляревого, тесляревому; коваль – ковалів, ковалевого, ковалевому.