Практичне заняття № 14

Тема: Дієслово

План

1. Визначення та загальна характеристика дієслова. Граматичні категорії дієслова (час, вид, спосіб, стан, число, особа, рід тощо).

2. Інфінітив – початкова форма дієслова. Основа інфінітива та основа теперішнього часу.

3. Класи дієслів за основами.

4. Поділ дієслів на дієвідміни.

5. Вид дієслів. Способи утворення видових форм дієслова.

6. Перехідні та неперехідні дієслова.

7. Стан дієслів.

8. Дійсний спосіб. Словозміна дієслів. Чергування приголосних при словозміні – наслідки давніх фонетичних процесів.

9. Час дієслів:

а) теперішній час;

б) минулий час;

в) давноминулий час;

г) різні способи утворення майбутнього часу.

10. Умовний спосіб.

11. Наказовий спосіб.

12. Утворення форм дієприкметника.

а) дієприкметники активного стану;

б) дієприкметники пасивного стану;

в) розділові знаки при вживанні дієприкметникових зворотів.

13. Дієприслівник – особлива форма дієслова

а) дієприслівники теперішнього часу;

б) дієприслівники минулого часу;

в) правопис розділових знаків при вживанні дієприслівникових зворотів.

14. Трансформація дієприкметникових та дієприслівникових зворотів у складнопідрядні речення при перекладі з російської мови.

15. Синтаксичні функції дієслова.

Рекомендована література

1. Волох О. Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1986..

2. Грищенко А. П., Мацько Л. І., Плющ М. Я. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1997.

3. Козачук Г. О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови. – К.: Вища школа, 1993. – 367с.

4. Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / За ред. М. Д. Гінзбурга.– Х.: Торсінг, 2003.– 592 с.

5. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2004.

Матеріали для підготовки до заняття

За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні:

Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу).

Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть:

у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет);

у родовому відмінку:

якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалювати портрета);

якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока).

Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати).

Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів і зустрічатися з друзями).

Вид – одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються на доконані і недоконані:

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?

Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою:

префіксів (писати- написати, грати- зіграти);

суфіксів (зітхати- зітхнути, кричати- крикнути);

наголосу (розкидaти- розкuдати);

чергування звуків: сидіти- сісти (и- і), скакати- скочити (к- ч);

різних основ (ловити- піймати, брати- взяти).

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюють видові пари.

Одновидові дієслова – це дієслова, які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду. Так, наприклад, дієслова надивитися, розгніватися, розговоритися, натерпітися, напрацюватися мають лише доконаний вид; дієслова прагнути, гордувати, імпонувати- мають лише недоконаний вид.

Двовидові дієслова – це окремі дієслова, переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду (телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити).

Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності

Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш). Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав- граю- гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не (не ходитиму, не гріє, не називатиму).Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі).

Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (полетіти б, казала б). Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як беспосередньо після дієслова, так і після інших частин мови (якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою).

Дієслова умовного роду змінюються за числами (малював би- малювали б), а в однині – і за родами (малював би, малювала б, малювало б).

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, навчайся, привітай).

Неозначена форма дієслова (що робити? що зробити?) завжди закінчується суфіксом -ти: розмовляти, читати, писати.

Суфікс -ть допускається тільки в поезії та в розмовному стилі.

Чергування приголосних у дієсловах

При змінюванні дієслів у теперішньому часі і в простому майбутньому приголосні г, к, х, д, т, з, с перед закінченням можуть чергуватися із шиплячими ш, ч, ж, дж.

У дієсловах І дієвідміни чергування відбувається в усіх особах, наприклад, колихати- колишу, колишеш, колишуть; казати – кажу, кажеш, кажуть.

У дієсловах ІІ відміни чергування відбувається тільки в 1-й особі однини: їздити – їжджу, їздиш, їздять; ходити – ходжу, ходиш, ходять.

У дієслові бігти звук [ж] виступає в усіх особах (біжу, біжиш, біжите, біжать).

Крім того, в дієсловах ІІ дієвідміни, основа яких закінчується на приголосні б, п, в, м, ф, у 1-й особі однини і 3-й особі множини перед закінченням з’являється [л]: терпіти – терплю, терпиш, терплять; робити – роблю, робиш, роблять.

Якщо звук [л] з’являється в дієсловах І дієвідміни, то він зберігається в усіх особах: сипати – сиплю, сиплеш, сиплете, сиплють.

Пасивні дієприкметники

У суфіксах пасивних дієприкметників н ніколи не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, довершений.

У суфіксах пасивних дієприкметників пишеться лише е, є (а не и, ї): занепокоїти – занепокоєний, зачинити – зачинений.

Вживання и та і на кінці дієприкметника та дієприслівника

У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и.

У кінці активних дієприкметників у називному відмінку множини завжди пишеться буква -і, наприклад:

дієприслівники (що роблячи?)- ревучи, сидячи, сяючи;

дієприкметники (які?)- сяючі, ревучі, сидячі.