Завдання для аудиторної та домашньої роботи

Завдання 1

Перекладіть текст українською мовою, звертаючи особливу увагу на виділені слова й конструкції. • Підготуйте розгорнуту відповідь на питання: Про які часові уявлення свідчить лексична сполучуваність слова “время”? • До наведених у тексті виразів зі словом время доберіть українські відповідники. • Пригадайте й запишіть (у разі необхідності користуючись Фразеологічним і Тлумачним словниками української мови) інші стійкі словосполучення зі словом час. • Які особливості сприйняття часу можна простежити в англійській/німецькій?

Одинаково ли воспринимают время люди, говорящие на разных языках? В русском языке время представляет собой “поток чего-то”, что может двигаться с разной скоростью (время течёт или бежит, впрочем, иногда оно даже летит, зато иногда – еле идёт), но в любом случае – откуда-то издали на нас. Будущее находится впереди, а прошлое – сзади. Мы говорим: У тебя всё впереди. Это было три дня назад. Теперь, когда все испытания позади, можно и отдохнуть. Время в русском языке ещё и что-то вроде имущества или денег, недаром его тратят, а также берегут и экономят, его можно кому-то уделить, а у кого-то отнять, его полезно рассчитывать. Иногда время вдруг оказывается живым существом, которое кто-то может убить. В других языках обнаруживаются отличия просто поразительные. Например, время может не течь из никуда в никуда, а двигаться по кругу, каждый раз возвращаясь к началу, так же, как сменяются времена года. Тогда оно будет похоже не на поток, а на круг или хоровод. Если даже оно течёт, то не с начала и до конца, а в обратном направлении – от конца к началу, и будущим в таких языках оказывается то, что находится позади нас. Время может казаться то живым существом, то неодушевлённым предметом, но при этом его совсем не обязательно представлять себе как нечто ценное – значит, в таких языках его нельзя ни украсть, ни потратить, разве что скоротать (т.е. укоротить, как верёвку) или отрезать...

Завдання 2

Прочитайте вголос слова, прислухайтесь до їх звучання. Чи простежується зв’язок між зовнішньою формою слова та його лексичним значенням? •Наведіть власні приклади з різних мов.

1. Лань, тигр, рись, зубр, жук, бджілка, джміль, метелик, дзвін, лілея.

2. Тінь, грім, здригнутися, гладити, плавати, плакати, лагідний шепіт, гостре лезо, плюскіт хвиль.

Завдання 3

Прочитайте текст. • Як, на думку автора, можна пояснити етимологію слів правда й слава? • За допомогою тлумачного словника з’ясуйте семантику слова правда в сучасній українській мові. Які зміни відбулися в семантичній структурі цього слова в процесі розвитку мови? • Прокоментуйте наявність конотацій у словах правий і лівий, поясніть причини їх виникнення. • Користуючись словником, з’ясуйте значення слова слава в сучасній українській мові. • Чому, на думку автора, слово православ’я с ознакою двовір’я наших пращурів? • Поясніть значення слова синкретичний, у разі необхідності використовуючи словник.

... Назва східного напряму християнства – православ’я запозичена з давньослов’янської язичницької термінології. Первісний зміст цього слова є красномовним показником двовір’я. Православ’я - складне слово, де першою частиною є “прав”, що у язичників мало сакрально-магічний зміст: це одна з трьох сфер буття – найвища Божественна сфера. Від давнього кореня. “прав” утворилося багато слів, у тому числі: правда, правосуддя, правило, правильний, правитель, праведний та ін. Слово правда мало колись багато значень: закон, звичай, присяга, суд, справедливість, істина, доказ, реальність (явність) тощо. Зі словом правда також тісно пов’язаний напрямок: правий - теплий, сонячний, добрий, правдивий, а лівий – на північ, що уявлялася темною, холодною, жорстокою. З лівим і правим пов'язано безліч повір’їв і прикмет. Вранці треба вставати з ліжка правою ногою (цього звичаю дотримувалися й християни, хоча він є язичницьким).

Другою частиною лексеми православ’я є слово “слава”. Відомо, що у слов’янській міфології існувала богиня Слава – “Велика матір”, добродійниця всього людського роду. Народи індоарійського походження, які поклонялися Славі, називали себе “славнії”. На думку деяких дослідників, етнонім “слов’яни” теж походить від імені цієї богині. Культ Слави сягає неймовірно далеких часів – її вшановували пеласги, трипільці, скіфи, алани, перси. У І тис. н.е. слов’яни мали свято Слави, яке відзначалося 23 квітня і найкраще збереглося у сербів. У цей день відбувалося урочисте аграрно-магічне дійство, пов’язане із вшануванням сонячного вогню, що втілювався в образі Сварога, знаком якого вважалася сварга. Іноді етимологію слова “слава” пов’язують з давнім “сварга”. Можливо, що Сонячна Панна – персонаж українських обрядових пісень та казок – є пам’яттю про давню сонячну богиню Славу. Від імені богині Слави язичницька богослужба почала називатися “славленням”, а пісні на “її честь “лавами”... “Славами” також називалися збірники цих релігійних пісень. Термін "славословіє" означав пісню-молитву, а похідне від нього “славословити” первісно означало “співати славу богам”, тобто славити богів молитовною піснею. Християнські літописці славословні молитви зневажливо називали “бісівськими піснями” але самого слова “славословіє” не цуралися й пристосували його для опису християнських урочистостей: ходіння священика по хатах та окропіння віруючих свяченою водою. Отже, сама назва “православне християнство” є цілком синкретичним терміном і могла зберегтися лише в тих народів, які міцно трималися прадідівських звичаїв і мали двовірський світогляд...

Завдання 4

Прочитай текст. Які метафори називаються стертими? • Яким чином метафори, на думку автора, відображають язичницький світогляд давніх українців? • Поясніть, як сформувалися такі метафоричні значення. • Простежте наявність відповідних метафор в англійській, німецькій мовах. • Користуючись етимологічним і тлумачним словниками, простежте, як змінювалася семантична структура виділених є останньому реченні слів. Чим зумовлені ці зміни?

Язичницький світогляд давніх українців та їхніх пращурів, яскраво відображений у нашій мові, і тепер ще зберігає неповторну фразеологію, образну символіку слова: дощ (сніг) іде, сонце сходить (лягає спочивати), місяць грає, зорі дивляться, вітер свище та ін. Явищам природи, стихіям надавалися людські властивості. Кожна річ, рослина, річка, гора чи поле, за уявленнями давніх язичників, мають свою душу. Саме звідси, з язичництва, походить і український поетичний світогляд, відображений у зразках фольклору та обрядовому мовленні народу. Як писав Іван Огієнко, українська мова “має багато такого, що постало ще з дохристиянського часу”. Християнство переосмислило багато українських слів і понять, пов’язаних з язичницькою вірою. Взявши їх до свого лексикону, християнські священики часто надавали цим словам зовсім Іншого значення. Первісне ж значення багатьох слів забувалося або набувало негативного забарвлення. Так переосмислені колишні священні слова: жрець, жерти (приносити жертву), біс, позорище (видовище), сонмище (громада), творити (чаклувати), потворниця, відьма, кощюна, кощюнити (співати народні думи – “кощюни”), капище, бовван та ін.

Завдання 5.

Запишіть словосполучення, використовуючи слова з дужок. З’ясуйте значення паронімів.

І. Працівник банку (банківський, банковий); послаблення міжнародної (напруги, напруженості); зал для демонстрацій (демонстративний, демонстраційний); (обпиратися, спиратися) на докази; товариство (основане, засноване); лист з рекомендацією (рекомендаційний, рекомендований); зросла (частота, частотність) нещасних випадків.

ІІ. Господарство (збиточне, збитошне, збиткове); людина з тактом (тактовна, тактична); дозвіл (писемний, писаний, письмовий); організація (чисельна, численна); загострювати (запитання, питання); (запроваджувати, впроваджувати) економічні реформи; (декваліфікація, дискваліфікація) судді.